30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 804/15901/15
адміністративне провадження № К/9901/18703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 (суддя Боженко Н.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Щербак А.А.)
у справі № 804/15901/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - ПАТ «ДМКД», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.05.2015 №110010000/2015/600372/1, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.05.2015 №110010000/2015/20048.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 у справі №804/15901/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №804/15901/15, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги позивачем зазначено, що до митного оформлення ним подано всі необхідні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару. Натомість відповідачем витребувано додаткові документи за всім переліком, передбаченим ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Також відповідачем не обґрунтовано застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача, безпідставно враховано позицію митниці.
Відповідачем надіслано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об'єктивно дослідили обставини справи та ухвалили законні і обґрунтовані рішення. При прийнятті оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні митниця діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29.04.2015 між ПАТ «ДМКД» (покупцем) та ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», м. Москва, Росія (продавець) укладено контракт №15-0835-12 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар, найменування, кількість, вартість, умови і строки поставки якого визначаються даними Контрактом, Додатками (Специфікаціями) і додатковими угодами до нього, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Контракту якість товару по даному Контракту повинна відповідати технічним умовам продавця, нормативно-технічній документації, СТО 00186826-026-2015 - концентрат залізорудний агломераційний ВАТ «Стойленский ГОК», СТО 00186826-029-2015 - руда залізна агломераційна ВАТ «Стойленский ГОК», а також підтверджуватись сертифікатом якості, виданим виробником товару.
Згідно Додатку № 3 від 06.05.2015 до Контракту ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» зобов'язана у травні 2015 року поставити залізорудний концентрат, СТО 00186826-026-2015, в кількості - 180 000 тон за ціною 1963,69 рублів РФ за тону на загальну суму 353 464 200,00 руб.РФ при вмісті Fе 66%, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці, Україна.
Також, додатком № 3 від 06.05.2015 до Контракту визначено, що в залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 21,12 руб.РФ/мт. за 1% Fе долі в пропорції. Згідно з п .2 додатку №3 від 06.05.2015 до Контракту фактичний вміст Fе в товарі визначається на підставі сертифікатів якості, виданих виробником.
На підставі положень Контракту та додатку № 3 від 06.05.2015 року продавцем на митну територію України для покупця було ввезено вантаж - «Залізорудний концентрат. Концентрат залізорудний агломераційний, з вмістом Fе203-66,3%, 66,2 %, Si02 - 6,9 %, 7,1%, 7,2 %, волога - 9,94%; одержаний методом магнітної сепарації. СТО 00186826-026-2015. Застосовується при виробництві агломератів у агломераційному цеху. Використовується у металургійному виробництві для власних потреб».
Товар заявлено до митного оформлення шляхом подання МД від 22.05.2015 №110010000/2015/020937.
За поданою позивачем до митного оформлення МД відповідачем сформовано наступні форми ризиків, а саме: 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості. Звернути увагу на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою ст. 53 Митного кодексу, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 Митного кодексу, прийняти рішення про коригування митної вартості Товар № 1. Витребувати у декларанта заявлені у гр.44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів».
В результаті контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності, а саме:
- декларантом ПАТ «ДМКД» Контракт від 29.04.2015 № 15-0835-12 заявлено як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Договір із третіми особами не наданий;
- рахунки виробника від 11.05.2015 № б/н (2шт), від 16.05.2015 р. б/н (2 шт.), від 18.05.2015 року б/н (2шт.), що виставлені в рамках контракту 15-04-29 (дата не зазначена), додатку № 2 від 29.04.2015 р., не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видало зазначені рахунки;
- рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та містять ціну товару, визначену в залежності від вмісту Fe, що не відповідає ціні рахунку виробника;
- надані рахунки контрактоутримувача та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Відсутність на транспортних і/або комерційних документах відміток відповідних митних органів держав СНД є підставою для застосування додаткових форм митного контролю;
- у рахунках-фактурах рівень цін для товару з вмістом Fе 66,2% становить 1967,91 руб.РФ/т, для товару з вмістом Fе 66,3% - 1970,03 руб.РФ/т. За відомостями гр. 46 наданої декларантом копії декларації експорту від 30.04.2015 №10101100/070515/0000483 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ складає 35,29 дол. США/т, що за курсом ЦБРФ станом на день оформлення зазначеної МД складає 1763,76 руб. РФ/т, що не відповідає ні рахункам виробника, ні рахункам контрактоутримувача. Зазначене унеможливлює використання наданої декларації країни експорту в якості документа, що підтверджує заявлену митну вартість;
- декларантом не надано відомостей щодо підтвердження транспортної складової вартості оцінюваних товарів.
Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, посадовою особою митниці сформовано електронне повідомлення із зазначенням переліку документів, що підлягають наданню на вимогу митного органу, а саме митний орган зобов'язав декларанта у 10-денний термін додатково надати наступні документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом на поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 22.05.2015 № 062Д/1309 ПАТ «ДМКД», надісланим у складі електронного повідомлення, проінформовано митний орган про неможливість надання додаткових документів у термін визначений п. 3 ст. 53 МК України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно до п. 8 ст. 55 МК України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 57 МК України проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. У зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відсутністю даних для застосування методів на основі додавання та віднімання вартості, було застосовано другорядний метод визначення митної вартості (2-г) відповідно до ст. 64 МК України. Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2015 №110010000/2015/600372/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано до 2,9410 RU/кг, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.05.2015 №110010000/2015/20048.
Позивач скористався правом, передбаченим ч.7 ст. 55 МК України, і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД від 22.05.2015 №110010000/2015/020937.
Згідно ч. 8, 9 ст.55 МК України позивач листом від 28.07.2015 № 062Д/1949 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з проханням розглянути питання щодо відкликання спірного Рішення про коригування митної вартості. Додатково позивачем надано лист ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» від 07.07.2015 р. № 286 та банківський документ SWIFT від 29.05.2015.
Відповідач листом від 03.08.2015 №1783/10/04-50-25-02 повідомив про відсутність правових підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2015 №110010000/2015/600372/1.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з огляду на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах в частині ціни товару у рахунках залежно від вмісту Fe та вартості транспортування, митним органом правомірно було витребувано додаткові документи. Митницею обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості.
Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувалися наступними нормами права.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За нормами ч. 2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч.6 ст.54 МК України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до положень ст. 55 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вимога контролюючого органу щодо необхідність подання додаткових документів була зумовлена наявністю розбіжностей у документах, наданих позивачем для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, відносно числових значень складових митної вартості товарів. Так, залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fe, проте надані рахунки-фактури (інвойси) не містять даних відносно вмісту Fe, такий вміст вказано в наданих сертифікатах якості, проте ідентифікувати рахунки-фактури з сертифікатами якості можливо лише за вагою товару.
Також рахунки виробника товару не містять умов поставки та не завірені підписом та печаткою підприємства, що їх видало. Як рахунки контрактоутримувача, так і рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.
Продавцем товару відповідно до контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12 є ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», відправником товару є ВАТ «Стойленський ГЗК». Договору із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, позивачем надано не було. Щодо оплати за товар судами встановлено, що відповідно до банківського документу SWIFT від 29.05.2015 за контрактом від 29.04.2015 р. № 15-0835-12 здійснено оплату в розмірі 55 777 312,41 RUB. Відповідно до п. 3.2 контракту від 29.04.2015 р. № 15-0835-12, орієнтовна сума контракту складає 3 млрд. руб.РФ. Разом з тим, у графі 22 МД від
22.05.2015 №110010000/2015/020927 загальна сума за рахунком 9 967 761,16 руб. РФ. У зв'язку із відсутністю у банківському платіжному документі посилань на специфікацію до контракту або на інвойс зазначений банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару.
Згідно інформації Дайджесту цін товарів на світових ринках видавництва ДП «Укрзовнішекспертиза» (№,№ 31, 32, 33, 34 за 2015 рік), рівень цін залізорудного концентрату (Росія експорт в Європу, DAP - кордон України) у період з 01.04.2015 р. по 31.05.2015 р. складає 50-60 $/т, без ПДВ, що значно вище, ніж заявлено позивачем на умовах СРТ м. Дніпродзержинськ за непрямим контрактом.
Крім того, позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів. Позивачем було зазначено, що оскільки товар постачається на умовах СРТ Дніпродзержинськ, згідно яких витрати на транспортування товару несе продавець, то подання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не передбачено Митним кодексом України. Однак, зазначене суперечить положенням статті 53 Митного кодексу України, що документи, які містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Позивач також зазначав, що документом, який підтверджує транспортну складову митної вартості товару, є залізничні накладні, при цьому ПАТ «ДМК» зауважує, що в цих накладних вказана вартість транспортування. Проте, твердження ПАТ «ДМК» про оплату витрат на перевезення продавцем товару спростовується відомостями, зазначеними в графі 23 залізничних накладних, в якій вказано, що платником тарифу по Російській залізниці є АТ «ПГК», по Укрзалізниці - ВАТ «Перша вантажна компанія в Україні». При цьому, жодних документів щодо взаємовідносин між продавцем та АТ «ПГК» та ВАТ «Перша вантажна компанія в Україні» до митного оформлення позивачем не було надано.
Враховуючи встановлені обставини справи та виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ціна товару, за умовами контракту, розраховується в залежності від вмісту Fe, зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв'язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи. Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.
Згідно ч. 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі № 804/15901/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
В.В. Хохуляк
В.П. Юрченко