Справа № 357/14462/21
3/357/217/22
20.06.2022 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О. О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Батальйону патрульної поліції у місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОККП в матеріалах справи відсутній, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 288713 від 13.11.2021 року, 13.11.2021 року о 17 год. 30 хв. в м. Біла Церва, по вул. Водопійній, 3а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Giorno», без д.н.з., з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, на що він відмовився, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань суду не надавав.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
У зв'язку із неявкою ОСОБА_1 в судове засідання, суд також звертає увагу, що у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України.»
Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 достеменно знав про розгляд справи відносно нього Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, не цікавився про її хід, із заявами про відкладення розгляду справи не звертався, а також те, що підстави для відкладення розгляду даної справи відсутні, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 288713 від 13.11.2021 року, копію протоколу про накладення адміністративного стягнення серії БАА №471670 від 13.11.2021, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2021, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапорт поліцейського від 13.11.2021, довідку визначення повторності порушення ПДР від 13.11.2021, довідку щодо наявності посвідчення водія від 14.11.2021, роздруківку постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень, довідки з ІП НП, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами п. 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається також Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок).
Відповідно до ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -
тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Статтею 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі "назва документа, серія, №, ким і коли виданий" - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)) .
Зі змісту даної норми випливає, що встановлення особи за базами АРМОР не передбачено діючим законодавством.
У порушення даних вимог, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 288713 від 13.11.2021 року, не вказано в повній мірі відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме у графі "особу встановлено" - відсутні дані документу (дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла), на підставі якого було встановлено особу, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення. При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 288713 від 13.11.2021 року, у графі "особу встановлено" автором було зазначено, що особу встановлено "згідно бази «ІП НП»", що свідчить про те, що в даному випадку працівником поліції не було належним чином встановлено особу правопорушника.
Не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення в повній мірі відомостей про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки це позбавляє суд можливості належним чином встановити особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, що може бути наслідком притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, котра не має відношення до вчиненого правопорушення.
Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, однак автором даного протоколу не було конкретизовано за якою саме частиною ст. 130 КУпАП слід кваліфікувати вчинене ОСОБА_1 правопорушення.
Зазначені вище недоліки не дають можливості суду встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність правопорушника та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Додатково слід зазначити, що відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я, яким в даному випадку є КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4».
Однак, з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2021 року встановлено, що працівники поліції направляли ОСОБА_1 до «Ставищанської ЦРЛ», що в даному випадку не є найближчим визначеним медичним закладом.
Крім цього, суду незрозумілий вказаний у направленні медичний заклад «Ставищанська ЦРЛ, оскільки з відкритих джерел вбачається «Ставищенська центральна районна лікарня» діяльність не здійснює, тоді як право на проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції надано КНП «Ставищенська лікарня» Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області наказом Київської ОДА від 08.07.2020 року №667адм.
При цьому, будь яких доказів щодо неможливості проведення огляду водія ОСОБА_1 в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4» з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять, що може свідчити про порушення працівниками поліції процедури направлення та проведення огляду на стан сп'яніння.
Суд зауважує, що згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Також суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, так як в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки працівником поліції не було належним чином встановлено особу порушника, а у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано частину статті 130 КУпАП, за якою слід кваліфікувати правопорушення вчинене ОСОБА_1 , при цьому суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст130, 51 ,247 ч.1 п.1, 283-285 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяОлег ГРЕБІНЬ