Справа № 359/3452/22
Провадження № 2-а/359/95/2022
30 червня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Кужель Марії Анатоліївни, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення
встановив:
1. Зміст доводів пред'явленого адміністративного позову.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Посилається на те, що 4 червня 2022 року інспектор 2 роти БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області Кужель М.А. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №5446326, якою він наклав на позивача штраф в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Зі змісту цієї постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 4 червня 2022 року о 08 год. 50 хв. в м.Борисполі на вул. Київський Шлях, 1В, під час руху транспортного засобу Фолькваген Тігуан днз НОМЕР_1 користувався засобом зв'язку, тримаючи його в руці, чим порушив п.2.9д ПДР України. ОСОБА_1 пояснив інспектору, що не розмовляв по телефону, а лише тримав його у руці, і цією ж рукою здійснював управління автомобілем. Крім того в автомобілі є технологія Bluetooth, і за потреби позивач користується телефоном за її допомогою. На клопотання позивача скористатись правовою допомогою та перенести розгляд справи інспектор відмовила. Інспектор не роз'яснювала права позивачу, не надала відеодокази вчинення правопорушення. Вказане свідчить про те, що позивач був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому просив суд визнати протиправною та скасувати винесену постанову серії ЕАО №5446326 від 4 червня 2022 року, провадження у справі закрити, стягнути на його користь понесені судові витрати.
2. Ставлення учасників адміністративного процесу до адміністративного позову.
24 червня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від представника ДПП НПУ Милової Р.С. в якому вона заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що на підтвердження вчинення правопорушення позивачем надається відеозапис, на якому зафіксовано, що позивач користується засобами зв'язку, мобільним телефоном, тримаючи його у руках. Позивач сам у тексті позову зазначає, що він дійсно тримав телефон у руці і цією ж рукою здійснював управління автомобіля, а отже він порушив п.2.9д ПДР України. Також позивачу було роз'яснено права за статтею 268 КУпАП, про що останній поставив підпис. Постанова є обґрунтованою та законною. Тому у задоволенні позову просила відмовити.
29 червня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача інспектора Кужель М.А., в якому вона просила у задоволенні позову відмовити, зазначила, що сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та штучно завищеною.
У судовому засіданні, яке відбулось 24 червня 2022 року, позивач та його представник Довбаш С.М. підтримали адміністративний позов, наполягали на його задоволенні.
Представники відповідачів не з'явились у судове засідання. Вони у встановленому порядку повідомлені про час та місце розгляду адміністративної справи.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
4 червня 2022 року інспектор 2 роти БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області Кужель М.А. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №5446326, якою він наклав на позивача штраф в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Зі змісту цієї постанови (а.с.9) вбачається, що водій ОСОБА_1 4 червня 2022 року о 08 год. 50 хв. в м.Борисполі на вул. Київський Шлях, 1В, під час руху транспортного засобу Фолькваген Тігуан днз НОМЕР_1 користувався засобом зв'язку, тримаючи його в руці, чим порушив п.2.9.д ПДР України.
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору.
а. норми матеріального права.
Згідно з п.2.9 д ПДР України водієві забороняється: під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ІІ розділу п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису (надалі Інструкція), засобів фото- і кінозйомки, відеозапису включення портативного відеореєстратора має відбуватися з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
б. норми процесуального права.
Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору.
Зі змісту адміністративного позову (а.с.2-6) вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує проти того, що, керуючи автомобілем марки Фолькваген Тігуан днз НОМЕР_1 , він тримав в руці мобільний телефон. Крім того, під час розгляду адміністративної справи позивач надав аналогічні пояснення. Зі змісту відзиву (а.с.21-24) вбачається, що представник відповідача Милова Р.С. також наполягає на тому, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 користувався мобільним телефоном. На підставі ч.3 ст.90 КАС України факт тримання позивачем в руці мобільного засобу зв'язку під час керування транспортного засобу не підлягає доказуванню.
Однак диспозиція норми, що міститься в ч.2 ст.122 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність не за тримання в руці засобу зв'язку, а саме за користування ним під час керування транспортним засобом. На підтвердження цієї обставини представник відповідача Милова Р.С. подала лише один електронний доказ - відеозапис, що міститься у файлі «122-2 Парасіч» на DVD-диску (а.с.25). В результаті ретельного перегляду у судовому засіданні вказаного електронного доказу виявилось, що на відеозаписі відсутня інформація про те, що саме під час керування транспортним засобом позивач користувався мобільним телефоном. ОСОБА_1 взяв у руку мобільний телефон та вимовив «Перетелефоную пізніше» лише після повної зупинки транспортного засобу. Ці обставини свідчать про те, що відеозапис, який міститься у файлі «122-2 Парасіч» на DVD-диску, не містить відомостей щодо предмета доказування та не є належним доказом в розумінні ст.73 КАС України. Всупереч ч.2 ст.77 КАС України представник відповідача Милова Р.С. не подала жодного іншого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 не дотримався вимог п.2.9 д ПДР України. Ця обставина переконливо свідчить про те, що в його діях відсутній склад, а саме об'єктивна сторона, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Крім того, на відеозаписі відсутня інформація на підтвердження дотримання інспектором Кужель М.А. порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі роз'яснення прав позивачу.
З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності та порушеного права позивача належить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №5446326 від 4 червня 2022 року, провадження у справі - закрити.
6. Розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що при поданні позову до Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується долученою квитанцією № 9 від 13.06.2022 ( а.с.1). Також встановлено, що позивач просив стягнути на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1,4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17 від 18.03.2020, яка згідно з ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для застосування, чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
У контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Задля однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення, за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір, який відповідно складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 496,20 грн. (2481 х 0,2).
Враховуючи наведене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Одночасно слід роз'яснити, що у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано копії наступних документів:
- копію договору про надання правової допомоги № 2/а/22 від 13.06.2022 (а.с. 10);
- копію акта розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 від 13.06.2022 (а.с.11);
- копію квитанції від 13.06.2022 на суму 4000,00 грн (а.с.12);
- копію акта розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 від 24.06.2022 (а.с.46);
- копії квитанції від 24.06.2022 на суму 1500,00 грн (а.с.45).
Як вбачається зі змісту вищевказаних документів, адвокатом надано, а позивачем прийнято наступні послуги:
- консультація, укладення договору, вивчення інформації та матеріалів наданих замовником, вартістю 1500 грн.;
- підготовка, оформлення та подання до суду позову ОСОБА_1 , вартістю 2500 грн.;
- участь у судовому засіданні 24.06.2022 року, вартістю 1500 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Встановлено, що заявлена сума витрат на професійну правову допомогу у загальному розмірі 5500 грн (4000+1500) є не співмірною з:
- співмірністю захисту порушених прав та розміром витрат на їх відновлення в суді, а саме предметом оскарження є постанова серії ЕАО №5446326 від 4 червня 2022 року, щодо притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу в розмірі 510 грн.;
- складністю справи, оскільки розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження;
- обсягом проведеної роботи.
Одночасно, слід зазначити, що справа № 359/3452/22 відноситься до категорії справ незначної складності, по яким є стала судова практика, та як наслідок сума витрат на її написання є завищеною.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
З огляду на те, що відшкодування витрат на правову допомогу носить компенсаційний характер, зважаючи на складність справи (справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає доведеними, розумними та співмірними витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
З огляду на викладене, з відповідача Департаменту патрульної поліції належить стягнути судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.242, ч.1-ч.2 ст.243, ст.ст.246, 287 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №5446326 від 4 червня 2022 року, якою на ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у більшому розмірі відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду О.Ю. Семенюта