30 червня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/23981/21
Провадження № 22-ц/4815/603/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Пиляй І.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Волошина Іллі Васильовича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2022 року (постановлену у складі судді Бучко Т.М.) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що знаходиться у спільній сумісній власності,-
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що знаходиться у спільній сумісній власності.
За змістом позовних вимог, ОСОБА_1 просить: визнати за нею 1/1 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 1/1 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 та 1\1 частку у праві власності на транспортні засоби: автомобіль ИЖ 2717, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль Форд Мондео, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ - 2752, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Пежо 405, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Припинити право спільної сумісної власності на вказані об'єкти. Визнати припиненим право ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати його звільнити вказане житло.
24 січня 2022 року представник позивача подав клопотання про забезпечення позову, яким просив заборонити ОСОБА_2 відчуження будь-якими способами (продаж, дарування, обмін та інше) транспортних засобів: вантажного автомобіля ИЖ 2717-230, 2003 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; легкового автомобіля Форд Мондео, 1993 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; легкового автомобіля ГАЗ 2752, 2006 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; легкового автомобіля Пежо 405, 1991 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_4 . В обґрунтування необхідності забезпечення позову покликається на те. що транспортні засоби знаходяться в особистому володіння та користуванні відповідача, який може розпорядитися ними на свій розсуд, зокрема, продати.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.
Заборонено ОСОБА_2 відчуження будь-якими способами (продаж, дарування, обмін тощо) транспортних засобів: марки ІЖ, модель 2717-230, 2003 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; марки Ford, модель Mondeo, 1993 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; марки ГАЗ, модель 275200, 2006 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; марки Peugeot, модель 405, 1991 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав або інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Волошин І.В. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено заяву позивача про забезпечення позову, оскільки за змістом позовних вимог спірні транспортні засоби позивач просить залишити у власності ОСОБА_2 , а тому не існує жодної ймовірності утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім того, представник позивача не обґрунтувала, а суд не з'ясував причини вибірковості забезпечення позову лише в частині транспортних засобів, адже предметом спору є дві квартири, однією з яких відповідач теж користується та має можливість розпоряджатися.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Крім того, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції заборонив ОСОБА_2 відчужувати будь-якими способами транспортні засоби, які за змістом позовних вимог ОСОБА_1 просила залишити у власності відповідача.
Проте, дані обставини жодним чином не свідчать про можливість ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Разом з цим, вимог про вжиття судом заходів забезпечення позову стосовно квартири АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_1 просить залишити у її власності, заява про забезпечення позову не містить.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до обґрунтованого переконання про відсутність підстав для задоволення поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені у ній вимоги не забезпечують ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Волошина Іллі Васильовича задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2022 року скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Дем'яненко Любові Петрівни про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 01 липня 2022 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.