Номер провадження 22-ц/821/842/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/12/22 Категорія: 305010300 Тептюк Є. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
30 червня 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області;
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив, враховуючи уточнені позовні вимоги, стягнути на його користь з Головного управління Національної поліції в Черкаській області моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сектором дізнання Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021255330000506 від 03 квітня 2021 року внесені матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Вказане досудове розслідування було заведено на підставі його заяви про те, що громадянин ОСОБА_2 , перебуваючи у його домоволодінні таємно викрав грошові кошти в сумі 10000 грн. та куртку вартістю 3000 грн. Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 останнього визнано потерпілим.
Досудове розслідування затягується, навмисно не проводяться необхідні слідчі дії. Для протидії вказаним обставинам позивач неодноразово звертався зі скаргами та зверненнями до органів прокуратури, Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області та до ГУНП в Черкаській області, проте ніяких мір реагування відповідними органами не було прийнято.
Позивач вважає, що затягуванням процесу розслідування йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, зловживання ним його службовим становищем, не довів яким чином, в якому обсязі було завдано вказаними діями моральної шкоди.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також неправильне застосуваннянорм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує, що він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.
Також вказує, що розглядом справи судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін його було позбавлено права на надання доказів на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача та доказів спричинення йому моральної шкоди такими діями.
Інші доводи апеляційної скарги викладені в формі переліку норм права, якими врегульовано відшкодування моральної шкоди.
Головне управління Національної поліції в Черкаській області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2021 року сектором дізнання Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021255330000506 внесені матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
В ході проведення розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_1 неодноразово подавав письмові клопотання: про допит свідків, про наслідки здійснення досудового розслідування, про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, які, за його словами були проігноровані.
05 липня 2021 року позивач звертався зі скаргою на бездіяльність дізнавача ЧРУ ГУНП в Черкаській області щодо нерозгляду його клопотань.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано останнього розглянути клопотання заявника.
Крім того, 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звертався зі скаргою на бездіяльність дізнавача ЧРУ ГУНП в Черкаській області щодо неознайомлення його з матеріалами досудового розслідування.
Відповідно до ухвали слідчого судду Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні №12021255330000506 від 03 квітня 2021 року задоволено частково та зобов'язано останнього ознайомитися з матеріалами справи.
Відповідно до листа Черкаської окружної прокуратури від 18 травня 2021 року №159-717-21 дізнавачем СД Черкаського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області Петренком А.В. у кримінальному провадженні №12021255330000506 від 03 квітня 2021 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, зловживання посадовими особам ГУНП у Черкаській області їх службовим становищем, не довів яким чином та в якому обсязі було завдано вказаними діями моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Аналіз указаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що указані положення можливо застосувати лише у випадку встановлення протиправної поведінки та/або неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або посадовими особами цих органів при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до роз?яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача чи його посадової або службової особи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на положення ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які були б достатніми та свідчили про заподіянні йому моральної шкоди. Зокрема, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, негативних переживань та погіршення стану здоров'я.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтованого виходив із того, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб Головного управління Національної поліції в Черкаській області сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Безпідставними є посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Частиною 6 вказаної статті визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Черкаського районного суду від 24 січня 2022 відкрито провадження у цій справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позивачем не доведено, що усні пояснення сторін у судовому засіданні мають суттєве значення для розгляду справи і не можуть бути викладені письмово, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено надані сторонами докази та прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року -залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді