30 червня 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/225/20
Провадження № 22-з/4815/11/22
Рівненський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого судді Шимківа С.С.,
суддів : Боймиструка С.В.,
Хилевича С.В.,
розглянувши заяву Рівненської обласної прокуратури про роз'яснення додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності,-
Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року стягнуто з Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1051 гривні 00 коп..
Компенсовано Рівненській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051 гривні 00 коп.
Рівненська обласна прокуратура звернулася до апеляційного суду із заявою, якою просить роз'яснити додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в частині компенсації Рівненській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1051 гривні 00 коп..
В обґрунтування необхідності роз'яснення судового рішення зазначається, що прокуратура звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області з заявою про повернення судового збору на підставі постанови апеляційного суду, проте у відповідь було повідомлено, що органи Казначейства відповідно до покладених на них завдань здійснюють повернення та стягнення коштів, а не компенсацію, як зазначено у резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного суду від 18.11.2021 року.
Положеннями ст. 271 ЦПК України встановлено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання.
Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Колегія суддів вважає можливим провести розгляд заяви про роз'яснення судового рішення без повідомлення учасників справи, оскільки для вирішення поставленого процесуального питання такої потреби не вбачається.
Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Тому, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Частиною 7 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо інше не передбачено законом, то у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Компенсація судових витрат стороні за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за правилами вказаної правої норми є результатом здійснення судом розподілу судових витрат, який здійснюється судом за наслідками вирішення справи на відповідному етапі (розгляд справи по суті, апеляційний чи касаційний перегляд справи).
Компенсація судового збору у порядку ч.7 ст. 141 ЦПК України є наслідком розподілу судових витрат, обґрунтовано понесених заявником на момент їх сплати, за результатами розгляду справи судом у разі звільнення протилежної сторони від сплати судового збору. Яка мала компенсувати так витрати протилежній стороні у порядку розподілу судових витрат.
Всупереч твердженням органу Казначейської служби України, на які покликається заявник, справлений судовий збір, який підлягає до стягненню, або ж судовий збір, що підлягає поверненню у відповідних випадках, не є тим судовим збором, який підлягає компенсації учаснику справи у разі звільнення від сплати судового збору протилежної сторони, яка мала б відшкодувати заявнику понесені ним судові витрати (а саме сплачений судовий збір) за результатами розгляду на певному етапі справи судом.
Так, надміру сплачений судовий збір або помилково сплачений судовий збір вказує про вчинення особою помилкових дій безпосередньо під час сплати судового збору, чи то у зв'язку з неправильним визначенням розміру судового збору, який підлягав сплаті, чи то під час визначення реквізитів, за якими мав бути сплачений судовий збір.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір". Щодо повернення судового збору, то ст. 7 цього Закону встановлено вичерпний перелік підстав для повернення сплаченої суми судового збору.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що сплачений судовий збір повертається лише у разі, коли справа не розглядалася судом по суті та будь-яка юридична оцінка обставин справи і доводів сторін не здійснювалася.
Таке формулювання, як стягнення судового збору, не може бути застосовано при вирішення питання компенсації судових витрат за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки суперечить його правовій природі.
Компенсація судового збору у порядку ч.7 ст. 141 ЦПК України є наслідком розподілу судових витрат, обґрунтовано понесених заявником на момент їх сплати, за результатами розгляду справи судом у разі звільнення протилежної сторони від сплати судового збору, яка мала компенсувати такі витрати протилежній стороні у порядку розподілу судових витрат.
Тобто наявні неврегульовані суспільні відносин, що виникають з підстав, передбачених ч.7 ст. 141 ЦПК України.
У даному ж випадку не допускається регулювання публічно-правових відносин за аналогією права чи закону.
Неврегулювання таких публічно-правових відносин означає для суду заборону на здійснення процесуальної діяльності, адже такі дії знаходяться поза межами дискреційних повноважень суду.
При цьому потрібно враховувати, що зазначена норма права має і певну соціально-правову спрямованість, що так само відноситься до сфери регулювання публічного права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 16 березня 2004 року № 6-рп/2004 у справі № 1-3/2004 зазначив, що відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується через визначення джерел надходження до державного бюджету і потреб на видатки, що безпосередньо чи опосередковано пов'язано зі сферою цінової політики, яка має бути спрямована на забезпечення соціальних гарантій у першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян.
Отже, наявність описаної прогалини у законодавстві має бути усунута повноважним органом державної влади.
Враховуючи, що головним розпорядником бюджетних коштів є Кабінет Міністрів України, то саме він і має визначити, якими є видатки за ч. 7 ст. 141 ЦПК України, та у якому порядку, за рахунок яких коштів та за яких умов вони підлягають компенсації стороні, яка їх понесла.
Станом на цей момент правило ч. 7 ст. 141 ЦПК України носить переважно декларативний характер, оскільки у законодавстві не передбачено дієвого механізму реалізації її положень.
Роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності постановленого судового акта і викладенні незрозумілої частини рішення суду чи його певних висновків у більш чіткій і зрозумілій формі.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та докладно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Роз'яснено може бути рішення суду виключно у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує велика ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Із заяви вбачається, що заявнику не зрозумілий саме порядок та спосіб виконання постанови апеляційного суду щодо компенсації судового збору у розмірі 1051 гривень.
Між тим, чинним законодавством передбачено механізм надання роз'яснення змісту судового рішення, а не роз'яснення порядку його виконання. Шляхом роз'яснення судового рішення суд не вправі змінювати спосіб та порядок його виконання.
При цьому не підлягають й роз'ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.
Керуючись ст. ст. 271, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-
Відмовити Рівненській обласній прокуратурі у роз'ясненні додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Головуючий суддя Шимків С. С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.