Справа № 167/863/21
Номер провадження 2/167/21/22
27 червня 2022 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гармай І. Т.,
з участю:
секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування з спадкоємцями першої черги
03 листопада 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з 01 серпня 2002 року до 22 серпня 2018 року та визнати за нею право спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , якого вона вважала громадянським чоловіком. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Покликається на те, що з 1989 року по день смерті спадкодавця проживала разом з ним у вказаній квартирі і продовжує проживати по даний час. Вказує, що у квартирі зареєстрована, як дружина померлого, з 19 грудня 2003 року, інших спадкоємців крім неї не було.
Зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 161/9789/20 позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт родинних відносин відповідача з спадкодавцем ОСОБА_4 та визначено відповідачу додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що квартира в якій вона зареєстрована та проживає набута спадкодавцем шляхом вступу в житлово-будівельний кооператив і перший внесок та всі періодичні щоквартальні внески ними сплачувались спільно до повної виплати вартості квартири у 1992 році. Оскільки на момент смерті ОСОБА_4 не були виготовлені правовстановлюючі документи, а тому квартира на сьогоднішній день є неприватизована. Відповідач ОСОБА_3 є сином померлого, який після розірвання шлюбу батьків у 1984 році залишився проживати з матір'ю. Зазначає, що самостійно здійснила поховання ОСОБА_4 , за життя доглядала за ним, оскільки після тяжкої хвороби (каліцтва) він з 2002 року до смерті не працював, мав інвалідність. Вказує, що оскільки ОСОБА_4 , не міг майже нічого робити, то вона одна займалась прибиранням квартири, готувала йому їжу, сплачувала комунальні витрати за квартиру, відтак він фактично був на її утриманні. Зазначає, що останній рік життя вони користувалися її квартирою, яка знаходиться в м. Ківерці Волинської області, в зв'язку з необхідністю перебування ОСОБА_4 на свіжому повітрі.
Ураховуючи вищенаведене просить суд встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з 01 січня 2002 року до 22 серпня 2018 року. Визнати за ОСОБА_2 право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкоємцями першої черги.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання 06 грудня 2021 року о 10 год 30 хв. Витребувано у Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про наявність чи відсутність спадкової справи та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 06 грудня 2021 року у зв'язку з відсутністю відомостей про вручення учасникам справи повідомлення про дату, час та місце розгляду справи підготовче засідання відкладено на 15 год 30 хв 05 січня 2022 року.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року клопотання представника позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 залишено без розгляду. Клопотання представника позивача про встановлення строку для надання відповіді на відзив задоволено та надано представнику позивача строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання відповіді на відзив. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14 год 00 год 31 січня 2022 року.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 31 січня 2022 року постановлено витребувати у комунального підприємства «Луцький центр первинної медичної допомоги № 2» усю наявну медичну документацію на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживав по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 31 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 30 хв 23 лютого 2022 року.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 24 березня 2022 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 10 год 30 хв 14 квітня 2022 року.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 14 квітня 2022 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 13 год 00 хв 11 травня 2022 року.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 31 травня 2022 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 10 год 30 хв 20 червня 2022 року.
20 грудня 2021 року представником відповідача - адвокатом Тратніковим Я. В. подано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 20 вересня 2019 року № 35 не зрозуміло до яких осіб належать ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , до осіб, які складають сім'ю чи до осіб, які зареєстровані в квартирі. Разом з цим, в довідці вказано, що вона видана для пред'явлення до органу праці та соціального захисту населення, а не до суду. Вказує, що відповідно до ордера на житлове приміщення № 28 від 14 квітня 1989 року, який був виданий ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , жодна особа не входить до складу його сім'ї. Таким чином, вважає, що надані до позову письмові докази не підтверджують факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Твердження позивачки про те, що вона з ОСОБА_4 проживала в АДРЕСА_1 вважає неправдивим, оскільки ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_3 де і помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 860 від 23 серпня 2018 року. Також, на його думку, голослівним є твердження позивачки про її догляд за ОСОБА_4 та його квартирою, оскільки це не підтверджується жодними доказами. Зазначає, що 21 вересня 2021 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру в АДРЕСА_1 , а тому твердження позивачки, що на момент подання позову квартира була неприватизованою не відповідають дійсності. З урахуванням вищенаведеного просив в задоволенні позову відмовити.
14 січня 2022 року представником позивача - адвокатом Карпуком А. С. подано відповідь на відзив в якій зазначає, що обґрунтування викладенні у відзиві не заслуговують на увагу та відповідач фактично визнає усі обставини, викладені в позовній заяві у зв'язку із відсутністю заперечень по кожній обставині, яка підлягає доказуванню. Просить позовну заяву задовольнити повністю.
23 лютого 2022 року представник відповідача - адвокат Тратніков Я. В. подав заяву про застосування позовної давності, яку обґрунтовує тим, що часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позовну заяву ОСОБА_2 подано лише 03 листопада 2021 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. 27 червня 2022 року на електронну адресу суду представником позивача ОСОБА_6 подано заяву про проведення судового засідання у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подані ним відзив на позовну заяву та заяву про застосування позовної давності і надав пояснення близькі за змістом до обґрунтувань відзиву на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26 лютого 2019 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
З копії лікарського свідоцтва про смерть № 160 від 23 серпня 2018 року встановлено, що місцем смерті зазначено АДРЕСА_3 , причина смерті ОСОБА_4 - ІХС Дифузний кардіосклероз.
ОСОБА_4 , як члену житлово-будівельного кооперативу, на підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу від 28 березня 1989 року, було надано житлове приміщення житловою площею 17,44 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ордера на житлове приміщення № 28 в будинку житлово-будівельного кооперативу.
З 07 листопада 2012 року ОСОБА_4 встановлена 2 група загального захворювання довічно, що стверджується копією повідомлення лікувально-профілактичного закладу про рішення МСЕК № 2469/64.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримував пенсію по інвалідності.
Згідно листа комунального підприємства «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» від 23 лютого 2022 року № 689/2.8.22 медична документація на ОСОБА_4 в комунальному підприємстві «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» відсутня, а відтак надати її неможливо.
У відповідності до копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 3 від 16 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , родинні стосунки - уповноважений власник(співласник, наймач), який помер та позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 , родинні стосунки - не зазначено.
Відповідно до копії довідки Луцької міської ради від 21 січня 2020 року № 5 ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 користується субсидією для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01 квітня 2015 року.
Згідно копії довідки Луцького відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області про розмір утримань від 11 жовтня 2019 року № 19734/02-34 з пенсії ОСОБА_2 проводилися утримання в користь погашення заборгованості перед ДКП «Луцьктепло».
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його рідні діти: відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 в установлений законом строк спадщину не прийняла, що сторонами не заперечувалося.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2020 року позов ОСОБА_3 у справі № 161/9789/19 про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволено. Встановлено, що батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ківерці Волинської області. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2020 року залишено без змін.
27 січня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О. Є. була заведена спадкова справа № 03/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
З копії спадкової справи № 03/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заведеної приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О. Є., встановлено, що 27 січня 2021 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся відповідач ОСОБА_3 , як син.
21 вересня 2021 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Постановою приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О. від 31 січня 2020 року № 13/02-31 відмолено ОСОБА_2 у заведені спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні докази проживання спадкоємця четвертої черги однією сім'єю із спадкодавцем не менше 5 років.
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить захистити її порушене право шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу її та спадкодавця ОСОБА_4 у період з 01 січня 2002 року до 22 серпня 2018 року та визнати за нею право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Таким чином між сторонами виникли правовідносини із спадкування, які регулюються нормами права, що містяться в книзі 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходить з такого.
За приписами ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У даній справі встановлено, що метою встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_4 є отримання права на спадщину, оскільки це призводить до визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути що найменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Звертаючись до суду, позивач просить встановити юридичний факт проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2002 року до 22 серпня 2018 року.
Інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України (далі - СК України), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
Факт встановлення спільного проживання між чоловіком та жінкою Кодексом про шлюб та сім'ю, який був чинним до 2004 року, не можливо, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 06 квітня 2020 року в справі № 641/7033/18 (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року в справі №303/2865/17, від 24 січня 2020 року в справі №546/912/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №163/754/17). За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки, викладені в постановах Верховного Суду при застосуванні відповідних норм права, є обов'язковими.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2002 року по 01 січня 2004 року, оскільки такий факт може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), так як Кодекс про шлюб та сім'ю не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.
Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача з спадкодавцем у період з 01 січня 2004 року по 22 серпня 2018 року, суд зазначає таке.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 2, 4 ст. 3 СК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 25 цього Кодексу передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Аналіз наведених норм дає змогу зробити висновок, що для застосування положень ст. 1264 ЦК України необхідною умовою є встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
Судом встановлено, що відповідно до відмітки відділу РАГСУ Луцького міського управління юстиції Волинської області, яка міститься у паспорті позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровано розірвання шлюбу з ОСОБА_7 . Перебування у зареєстрованому шлюбі до листопада 2006 року в судовому засіданні підтвердила і позивач.
За таких обставин, у встановлені факту проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 23 листопада 2006 року необхідно відмовити, оскільки позивач до цієї дати перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі.
Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача з спадкодавцем у період з 24 листопада 2006 року по 22 серпня 2018 року, суд виходить з такого.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Встановлення вказаного факту має визначені юридичні наслідки, що виражаються у отриманні статусу спадкоємця четвертої черги.
Таким чином, при з'ясуванні наявності чи відсутності підстав вважати, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім'ю, підлягають встановленню в сукупності всі вищевказані обставини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані позивачем на підтвердження факту її спільного проживання з відповідачем однією сім'єю копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 3 від 16 січня 2020 року, довідки Луцької міської ради від 21 січня 2020 року № 5 про користування субсидією не можуть бути прийняті до уваги судом оскільки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Разом з цим, необхідно відмітити, що для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України визначальним є строк п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа проживали однією сім'єю на час відкриття спадщини.
Разом з цим, відповідно до довідки Луцької міської ради від 21 січня 2020 року № 5 позивач користується субсидією для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 з 1 квітня 2015 року, враховуючи, що спадщина відкрилася 22 серпня 2018 року означена довідка не доводить п'ятирічний строк необхідний для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України.
Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, про погашення заборгованості перед ДКП «Луцьктепло» за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з довідки Луцького відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області про розмір утримань від 11 жовтня 2019 року № 19734/02-34 не можливо встановити за якою адресою погашалась заборгованість перед ДКП «Луцьктепло». Інших доказів спільного утримання майна позивачем суду не надано.
Доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалась ОСОБА_4 після тяжкої хвороби (каліцтва) спростовується наданою на вимогу суду комунальним підприємством «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» інформацією про відсутність в лікувальному закладі медичної документації на ОСОБА_4 , а інших належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано. Наявність у позивача копії повідомлення лікувально-профілактичного закладу про рішення МСЕК, щодо померлого не може достеменно підтверджувати факт їх сумісного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Посилання позивача ОСОБА_2 на здійснення поховання ОСОБА_4 свідчить про обставини, що виникли вже після смерті спадкодавця та не є достатнім на підтвердження факту існування саме сімейних стосунків не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
На переконання суду, наявні в матеріалах справи письмові докази подані ОСОБА_2 не можуть бути достатніми доказами для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 24 листопада 2006 року по 22 серпня 2018 року .
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з 01 серпня 2002 року до 22 серпня 2018 року.
Ураховуючи те, що позивачем не доведено факту її проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, відтак ОСОБА_2 не є спадкоємцем четвертої черги за законом після його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Таким чином, установивши відсутність підстав для задоволення вимоги про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що похідна від неї вимога про визнання за ОСОБА_2 права на спадкування з спадкоємцями першої черги також не підлягає задоволенню.
Разом з цим, із матеріалів справи та встановлених судом обставин не вбачається жодних даних та доказів на підтвердження наявності будь-яких обставин передбачених ч. 2 ст. 1259 ЦК України для зміни черговості спадкування, а саме, що позивачка протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Щодо поданої представником відповідача заяви про застосування позовної давності суд зазначає таке.
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Таким чином, враховуючи той факт, що суд під час розгляду справи доходить висновку про недоведеність факту проживання позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини та безпідставність визнання за ОСОБА_2 права на спадкування з спадкоємцями першої черги підстави для застосування до позовних вимог позовної давності відсутні.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд доходить висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76 - 81, 258 - 260 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкування з спадкоємцями першої черги - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 01 липня 2022 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Представник позивача: ОСОБА_6 , адреса робочого місця: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Представник відповідача: ОСОБА_1 , адреса робочого місця: АДРЕСА_6 .
Головуючий суддя І. Т. Гармай