Справа №522/6117/22
Провадження №3/522/5872/22
29 червня 2022 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 164338 від 04 травня 2022 року, 24.04.2022 о 22:30 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, що виражалось у висловлюванні нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, але реальних дій не вчиняв, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення заперечив, також заперечив проти обставин, викладених у протоколі, пояснив, що 24.04.2022 спілкувався зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 за допомогою телефонного зв'язку, при цьому погроз на її адресу не висловлював та не висловлювався нецензурною лайкою. Заперечив його перебування 24.04.2022 за адресою проживання своє колишньої дружини. Посилався на відсутність будь-яких доказів його винуватості.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 ч. 1 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 ч. 1 КУпАП).
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04 травня 2022 року серії ВАВ № 164338, 24.04.2022 о 22:30 годині ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, що виражалось у висловлюванні нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, але реальних дій не вчиняв.
Зазначена подія була кваліфікована співробітником поліції як правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Під домашнє фізичне насильство у підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямоване та навмисне нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Згідно з положеннями статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 , а саме висловлювання нецензурною лайкою, погрози фізичною розправою,не утворюють в даному випадку самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході складання протоколу можливість настання чи настання психологічної шкоди ОСОБА_2 встановлена не була, та як наслідок, в протоколі не зазначена.
Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання або можливість завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, тобто не конкретизовано об'єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення.
У протоколі не зазначено в чому саме полягало домашнє насильство з боку ОСОБА_1 та якого характеру та які конкретно погрози та образи висловлювалися ним і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи або що могли завдати таку шкоду.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов'язкових наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виключає відповідальність особи за даною статтею.
Також, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, всупереч Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не додано матеріалів здійснення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Відповідно до п. 4 Розділу І Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180, оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства. Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку передбачено, що за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам. Після проведення оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції долучає форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства до матеріалів, зібраних за фактом такого насильства (п. 11 Розділу ІІ Порядку).
Ураховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, суд дійшов висновку, що він є неналежним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Інших належних, допустимих і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, перевіривши докази у справі на їх належність та допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не підтверджена належними та допустимими доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 173 - 2 , 221, 247, 256, 252, 280, 283, 284 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя Т. Ю. Федчишена