30 червня 2022 року
м. Рівне
Справа № 572/3320/21
Провадження № 22-ц/4815/575/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Пиляй І.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління освіти Сарненської міської ради Рівненської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2021 року (ухвалене у складі судді Березня Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління освіти Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати,-
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона працює на посаді вихователя з 16.10.2020 року. У листопаді 2021 року вона стикнулися із грубим порушення її конституційного права на роботу, яке полягало у тому, що від неї на роботі постійно незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи. 05 листопада 2021 року їй було вручено відповідачем Наказ №89/к/тр про її відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України, вона підлягає відстороненню від роботи. Вважає такі дії роботодавця неправомірними, оскільки ні в трудовому контракті, ні в посадові інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов'язання немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на її відсторонення від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.
Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 89/к/тр від 5 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи з посади вихователя без збереження заробітної плати, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Вербиченька» Сарненської міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління освіти Сарненської міської ради Рівненської області - задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області № 89/к/тр від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.
Стягнуто із закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Вербиченька» Сарненської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 8235 грн. 63 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнуто із закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 «Вербиченька» Сарненської міської ради Рівненської області на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався встановленням факту порушення трудових прав ОСОБА_1 , які підлягають поновленню шляхом скасування оскаржуваного наказу та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу відсторонення до дати її звільнення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що за результатами проведеної роз'яснювальної роботи більшість членів колективу закладу дошкільної освіти пройшли вакцинування. Проте, позивач в категоричній формі відмовилася виконувати вимоги законодавчих актів в частині запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19. Пояснює, що на виконання вимог постанови № 1236, т.в. обов'язки директора закладу дошкільної освіти № 5 «Вербиченька» Сарненської міської ради Марією БАРТОШ було вручено позивачу повідомлення від 03.11.2021 № 2 «Про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», згідно якого їй у термін до 05.11.2021 року необхідно було надати документ про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Оскільки, на вказану дату, позивач не надала вищевказаних документів, відповідно роботодавцем був виданий наказ від 05.11.2021 № 89/к/тр про відсторонення її від роботи. Наголошує, що наказ про відсторонення є законним, оскільки відповідає постанові КМУ №1096 від 20 жовтня 2021 року.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом № 65-к/тр від 15 жовтня 2020 року прийнята на посаду вихователя ДНЗ № 5 «Вербиченька» м. Сарни, який 20 січня 2021 року перейменований в ЗДО (ясла-садок) № 5 «Вербиченька» Сарненської міської ради, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача.
Із змісту листа № 2 від 3 листопада 2021 року, адресованого вихователю ОСОБА_1 , вбачається, що їй запропоновано до 5 листопада 2021 року подати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. У випадку неподання одного із вказаних документів зазначено про відсторонення працівника з 8 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону від 6 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Лист містить відмітку про ознайомлення із повідомленням, отримання його другого примірника ОСОБА_1 , а також відмітку про те, що документ про щеплення та довідка про абсолютні показання не надані з причин права на нерозголошення даних про стан здоров'я.
Наказом т.в.о директора ЗДО № 5 (ясла-садок) «Вербиченька» Сарненської міської ради № 89/к/тр від 5 листопада 2021 року вихователя ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19. Підставою для видачі наказу визначена Постанова КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236.
Наказом відповідача № 8102-к/тр від 1 грудня 2021 року, який не оскаржувався, вихователя ОСОБА_1 звільнено з роботи в зв'язку з виходом основного працівника.
Спірні правовідносини виникли через те, що ОСОБА_1 вважала наказ про відсторонення від роботи неправомірним.
Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.
Згідно ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та ст. 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом МОЗ № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Цим наказом передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).
Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції "Право на повагу до приватного і сімейного життя", а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).
Таким чином, якщо ставити питання обов'язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.
Однак, позивач відмовилася надавати своєму роботодавцю будь-які документи для підтвердження існування профілактичного щеплення чи протипоказань для цього.
Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2" (згідно постанови КМ № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:
- контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).
Національне законодавство не містить норм, які дозволи б примусову вакцинацію громадян. Однак, у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати окремих працівників від роботи без виплати заробітної плати.
У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, тобто є виправданим.
Тому, індивідуальне право позивача нівелюється загальними засадами забезпечення охорони здоров'я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання, зокрема, інтересами інших колег, а також батьків та дітей, які пов'язані із освітнім процесом і потребують безпечного освітнього середовища.
Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров'я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до обґрунтованого переконання, що керівник ЗДО № 5 (ясла-садок) «Вербиченька» Сарненської міської ради, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Право ОСОБА_1 на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов'язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров'я, який є перешкодою для вакцинування.
Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов'язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.
Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
У зв'язку з цим, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного наказу про відсторонення від роботи, що в свою чергу виключає задоволення похідних позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув та прийшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому рішення місцевого суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Стосовно розподілу між сторонами судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
У позовній заяві позивач посилається як на підставу звільнення її від сплати судового збору на положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів нею оспорюється наказ про відсторонення від роботи, адже позивач на час подання позову не була звільнена, а лише відсторонена від роботи. Використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги.
За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов'язків не є звільненням з посади, а стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.
Оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання нею своїх трудових обов'язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність у неї пільг щодо сплати судового збору з покликанням на п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до Постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.
Схожі висновки містяться і в Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.
У своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Із положень приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.01.2019 у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Наявності у позивача інших пільг щодо сплати судового збору при зверненні до суду - не встановлено.
За таких обставин, судовий збір за розгляд справи судом першої (1816 грн.) та апеляційної інстанції (2724 грн.), у відповідності до ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2021 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 "Вербиченька" Сарненської міської ради Рівненської області судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1816 грн. та за апеляційне провадження справи у розмірі 2724 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.