Справа № 276/1113/17
Провадження по справі №2/276/9/22
14 червня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., за участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріусу Хорошівського нотаріального округу Житомирської області Толстіхіної Ніни Дмитрівни, про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить: (1) визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 06 лютого 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хорошівського нотаріального округу Житомирської області Толстіхіною Ніною Дмитрівною в реєстрі нотаріальних дій за №27; (2) скасувати державну реєстрацію на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 та провести державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 ; (3) стягнуть з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що з 1997 року він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира до 06.02.2017 року належала йому на праві власності.
06.02.2017 року позивач уклав договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Хорошівського нотаріального округу Житомирської області Толстіхіною Н.Д. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 27. Згідно вказаного договору, позивач передав безоплатно у власність (подарував), а ОСОБА_4 прийняла дарунок - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на дану квартиру в цей же день зареєстровано вДержавному реєстрі прав на нерухоме майно за відповідачем.
Після укладання спірного договору ОСОБА_1 залишився проживати у квартирі та продовжував сплачувати за комунальні послуги, що свідчить про відсутність у нього намірів дарувати квартиру.
Позивач вказує, що договір дарування укладений ним під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах.
Зокрема, на момент укладення договору дарування та на даний час він є інвалідом війни 3-ї групи у зв'язку з отриманими травмами під час проходження обов'язкової військової служби. Також, внаслідок падіння 04.10.2016 року з висоти (2-го поверху власної квартири), отримав травми: перелом п'яткової кістки із зміщенням відламків, закриту травму лівої нирки, забій із посттравматичним пієлонефритом. Був госпіталізований в стаціонарне відділення, і в період з 05.10 по 03.11.2016 року лікувався в Хорошівській ЦРЛ, Житомирській обласній лікарні, де була проведена операція: відкрита репозиція метало остеосинтез перелому п'яткової кістки лівої стопи, що в подальшому призвело до неправильного зрощення перелому, атрофії м'язів, різко вираженого остеопорозу кісток стопи.
Крім того, під час лікування позивача в нього діагностували серцево-судинне захворювання, хронічний гепатит, хронічний холецистопанкреатит, хронічний пієлонефрит в стадїї загострення, запальне захворювання хребта (спондилодисцит), порушенням функції ходи.
Після виписки із стаціонарного відділення, позивач продовжував лікування за місцем проживання. Самостійно ходити не міг, пересувався за допомогою милиць, потребував стороннього догляду, з родичами взаємовідносин не підтримував, мав важкий матеріальний стан, був сильно пригнічений та у важкому психологічному стані, потребував моральної та психологічної підтримки. В той час єдиною людиною, яка його підтримала, стала знайома - ОСОБА_5 , яка приносила ліки, продукти, готувала їсти, і скориставшись тяжкими обставинами для позивача, в кінці грудня - на початку січня 2017 року, ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_1 подарувати її дочці - ОСОБА_4 , належну позивачу квартиру, повідомивши, що лише за умови дарування квартири буде за ним доглядати.
Наміру дарувати квартиру будь-кому позивач не мав, оскільки має власну дочку - ОСОБА_6 , і хотів їй залишити квартиру у спадок. Під впливом психологічного тиску з боку ОСОБА_5 та тяжких обставин, а саме тих, що він є інвалідом війни 3-ї групи, безпомічним (не міг самостійно пересуватись, забезпечувати та обслуговувати себе, потребував за станом здоров'я стороннього догляду), маючи важкий матеріальний і психологічний стан(переніс ряд операцій, мав серцево-судинне захворювання, діагностували гепатит та інші тяжкі захворювання, не підтримував відносини з родичами), він на вкрай не вигідних для нього умовах і під впливом зазначених тяжких обставин, 06.02.2017 р. уклав договір дарування квартири, і таким чином безоплатно позбавив себе цим єдиного наявного житла, що не відповідало його внутрішній волі (передача майна в обмін на допомогу та догляд).
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Мельника М.Л. від 24.11.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.11.2018 року вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті та набрання судовим рішення законної сили.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражського А.М. від 04.08.2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
13.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Мельник М.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, не заперечили проти заочного розгляду справи. Також в судовому засіданні позивач повідомив, що під час підписання договору він був без окулярів, договору не читав. Нотаріус просто сказала де підписати, нікого ні про що не питала, а також нічого не роз'яснювала. Він не усвідомлював, що це договір дарування, думав, що переписує квартиру своїй рідній дочці, оскільки був в хворобливому та пригніченому стані.
Відповідач,ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подавала.
Приватний нотаріус Хорошівського нотаріального округу Житомирської області Толстіхіна Ніна Дмитрівна будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань не направила.
Згідно частини 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно договору дарування від 06.02.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіною Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за №27, дарувальник ОСОБА_1 подарував, а обдаровувана ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.сп.56).
Відомостями з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №79642832, сформованого 06.02.2017, встановлено, що на підставі договору дарування виданого 06.02.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіною Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за №27, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру), що за адресою: АДРЕСА_1 (а.сп.57).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_4 , після реєстрації 23.07.2019 року шлюбу з громадянином ОСОБА_7 отримала прізвище « ОСОБА_8 » (а.сп.147).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного.
Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Стаття 233 ЦК України не передбачає обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування.
Згідно з довідкою Хорошівської центральної районної лікарні №01/1127 від 07.11.2017 року, ОСОБА_1 , 1967 року народження, з 05.10.2016 року по 11.10.2016 року знаходився на стаціонарному лікуванні, діагноз: закритий багато уламковий перелом лівої м/гомілкової кістки із багато уламковим переломом І плюснової кістки лівої нижньої кінцівки (а.сп.18).
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого Житомирської обласної лікарні №23413, ОСОБА_1 перебував на стаціонарі у період з 11.10.2016 року по 03.11.2016 року; повний діагноз: закритий перелом лівої п'яткової кістки зі зміщенням відламків, закрита травма лівої нирки, забій із посттравматичним пієлонефритом, гіпертонічна хвороба ІІ ст. ст..2 ризик 2; 17.10.2016 року операція: відкрита репозиція металоостеосинтез перелому п'яткової кістки лівої стопи, дренування (а.сп.20).
Згідно з довідкою Хорошівської центральної районної лікарні від 27.10.2017 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря психіатра з 23.10.2017 року, діагноз: галюцінаційно-маячний розлад органічного змішаного ґенезу (посттравматичний, інтоксикаційний) з помірною деменцією (а.сп.31).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він знайомий з позивачем з дитинства. З приводу договору дарування пояснив, що на початку лютого 2017 року до нього звернулась ОСОБА_5 з проханням відвезти її з дочкою - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до нотаріуса в смт.Нова Борова з метою оформлення документів на квартиру, яка належить ОСОБА_12 . Приїхавши у визначений день та час до місця проживання ОСОБА_1 для подальшої поїздки до нотаріуса, він побачив, що останній міг рухатися тільки за допомогою милиць та був у хворобливому стані. Під час поїздки, ОСОБА_13 перебував у вкрай тяжкому неадекватному стані, по дорозі говорив незрозумілі нісенітниці, в більшості випадків взагалі нерозбірливо. Приїхавши в смт Нова Борова, з авто вийшла і пішла до нотаріуса тільки ОСОБА_5 . Після чого з будинку вийшли нотаріус та ОСОБА_5 , нотаріус надала ОСОБА_12 , який перебував в автомобілі, оскільки не міг ходити, документи для ознайомлення та підпису. Після отримання документів ОСОБА_13 повідомив, що не бачить без окулярів на що нотаріус повідомила ОСОБА_13 , щоб він просто підписав папери. Нічого не пояснюючи нотаріус та ОСОБА_5 після підписання документів ОСОБА_1 повернулись до приміщення нотаріуса, всі інші залишись чекати в автомобілі. Після того як ОСОБА_5 вийшла із приміщення нотаріуса, вони повернулись в смт.Хорошів. Через 3-4 місяці він дізнався, що ОСОБА_1 подарував свою квартиру дочці ОСОБА_14 - ОСОБА_15 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , яка є дочкою позивача, пояснила, що її батько проживав певний час з ОСОБА_17 . З батьком вона спілкувалась десь приблизно 1 раз в 3-4 місяці. Під час одного з таких спілкувань вона дізналась, що батько зламав ногу, йому зробили операцію і він перебуває в тяжкому фізичному та моральному стані, що він потребує стороннього догляду. Іноді, під час розмов він говорив їй несумісні та незрозумілі речі. Говорив що йому не багато залишилось жити, що скоро помре. Він постійно їй наголошував, що квартира залишиться їй. Пізніше вона дізналась від батька, що він підписав договір дарування на ім'я дочки ОСОБА_18 , пояснюючи свої дії тим, що не розумів значення своїх дій.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона є доброю знайомою як позивача, так і ОСОБА_14 . Знає, що ОСОБА_13 та ОСОБА_20 зустрічалися. В січні 2017 року зустріла ОСОБА_21 та під час розмови спитала в неї за ОСОБА_13 , та ОСОБА_20 сказала, що він дуже хворий та нічого не розуміє. Про стан здоров'я позивача вона знала зі слів ОСОБА_18 , яка пояснювала, що ОСОБА_13 впав з вікна та зламав ногу. Розмов по квартирі не було, по договору нічого не знає.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача. На час хвороби, коли ОСОБА_13 зламав ногу та в подальшому, він не розумів, що робить та говорить. Приблизно на другий день після підписання договору він їй сказав, що скоро помре. Вона здивувалась, коли він подарував квартиру ОСОБА_23 , оскільки він завжди казав, що квартира буде його дочці. Казав, що переписав квартиру, яка потім автоматично перейде його дочці, тобто він фактично нерозумів, що говорить. ОСОБА_5 використала момент та переписала квартиру на свою дочку, оскільки ОСОБА_24 був в неадекватному стані.
Таким чином судом, на підставі досліджених доказів встановлено, що на момент укладення оспорюваного правочину позивач ОСОБА_1 тяжко хворів, потребував за станом здоров'я стороннього догляду, в повній мірі не усвідомлював значення своїх дій, оскільки вважав, що квартира буде належати його дочці, при цьому, не ознайомився зі змістом документа перед тим, як його підписати.
Крім того, суд враховує, що після укладення спірного договору позивач продовжує проживати у квартирі, сплачує за житлово-комунальні послуги й отримує пенсію за вказаним місцем проживання. Вказане підтверджується довідкою Хорошівського житлово-комунального підприємства від 27.10.2017 року №605, довідкою Хорошівського РЕМ від 14.11.2017 року №1409, копією паспорта позивача та іншими матеріалами справи.
Відповідач відзиву та аргументованих заперечень щодо позовних вимог не надала.
З огляду на викладене суд вважає, що оспорюваний договір дарування було укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах і що його волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, тому він підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
В результаті укладення договору дарування ОСОБА_1 втратив право на квартиру, яка для нього є єдиним житлом. Відтак, суд приходить до висновку, що укладення договору дарування не відповідало його волі та дійсному волевиявленню.
Враховуючи вищезазначені обставини, давши оцінку всім дослідженим доказам у їх сукупності, встановивши їх достовірність на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним підлягає задоволенню.
Відносно заявлених вимог позивача щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. Тож, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про визнання договору дарування недійсним, який став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, обґрунтованими є і вимоги позивача про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав, так як такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні документи:
-договір на представництво та надання правової допомоги, укладеного 10.11.2017 року між адвокатом Мельником Ю.М. та ОСОБА_1 ;
-квитанцію ощадбанку від 16.11.2017 року.
Дослідивши вказані документи, суд вважає що надані докази не підтверджують факту оплати ОСОБА_1 гонорару за надання правничої допомоги, оскільки зі змісту квитанції ощадбанку від 16.11.2017 року не вбачається хто є платником та отримувачем коштів в сумі 2500 грн., а також безпосередньо на який рахунок вони сплачені.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу не є документально підтвердженою належними доказами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 640,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279-284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 203, 215, 216, 229, 233, 328, 638, 717,719 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 06 лютого 2017 року між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хорошівського нотаріального округу Житомирської області Толстіхіною Ніною Дмитрівною в реєстрі нотаріальних дій за №27.
Скасувати державну реєстрацію на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 та провести державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_11 .
Стягнути з ОСОБА_25 на користь держави судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.
Відмовити ОСОБА_12 у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_24 , адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_25 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .
Третя особа: приватний нотаріус Хорошівського нотаріального округу Житомирської області Толстіхіна Ніна Дмитрівна, адреса: вул.Маяковського, 5, смт Нова Борова, Житомирська обл.
Повний текст виготовлено та проголошено 29.06.2022 року.
Суддя А.М. Збаражський