Справа № 202/4917/21
Провадження № 2-др/202/29/22
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Іменем України
(д о д а т к о в е)
30 червня 2022 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Пономаренка М.М., розглянувши заяву представника позивача Сінцової Т.В. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вказаним рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, зареєстрований в реєстрі за № 126327 від 10.06.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 119804 грн. 09 коп.
Крім того, стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк»на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн.
У встановлений строк 13 травня 2022 року представником позивача була подана заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
На вказану заяву відповідачем АТ «Ідея Банк» був поданий відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні цієї заяви, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність витрат на правову допомогу, оскільки спір є незначної складності, судова практика сталою, не передбачає застосування великої кількості законів та підзаконних актів. Крім того, вважає, що витрати на правову допомогу документально не підтверджені.
Звертає увагу, що строк дії договору №30-01/07 про надання правової допомоги до 31 грудня 2021 року, однак акт-розрахунок правової допомоги був підписаний сторонами 15 травня 2022 року. Позов та заява про відшкодування судових витрат не містять вказівки на умови додаткової угоди щодо пролонгації дії договору про надання правової допомоги чи посилання на можливість підписання акта-розрахунку після закінчення дії цього договору. Також відсутніположення про продовження дії договору. Тому вважає, що після закінчення строку дії договору (31.12.2021) представник позивача не надавала послуги з правової допомоги та не мала підстав для складання акта-розрахунку.
Наявна в матеріалах справи копія квитанції до прибуткового касового ордеру №09-01 від 09.08.2021 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», не містить всіх обов'язкових реквізитів. У зв'язку з чим виникають сумніви в реальності оплати наданих послуг адвоката.
Крім, на думку відповідача, до акта-розрахунку включно послуги, які не надавалися, наприклад ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Послуги у вигляді зустрічі з клієнтом та консультації, ознайомлення з правовими питаннями, які потребують вирішенню, оцінка перспективи судового вирішення спору та т.п., не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (їхній дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тим самим, штучно збільшено вартість наданих адвокатських послуг. Текст договору про надання правової допомоги не містить порядку обчислення витрат. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що сума витрат на правову допомогу має бути зменшена до нуля.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що зазначена заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.
Відповідно до статті ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 , при зверненні до суду ним у попередньому розрахунку судових витрат було зазначено про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
У встановлений строк на підтвердження вказаних витрат суду було надано копію договору про надання правової допомоги від 30.07.2021 року, укладеного між позивачем і адвокатом Сінцовою Т.В., копію додаткової угоди № 1 до цього договору, копію квитанції до прибуткового касового ордеру, копію акта-розрахунку наданої правової допомоги.
Зокрема з наданого акта-розрахунку вбачається, що надана позивачу у цій справі правова допомога складається з наступного: зустріч з клієнтом, консультація, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ознайомлення з правовим питанням, яке потребує вирішенню, а саме вивчення наданих документів, оцінка перспектив судового вирішення спору, надання консультації з приводу можливих судових перспектив виконання предмета договору, аналіз судової практики, підготовка та подання заяви про забезпечення позову, підготовка та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях.
Суд ураховує, що відповідно до закону відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року по справі № 280/2635/20.
Суд вважає доведеним, що у зв'язку з поданням позову та розглядом справи позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, яка була надана адвокатом Сінцовою Т.В.
Доводи відповідача про те, що строк дії договору про надання правової допомоги закінчився 31.12.2021 року, а тому підстави для відшкодування витрат на правову допомогу відсутні, суд вважає безпідставними, так як з матеріалів справи, зокрема акта-розрахунку наданих послуг вбачається, що всі послуги, вартість яких просить відшкодувати сторона позивача, були надані в період дії договору.
В той же час, суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, з урахуванням ціну позову, рівня складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також те, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження безпосередньо не стосується надання правової допомоги в цій справі, а надання консультації та вивчення документів , у тому числі оцінка можливих судових перспектив, у цій категорії судових справ не потребує значного часу, суд вважає, що у зв'язку із задоволенням позову ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані частково, а саме в сумі 7500 грн.
На переконання суду, витрати в такому розмірі повною мірою відповідатимуть критеріям, визначеним статтею 137 ЦПК України, є розумними, співмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі скасування основного рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Суддя Н.Ю. Марченко