іменем України
Справа № 126/1658/21
Провадження № 2/126/112/2022
"21" червня 2022 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
зі секретарем Дончик о.А.
за участі позивача ОСОБА_1 та її представника, адвоката Дудіна Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з даним позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання їх сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 3000 грн;
- стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився її син ОСОБА_3 , який перебуває на її утриманні. Згідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України від 07.07.2021 року, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матір'ю зазначено позивачку, а запис про батька записано відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Оскільки позивачка та відповідач на час народження їх сина офіційно в шлюбі не перебували, син був записаний на прізвище - ОСОБА_4 , а ім'я та по-батькові сина позивач вказала на власний розсуд. Відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, що і стало причиною звернення до суду з позовом про визнання батьківства.
Крім того, відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК обов'язку утримувати дитину, хоча стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати сина.
Дана позовна заява надійшла до суду 27.07.2021 року та відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями була передана на розгляд судді Хмель Р.В..
З метою уточнення місця реєстрації відповідача було надіслано запит, відповідь на який повернулася до суду 25.08.2021 року.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 26.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.10.2021 року, яке в подальшому було відкладено.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 25.11.2021 року було задоволено клопотання позивачки та її представника про проведення судово-молекулярної генетичної експертизи.
01.02.2022 року, з Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, так як відповідач по справі не з'явився до Вінницького НДЕКЦ МВС для відбору експерементальних зразків.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 01.02.2022 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 07.04.2022 року було задоволено клопотання представника позивача, адвоката Дудіна Л.В. про виклик свідків, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Дудін Л.В. позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , що підтверджується наявної в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батько дитини записаний ОСОБА_5 ..
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з вимогами про встановлення батьківства зазначає, що вони проживала разом із відповідачем ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_3 , однак запис про батька були внесені за вказівкою матері згідно з частиною першою статті 135 СК України.
Оскільки відповідач є батьком дитини, позивач просить суд визнати батьківство та ухвалити рішення суду, яким стягувати з нього щомісячно аліменти на утримання їх сина.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За відсутності такої заяви, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (частини 1, 2 статті 128 СК України).
У відповідності до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі - Постанова) роз'яснив судам, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема частини другої статті 128 цього Кодексу, на підставі будь-яких фактичних доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до пункту 8 Постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду насамперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відповідно до частини пункту 1 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності тиках умов, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
З матеріалів справи вбачається, що по вказаній справі ухвалою суду від 25.11.2021 року призначалася судова молекулярно-генетична експертиза та перед експертами на вирішення було поставлено питання: «чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?».
Однак, 01.02.2022 року, з Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, так як відповідач по справі не з'явився до Вінницького НДЕКЦ МВС для відбору експерементальних зразків.
Отже, відповідач свідомо ухиляється від проведення зазначеної експертизи.
Крім того, в призначені судом засідання, відповідач, також жодного разу не з'явився, пояснень не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежності від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.
В своїй постанові від 16.05.2018 року ВС/КЦС зазначив, що ухилення від проведення генетичної експертизи для суду є підставою для встановлення факту батьківства (ВС/КЦС № 760/3977/15-ц від 16.05.2018).
Крім того, суд враховує правові позиції з цього питання, викладені у постановах ВС у справах № 760/3977/15-ц від 16 травня 2018 року, № 569/13821/18 від18 лютого 2021 року та № 645/1098/18 від 15 квітня 2021 року у яких зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.
Так, за клопотання представника позивача, адвоката Дудіна Л.В, в судовому засіданні було допитано свідків.
Свідок, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали суду покази, в яких вказали, що дійсно позивачка проживала з відповідачем у 2012 році та в цей же період у них народився син.
У Рішенні ЄСПЛ на підставі його практики вказав, що у таких справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (§ 23 Рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання батьківства є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд приходить до наступних висновків.
Так, зі змісту позову вбачається, що син сторін ОСОБА_3 , 2012 року народження проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідками №830 від 05.07.2021 року та №1168 від 17.06.2021 року.
Судом встановлено, що сторони у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо утримання їх дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. 1, 2 ст. 182 цього ж кодексу говорить про те, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Ч.3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 184 цього ж кодексу, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги і в частині стягнення аліментів підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, слід стягнути сплачений нею судовий збір за вимогу про визнання батьківства у розмірі 908 грн.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави також належить до стягнення судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. ст.3, 19, 125-128, 134, 138, 180, 182, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст.13, 141, 174, 247, 279 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. суми сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 908 грн. судового збору на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 30.06.2022 року.
Суддя Р. В. Хмель