Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1537/21 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.
24 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участю секретаря Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/1537/21 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Овруцький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області та Державної казначейської служби України на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л.,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Овруцької міської ради від 22 серпня 2012 року №188 їй надано дозвіл на виготовлення проектної документації на здійснення добудови до вказаного житлового будинку. На виконання цього рішення нею виготовлено проектну документацію, отримано містобудівні умови, виготовлено будівельний паспорт. 5 серпня 2015 року вона отримала свідоцтво про право власності на приміщення магазину, який був добудований до належного їй житлового будинку.
За місцезнаходженням вказаного магазину відповідачем здійснено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування й складено протокол та винесено припис і постанову.
Вказаний припис був оскаржений в судовому порядку та постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року він був визнаний протиправним й скасований.
Окрім того, вона оскаржила в судовому порядку постанову від 6 серпня 2015 року про накладення на неї адміністративного стягнення у розмірі 8500 грн..
Постановою Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року її позов задоволено.
За час судового розгляду вказаних справ старшим державним виконавцем Овруцького РВ ДВС ГТУЮ Ковальчук М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в межах якого стягнуто 18810 грн.
ОСОБА_1 вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача вона протягом тривалого часу змушена була захищати свої права в судовому порядку та доводити протиправність дій державного органу. Вказана обставина свідчить про спричинення їй моральної шкоди, розмір якої вона оцінює у сумі 100000 грн.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на свою користь за рахунок коштів державного бюджету України 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 18810 грн. матеріальної шкоди.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 8420 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України у Житомирській області просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не перебачений обов'язок Державної казначейської служби нести цивільно-правову відповідальність за дії посадових і службових осіб інших державних органів. Казначейська служба здійснює безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішень судів у встановленому законом порядку, проте є окремим учасником цивільних відносин та не несе відповідальність за дії інших органів державної влади.
Вказує, що Державна казначейська служба України у Житомирській області не порушувала законні права та інтереси позивачки.
При вирішенні спору суд залишив поза увагою правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, в якому зазначено, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, це орган, діями якого заподіяно шкоду. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях справ Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Апеляційна скарга на вказане рішення також була подана й Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області.
Зокрема, в апеляційній скарзі вказано, що суд не з'ясував питання про те, чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральної шкоди та її розмір.
Звертає увагу на те, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена, а сам лише факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною та достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить приміщення магазину, яке розташоване в АДРЕСА_1 .
Вказаний об'єкт нерухомості збудований позивачкою на підставі розробленої технічної документації та отриманих нею містобудівних умов.
24 липня 2015 року головним державним інспектором Інспекційного відділу у Північному регіоні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Рудніцьким І.А. за результатами позапланової перевірки даних щодо зазначеного нерухомого майна складено протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 8 ст. 96 КУпАП.
Цього ж дня головним державним інспектором Інспекційного відділу у Північному регіоні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Рудніцьким І.А. видано припис з вимогою усунути виявлені порушення, а саме: надати достовірні дані щодо документа, який посвідчує право власності чи право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, розташованою під приміщенням магазину.
Постановою заступника начальника Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 6 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 96 КУпАП.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року визнано протиправним та скасовано припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №63/4/15 від 24 липня 2015 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та рішення про скасування декларації ЖТ №143151820435 від 2 липня 2015 про прийняття завершеного будівництвом об'єкта до експлуатації.
Цим же рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 28 липня 2015 року №57 « Про скасування реєстрації декларації».
Окрім того, постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року визнано протиправною та скасовано постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 6 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Так, у статті 1173 ЦК України закріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі №916/1423/ 17 зазначено, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Протиправність дій Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області встановлена рішеннями суду касаційної інстанції. Внаслідок таких неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 протягом тривалого часу змушена була захищати свої права в судах різних інстанцій та доводити відсутність у своїх діях порушень вимог законодавства.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачці спричинено моральну шкоду.
Також правильним є висновок суду про те, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою. Тобто відшкодування шкоди, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України ( Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього Положення Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Пунктом 9 вказаного Положення передбачено, що казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо або через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України « Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконного прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства ( про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивачки 8420 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Посилання в апеляційній скарзі та ту обставину, що Казначейство не порушувало жодних прав та інтересів позивачки, не спростовують висновків суду, оскільки саме на Казначейство покладено обов'язок виконувати рішення про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої органом державної влади. Задоволення позову у визначений в рішенні спосіб забезпечить реальне його виконання та ефективний спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 .
Враховуючи ту обставину, що апеляційні скарги не містять доводів щодо визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не виходить за межі апеляційної скарги та не вдається в обговорення даного питання.
Посилання в апеляційній скарзі Казначейства на те, що судом першої інстанції не врахована правова позиція, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, є безпідставним, оскільки у даній справі Велика Палата Верховного Суду вважала помилковим висновок суду про відмову у задоволенні позову лише з підстав незалучення відповідного територіального органу ДКСУ. При цьому, у постанові зазначено, що, відмовивши у задоволенні позову з формальних міркувань, суд не переглянув справу по суті.
Та обставина, що зазначений у рішенні спосіб захисту прав позивачки відповідає вимогам законодавства й суд вірно розглянув справу за участю Державної казначейської служби України, підтверджується змістом постанов Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №461/4137/14, від 9 лютого 2021 року у справі №425/793/19 та від 20 вересня 2021 року у справі №686/8422/20.
Таким чином відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області та Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: