Справа № 308/5273/22
Закарпатський апеляційний суд
29.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ємчук Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/422/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Ємчук Л.В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2022.
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заступник командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1, лейтенант, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.
З протоколу про військове адміністративне правопорушення серії НГ №15/009 від 01.05.2022 та постанови судді від 17.05.2022 вбачається, що 26.04.2022 призваний за мобілізацією лейтенант ОСОБА_1 вибув з військової частини НОМЕР_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду справи, після розгляду якої до розташування військової частини не повернувся. Прибув у розташування частини лише 01.05.2022 о 15 год. 30 хв. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Ємчук Л.В. просить скасувати постанов суду від 17.05.2022 та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП. Заперечує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке ставиться йому за провину та вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які б доводили протилежне. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Оскільки у ньому не зазначено кваліфікуючу ознаку, передбачену ч.4 ст.172-11 КУпАП, а саме, що діяння вчинено в умовах особливого періоду, не вказано місце вчинення правопорушення. Разом з тим, сам протокол складено з порушенням встановленого законом строку, через тиждень після виявлення правопорушення. Також, долучений до протоколу наказ командира в/ч 3115 від 26.04.2022 №70 не підписаний особою, якою він складений, а тому теж не може бути належним доказом у справі. Просить врахувати те,
-2-
що ОСОБА_1 26.04.2022 вибув з військової частини на підставі рапорту від 25.04.2022, погодженим керівником військовій частині, а тому в його діях відсутній склад правопорушення. Разом з тим, в подальшому ОСОБА_1 не повернувся у військову частину, оскільки поїхав до м.Львова на прийом до вищого командування Західного територіального Управління Національної гвардії України, щоб доповісти усно та письмово про систематичне та свавільне намагання притягнути його до відповідальності, про існування позастатутних відносин у військовій частині 3115 та просив про переведення до іншої частини через наявність загрози розправи над ним. Наведені обставини підтверджуються його рапортом від 29.04.2022. Сукупність наведених обставин, на думку захисника дають підстави для закриття провадження у справі.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП. Крім того апеляційний суд враховує думку захисника - адвоката Ємчук Л.В., яка просила розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 , який обізнаний про день, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника - адвоката Ємчук Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.ст.252,280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
-3-
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Протоколом про військове адміністративне правопорушення серії НГ №15/009 від 01.05.2022 стверджено, що 26.04.2022 призваний за мобілізацією лейтенант ОСОБА_1 вибув з військової частини НОМЕР_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду справи, після розгляду якої до розташування військової частини не повернувся. Прибув у розташування частини лише 01.05.2022 о 15 год. 30 хв.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються також матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 26.04.2022 заступником командира 2 стрілецького батальйону лейтенантом ОСОБА_1 , а саме:висновком службового розслідування від 03.05.2022; поясненнями ОСОБА_1 від 01.05.2022 та 03.05.2022; рапортом від 25.04.2022; наказом про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 №70 від 26.04.2022; наказом про організацію розшуку та затримання військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби №71 від 26.04.2022; рапортами від 26.04.2022 та 01.05.2022; копіями книги обліку виходу особового складу за територію військової частини; копіями книги обліку входу особового складу за територію військової частини; повідомленнями про самовільне залишення військової частини №164 від 27.04.2022 та №165 від 27.04.2022; копіями журналу обліку кримінальних, адміністративних правопорушень, надзвичайних подій та військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини або місця служби; службовою характеристикою ОСОБА_1 від 30.04.2022 та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП адміністративного правопорушення.
У супереч доводам апеляційної скарги про військове адміністративне правопорушення серії НГ №15/009 від 01.05.2022, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, зокрема в протоколі зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини на підставі наказу командира В/Ч 3115 №70 від 26.04.2022 начальником служби військ ОСОБА_3 проводилось службове розслідування, яке розпочато 26.04.2022 та закінчено 03.05.2022, та за наслідками якого складено відповідний висновок від 03.05.2022 в якому вставлено факт порушення
-4-
ОСОБА_1 ст.ст.12,14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та визнано за доцільне притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позбавити премії за травень 2022 року в повному обсязі та скласти протокол за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, таким чином протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено - 04.05.2022, що в свою чергу спростовує доводи сторони захисту про складення протоколу з порушенням строків встановлених ч.2 ст.254 КУпАП.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_4 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 та його захисник Ємчук Л.В. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд критично оцінює доводи захисника про те, що ОСОБА_1 з поважних причин своєчасно не з'явився у військову частину, оскільки їздив до м.Львова щоб повідомити вище командування про здійснення на нього тиску та необхідності переведення його до іншої частини, та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності. При цьому, апеляційний суд не бере до уваги наданий ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів, рапорт від 29.04.2022, оскільки він не спростовує факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП. До того ж, даний рапорт датований 29.04.2022, однак стороною захисту не надано суду жодних даних щодо результатів його розгляду, які б спростували чи підтвердили вказані в ньому відомості.
Таким чином, всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника Ємчук Л.В. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зазначено про вчинення ним відповідних дій в умовах особливого періоду, що є умовою кваліфікації його дій за ч.4 ст. 172-11 КУпАП, апеляційний суд враховує наступне.
-5-
За приписом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій,а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 №303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію
Скасування особливого періоду має бути здійснено окремим указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України».
Отже, на момент вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення існували умови особливого період, оскільки не було указу Президента України про скасування особливого періоду, а отже його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст. 172-11 КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Таким чином при розгляді даної справи суддя місцевого суду дотримався вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст.33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в його мінімальному розмірі, яке, на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Ємчук Л.В., та скасування постанови судді.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті рішення, апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні
-6-
своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що ОСОБА_1 та його захисником не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище висновки апеляційного суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ємчук Л.В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2022 щодо ОСОБА_1 ,-без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя :