Справа № 396/1452/21
Провадження № 1-кп/392/120/22
29 червня 2022 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.05.2021 за № 12021121080000127 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
Згідно ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 15.07.2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про необхідність продовження обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що що на даний час продовжують існувати ризики щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та не перестали існувати з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав також, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, при цьому вказав, що у разі зміни судом йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, має намір працювати, жодним чином не буде порушувати обов'язки покладені на нього судом, при цьому наголосив, що ризики зазначені прокурором є надуманими.
Захисник адвокат заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що ризики, на які посилався прокурор є припущеннями, та відповідно до практики ЄСПЛ ризики не можуть бути ілюзорними. Прокурором не доведено неможливості застосування відносно Вербицького більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Обвинувачений не має наміру ухилятися від суду, чи впливати на свідків, а тому, просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово.
Заслухавши думку учасників судового провадження, надавши оцінку доводам прокурора, викладеним у викладеній позиції щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заперечення сторони захисту, суд дійшов висновків про таке.
Судом встановлено, що наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , діє, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15.07.2022 року, до вказаного часу судове провадження не може бути завершене.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
Вирішуючи питання продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»).
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція статті за інкримінований злочини передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Станом на час розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою судом враховується також те, що судове провадження ще триває, а достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , який сталих соціальних зв'язків не має та обвинувачується у скоєнніособливо тяжкого умисного злочину, наслідком якого настала смерть потерпілого, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині (ризик переховування) та зможе впливати на свідків та потерпілу, які ще не допитані в судовому засіданні.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Доводи сторони захисту на користь обвинуваченого у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків. Тобто в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Крім цього, суд на підставі п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України вважає за можливе не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369-372, 392 КПК України, суд,
постановив:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 29.06.2022 до 27.08.2022 включно.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово - відмовити.
Строк дії ухвали визначити до 27 серпня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_6