Справа № 287/306/21
2-н/287/4/22
28 червня 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Кононихіна Н.Ю. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», представник заявника Василькова Марина Віталіївна, про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» звернулося до Олевського районного суду Житомирської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ. У вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» просить суд видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» заборгованість за спожитий природній газ в сумі 4969 грн. 02 коп., а також судовий збір в розмірі 227 грн. 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано судді Кононихіній Н.Ю.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст. 163 ЦПК України.
Зокрема, п. 3 ч. 3 ст.163ЦПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма: на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред'явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу: немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
В матеріалах заяви відсутній письмовий договір, укладений особисто між боржником - ОСОБА_1 та заявником щодо надання послуг з постачання природного газу.
Посилання заявника на укладення між сторонами договору розподілу природного газу шляхом споживання природного газу є неналежними, оскільки матеріали заяви не містять доказів підписання боржником відповідної заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), затвердженої додатком 1 до Типового договору розподілу природного газу, доказів подання такої заяви-приєднання.
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
21.06.2022 року на запит Олевського районного суду Житомирської області з Білокоровицької сільської ради Житомирської області надійшла відповідь за вих. № 379 від 20.06.2022 року, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу за даною заявою.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 165 ЦПК України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 160-167, 259-261, 353 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н. Ю. Кононихіна