пр. № 1-в/759/2/22
ун. № 759/6937/20
29 червня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання Тернопільського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області про заміну несплаченої суми штрафу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі,-
Тернопільський міськрайонний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області звернувся з поданням до суду про заміну несплаченої суми штрафу ОСОБА_3 покаранням у виді громадських або виправних робіт або позбавлення волі.
Прокурор повідомив суд, що ОСОБА_3 на даний час проходить військову службу, про що свідчить відсутність його особової справи у військоматі. Однак, визначити точне місця дислокації ОСОБА_3 , зважаючи на військові дії на території України, прокурору не вдалось. Крім того, прокурор повідомив, що за місцем реєстрації ОСОБА_3 не з'являвся протягом тривалого часу.
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, з метою повідомлення останнього про час та місце розгляду подання на адресу військової частини ( НОМЕР_1 ) та за місцем проживання надсилались повістки.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду клопотання про розгляд подання за їх відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає вказане подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.07.2020 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції станом на 31.01.2020), за яким призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
03.08.2020 вказаний вирок набрав чинності, однак, на момент розгляду подання призначений вироком суду штраф не сплачений.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Частина 5 ст. 53 КК України визначає, що у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
На момент розгляду судом подання сплив місячний строк, встановлений ст. 26 КВК України для сплати призначеного вироком суду штрафу, і засудженим ОСОБА_3 штраф не сплачений.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Відповідно до повідомлення прокурора на момент розгляду подання ОСОБА_3 проходить військову службу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання Тернопільського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області про заміну засудженому ОСОБА_3 несплаченої суми штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень, оскільки незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_3 покарання за вироком не виконав, однак є військовослужбовцем, що унеможливлює заміну вказаного покарання на інше.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, -
Відмовити в задоволені подання Тернопільського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області про заміну покарання у виді штрафу засудженому ОСОБА_3 відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.
Суддя: ОСОБА_1