28 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/930/21
(суддя Черниш О.А., м. Кропивницький)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №340/930/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 03 березня 2021 року звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не зарахування до стажу його роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 2 роки 14 днів - проходження військової служби; 6 років 8 місяців 26 днів - стаж роботи в Устинівському районному народному суді Кіровоградської області судовим виконавцем; 1 рік 1 місяць 11 днів - стаж роботи в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим стажистом; 9 місяців 18 днів - стаж роботи в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим прокурором;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 2 роки 14 днів - проходження військової служби; 6 років 8 місяців 26 днів - стаж роботи в Устинівському районному народному суді Кіровоградської області судовим виконавцем; 1 рік 1 місяць 11 днів - стаж роботи в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим стажистом; 9 місяців 18 днів - стаж роботи в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим прокурором;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок, нараховувати і виплачувати довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 11.08.2020 року, та виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неправильно визначив позивачу стаж роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки він не врахував до цього стажу 2 роки 14 днів проходження військової служби, 6 років 8 місяців 26 днів роботи в Устинівському районному народному суді Кіровоградської області судовим виконавцем, 1 рік 1 місяць 11 днів роботи в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим стажистом та 9 місяців 18 днів в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим прокурором, що призвело до зменшення розміру призначеного йому довічного грошового утримання.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо незарахування позивачу при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 5 днів та періоду роботи на посаді слідчого прокуратури - 9 місяців 19 днів. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби - 2 роки 5 днів, період роботи на посаді слідчого прокуратури - 9 місяців 19 днів, та здійснити з 11.08.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди, виходячи зі стажу судді 28 повних років (з урахуванням раніше виплачених сум). У задоволені іншої частини позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що період роботи позивача на посаді слідчого прокуратури Устинівського району Кіровоградської області з 11.08.1994 року по 29.05.1995 року (9 місяців 19 днів) повинен бути врахований до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання. Натомість підстав для зарахування до цього стажу періоду роботи позивача на посаді слідчого-стажиста немає. Період роботи позивача на посаді судового виконавця Устинівського районного народного суду Кіровоградської області з 02.10.1986 року по 28.06.1993 року, нормами законодавства, чинного на час обрання позивача на посаду судді, також не було передбачено зарахування періоду роботи на посаді судового виконавця народного суду до стажу роботи, що дає право судді на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, відтак, стаж роботи позивача на посаді судового виконавця Устинівського районного народного суду Кіровоградської області не входить до стажу роботи судді. Враховуючи періоди роботи позивача, що підлягають зарахуванню до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці з 11.08.2020 року повинно обраховуватися виходячи з 66 % суддівської винагороди (50 % + (28 - 20) х 2%).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції фактично ототожнив поняття «стажу судді, який дає право на відставку» та «стажу на посаді судді» в розумінні статті 142 Закону України №1402.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що стало наслідком помилкової відмови у задоволенні позову щодо зарахування всіх періодів роботи позивача до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач 10.09.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці (а.с. 49).
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №112550000280 від 18.09.2020 року позивачу з 11.08.2020 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 90% суддівської винагороди (а.с. 16).
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №112550000280 від 10.11.2020 року позивачу з 11.08.2020 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 60% суддівської винагороди (а.с. 65).
При призначенні щомісячного довічного грошового утримання обраховано загальний трудовий стаж позивача, який склав 35 років 11 місяців 24 днів, у т.ч. 25 років 2 місяці 11 днів - на посаді судді. Як свідчить розрахунок стажу, до стажу роботи на посаді судді включено період з 31.05.1995 року по 10.08.2020 року (а.с. 67), про що повідомлено позивача листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області №3071-3502/Г-03/8-11/20 від 06.11.2020 року (а.с. 82 - 83).
Правомірність дій відповідача при обрахунку стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, визначення відсоткового розміру такого утримання та обмеження виплати грошового утримання судді граничним розміром є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Згідно зі статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4, 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (надалі - Порядок №3-1), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу I Порядку №3-1 щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів, перелік яких наведено в розділі IIІ цього Порядку.
Згідно з пунктом 1 Порядку №3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються зокрема:
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637;
- довідка про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді (довідка про винагороду судді КСУ), для обчислення щомісячного довічного утримання;
- розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4).
За змістом частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII стаж роботи на посаді судді впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як вбачається із записів трудової книжки позивача (а.с. 52 - 54), ОСОБА_1 працював на таких посадах:
- з 02.10.1986 року по 28.06.1993 року - судовий виконавець Устинівського районного народного суду Кіровоградської області;
- з 11.06.1993 року по 10.08.1994 року - слідчий-стажист прокуратури Устинівського району Кіровоградської області;
- з 11.08.1994 року по 29.05.1995 року - слідчий прокуратури Устинівського району Кіровоградської області;
- з 21.05.1995 року по 10.08.2020 року - суддя Устинівського районого суду Кіровоградської області.
Відповідач при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді зараховував лише його роботу на посаді судді Устинівського районого суду Кіровоградської області з 31.05.1995 року по 10.08.2020 року (25 років 2 місяці 11 днів) та виходячи із цього стажу обчислив щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60% суддівської винагороди судді (50% + (25 - 20) х 2%).
Позивач стверджує, що до стажу роботи на посаді судді мають бути додатково враховані період проходження ним строкової військової служби, робота в Устинівському районному народному суді Кіровоградської області судовим виконавцем, а також робота в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області слідчим-стажистом та слідчим прокуратури.
Абзацом 4 пунктом 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача у 1995 році на посаду судді Устинівського районого суду Кіровоградської області діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 року.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, яке діяло на день обрання позивача на посаду судді, було передбачено зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Згідно із записами у військовому квитку позивача, той у період з 02.05.1983 року по 06.05.1985 року проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР (а.с.63). Оскільки під час дії зазначеної постанови КМ України № 865 та Указу Президента України №584/95 стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, тому цей календарний період проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 5 днів повинен бути врахований до стажу позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, чинного на час проходження позивачем служби в прокуратурі Устинівського району Кіровоградської області, у Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі.
У статті 46 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ були передбачені вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.
Згідно з частинами 1, 2 цієї статті прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України. Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури".
Як свідчать записи у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 11.06.1993 року був призначений слідчим-стажистом прокуратури Устинівського району Кіровоградської області, з 11.08.1994 року призначений на посаду слідчого прокуратури Устинівського району Кіровоградської області, яку займав до 29.05.1995 року.
Верховний Суд у постановах від 20.12.2018 року у справі №482/684/17, від 20.11.2019 року у справі №308/5911/17, від 28.11.2019 року у справі №607/5454/17, від 19.08.2021 року у справі №369/2234/17, сформулював висновок, що за змістом статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям "слідчого", тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
Тому, період роботи позивача на посаді слідчого прокуратури Устинівського району Кіровоградської області з 11.08.1994 року по 29.05.1995 року (9 місяців 19 днів) повинен бути врахований до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання. Натомість підстав для зарахування до цього стажу періоду роботи позивача на посаді слідчого-стажиста немає.
Щодо періоду роботи позивача на посаді судового виконавця Устинівського районного народного суду Кіровоградської області з 02.10.1986 року по 28.06.1993 року, то нормами законодавства, чинного на час обрання позивача на посаду судді, не було передбачено зарахування періоду роботи на посаді судового виконавця народного суду до стажу роботи, що дає право судді на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання.
Відтак, стаж роботи позивача на посаді судового виконавця Устинівського районного народного суду Кіровоградської області не входить до стажу роботи судді.
Враховуючи те, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці спірних періодів проходження строкової військової служби (2 роки 5 днів) та роботи на посаді слідчого прокуратури (9 місяців 19 днів), які відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 43 Закону України "Про статус суддів", статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" мають бути враховані до стажу роботи судді, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач на день видання наказу про відрахування його зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку мав 28 повних років стажу роботи на посаді судді, що давало йому право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 11.08.2020 року в розмірі 66 % суддівської винагороди (50 % + (28 - 20) х 2%).
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання позивача без обмеження максимальним розміром, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.
Колегія суддів, зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Враховуючи те, що відповідач не здійснював перерахунок щомісячного грошового утримання позивача із зарахуванням до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці спірних періодів проходження строкової військової служби (2 роки 5 днів) та роботи на посаді слідчого прокуратури (9 місяців 19 днів), як наслідок на час звернення позивача до суду з цим позовом не обмежував його виплату граничним розміром, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо передчасності цих позовних вимог, оскільки в адміністративному судочинстві захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні, як наслідок відсутності підстави для їх задоволення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №340/930/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 28 червня 2022 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова