Справа № 761/6224/21 Головуючий у 1-й інст. - Рибак М.А.
Апеляційне провадження 22-ц/824/4381/2022 Доповідач - Рубан С.М.
21 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника адміністрації Державної прикордонної служби України - Капелюха Андрія Петровича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не перенесення та відмови змінити дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03.08.2006 року на 07.10.2002 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги ОСОБА_1 на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Крім того, зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03.08.2006 року на 07.10.2002 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги ОСОБА_1 на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Посилався на те, що позивач є ветераном військової служби, полковником запасу. За місцем проходження служби в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького з 07.10.2002 року по 02.12.2016 року позивач перебував на квартирному обліку, житлом не забезпечувався. В подальшому позивача було переміщено для проходження служби до іншого гарнізону у м. Київ.
З офіційного сайту Державної прикордонної служби України в розділі «Список осіб, яких зараховано на квартирний облік у м. Києві станом на 14.07.2020 року» (URL: https://dpsu.gov.ua/upload/file/rn sto ki v.doc ) позивачу стало відомо, що датою постановки його на квартирний облік за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) є 03.08.2006 pоку, номер в черзі - 432.
Посилався на те, що позивачем було отримано відповідь Заступника Голови Адміністрації Держприкордонслужби від 09.11.2020 pоку № 704/С-14270 на його звернення про виправлення дати постановки на квартирний облік, з внесенням відповідних змін на офіційному сайті ДПС України, що в період з 07.10.2002 року по 03.08.2006 року збереження черги застосовувалось для військовослужбовців, переміщених виключно в межах одного гарнізону, оскільки в цей період діяло «Тимчасове положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України, затверджене наказом Голови Держкомітету - командуючого Прикордонними військами України від 20 січня 1996 року N 30 (надалі - Тимчасове положення).
Зазначає те, що Тимчасове положення втратило чинність на підставі Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби № 189 від 14.03.2005 року. Отже, Тимчасове положення, на момент прийняття рішення житлової комісії Держприкордонслужби України (протокол №71 від 05.02.2018 року.), втратило чинність і застосуванню не підлягало. Таким чином, слід перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03.08.2006 року на 07.10.2002 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не перенесення та відмови змінити дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03 серпня 2006 року на 07 жовтня 2002 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги ОСОБА_1 на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03.08.2006 року на 07.10.2002 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги ОСОБА_1 на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 816,00 грн.
30 вересня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 13 000 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 02 листопада 2021 року представник Адміністрації Державної прикордонної служби України - Капелюх Андрій Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що право позивача на зарахування на квартирний облік виникло з моменту переміщення його для проходження служби до міста Києва. При ухваленні такого рішення житлова комісія керувалась нормативно-правовими актами, які діяли на момент та час виникнення правовідносин. До затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженого постановою КМУ № 1081 від 03.08.2006 року (далі - Порядок) жодні нормативно-правові акти не регламентували збереження черги при переміщенні особи.
Крім того, посилається на те, що відповідно до п.24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Посилається на те, що датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовців. Аналогічна норма передбачена і п.3.6 Інструкції, згідно з якою датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією органу Державної прикордонної служби винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Зазначає те, що на підставі рапорту позивача спільним рішенням Адміністрації Держприкордонслужби та житлової комісії Державної прикордонної служби України було прийнято рішення про зарахування на квартирний облік не з дня засідання житлової комісії, тобто з 05 лютого 2018 року, а з дати прийняття порядку 03 серпня 2006 року.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, 21 січня 2022 року представник Адміністрації Державної прикордонної служби України - Капелюх Андрій Петрович подав апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року та зменшити розмір витрат на правничу допомогу , виходячи з їх співмірності.
Посилається на те, що представником позивача у звіті про надання правової допомоги було свідомо викладено недостовірну інформацію.
Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції виходив лише із тих сум, які були визначені у звіті про надання правової допомоги як вартість послуг і які не підтверджені жодним доказом.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити рішення без змін.
В судовому засіданні представник Адміністрації Державної прикордонної служби - Капелюх А.Р. підтримав подані ним апеляційні скарги з підстав викладених у них та просив їх задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення апеляційних скарг представника Адміністрації Державної прикордонної служби - Капелюха А.Р.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні черговості надання жилого приміщення для позивача застосуванню підлягають статті 38-44 ЖК УРСР, а не Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби, полковником запасу.
Відповідно до довідки № 765 від 26.11.2020 року, за місцем проходження служби в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького з 07.10.2002 року по 02.12.2016 року позивач перебував на квартирному обліку, житлом не забезпечувався (а.с. 15).
В подальшому позивача було переміщено для проходження служби до іншого гарнізону у м. Київ.
31 жовтня 2015 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу за місцем проходження служби в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького (наказ №638-ос від 29.10.2015 р.) у зв'язку з призначенням начальником відділення - старшим науковим співробітником відділення організації наукових досліджень відділу організації науково-дослідної діяльності та редакційно-видавничої роботи Науково-дослідного інституту Державної прикордонної служби України (наказ №1005-ос від 24.10.2015 року) (а.с.16).
Відповідно до наказу №1179-ОС від 24.11.2016 року позивача було призначено начальником центру інженерно-технічного забезпечення по 130 головному центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації ДПСУ, звільнивши з попередньої посади (а.с. 17).
З офіційного сайту Державної прикордонної служби України в розділі «Список осіб, яких зараховано на квартирний облік у м. Києві станом на 14.07.2020 року» (URL: https://dpsu.gov.ua/upload/file/rn sto ki v.doc ) позивачу стало відомо, що датою постановки його на квартирний облік за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) є 03.08.2006 pоку, номер в черзі - 432.
Внаслідок переміщення до іншого гарнізону ( АДРЕСА_1 ), незважаючи на той факт, що перший рапорт про постановку його на квартирний облік був поданий ним 07.10.2002 pоку, рішенням житлової комісії Держприкордонслужби України (протокол №71 від 05.02.2018 р.) ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік з 03.08.2006 року, відповідно до п. 4.3. Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України № 1040.
Позивачем було отримано відповідь Заступника Голови Адміністрації Держприкордонслужби від 09.11.2020 pоку № 704/С-14270 на його звернення, в якому він просив Голову житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України виправити дату постановки його на квартирний облік, з внесенням відповідних змін на офіційному сайті ДПС України та повідомити його про це письмово.
У вищевказаній відповіді зазначено, що в період з 07.10.2002 року по 03.08.2006 року (дати прийняття Постанови КМУ від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями») діяло «Тимчасове положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України, затверджене наказом Голови Держкомітету - командуючого Прикордонними військами України від 20 січня 1996 року N 30. Отже, у період з 07.10.2002 року по 03.08.2006 року збереження черги застосовувалось для військовослужбовців, переміщених виключно в межах одного гарнізону. Тому, можливість врахування періоду перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження служби при зарахуванні на квартирний облік, що стосувалось би кожного військовослужбовця та правові підстави для прийняття рішень житловими комісіями у Держприкордонслужбі України виникли лише 03.08.2006 року з дати прийняття Постанови КМУ від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» виходячи з приписів ст.58 Конституції України про заборону зворотної дії в часі нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 39 ЖК УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Абзацом 1 ст. 43 ЖК УРСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, якою визначено порядок ведення квартирного обліку та надання військовослужбовцям житла.
Згідно з п. 2.1 Інструкції облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (облік), ведеться у військових частинах, гарнізонах та квартирно-експлуатаційних органах. Повний та всебічний облік щодо всіх військових частин організовується та ведеться Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції військовослужбовці зараховуються на облік на підставі рішення житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Для зарахування на квартирний облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього начальника про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім'ї.
Згідно з п. 2.4 Інструкції датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Відповідно до вимог Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог даного Закону Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями № 1081 від 03 серпня 2006 року.
Відповідно до п. 26 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Статтею 44 ЖК УРСР визначено випадки можливого перенесення черговості на отримання житла, застосування якої можливе лише до громадян, які вчинили певне правопорушення, що не стосується позивача, оскільки до відповідальності його притягнуто не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивача було зараховано на квартирний облік у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького з 07.11.2002 року, тому відповідно до вимог чинного законодавства України датою постановки останнього на квартирний облік повинна бути саме 07.10.2002 року.
Відповідач вказував на те, що в період з 07.10.2002 року по 03.08.2006 року збереження черги застосовувалось для військовослужбовців, переміщених виключно в межах одного гарнізону, оскільки в цей період діяло «Тимчасове положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України, затверджене наказом Голови Держкомітету - командуючого Прикордонними військами України від 20 січня 1996 року N 30.
Зазначене Тимчасове положення втратило чинність на підставі Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби № 189 від 14.03.2005 року. Отже, Тимчасове положення, на момент прийняття рішення житлової комісії Держприкордонслужби України (протокол №71 від 05.02.2018 р.), втратило чинність і застосуванню не підлягало.
Відповідно до п.26 Постанови КМУ від 03.08.2006 року № 1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 3.9. Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 20.12.2007 №1040, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку. а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. При цьому облікова справа направляється начальником органу Державної прикордонної служби до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - до військового комісаріату.
Перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, підтверджується довідкою про перебування на обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним органом Державної прикордонної служби.
Тобто, для осіб, що були переміщені з іншого гарнізону в період з 07.10.2002 року по 03.08.2006 року, - була передбачена можливість збереження первинної дати постановки на квартирний облік за двох умов: наявна ініціатива вищестоящого командування у зв'язку з службовою необхідністю; дата постановки на квартирний облік за попереднім місцем служби збережена за рішенням колегії Держкомітету (Військової ради напряму) чи наказом про переміщення.
Для осіб, що були переміщені після 03.08.2006 року - зберігається попередній час перебування на обліку безумовно.
Право на житло для військовослужбовців передбачене статтею 16 Закону України «Про Збройні сили» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 7 ст. 10 ЦПК України визначено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні черговості надання жилого приміщення для позивача застосуванню підлягають статті 38-44 ЖК УРСР, а не Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Вищевказане узгоджується з правовим висновком викладеним у постановах Верховного суду від 20 березня 2019 року у справі № 760/750/16-ц та від 2 листопада 2019 року у справі № 362/776/19.
Доводи апеляційної скарги про те, що датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовців, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Згідно до п.26 Постанови КМУ від 03.08.2006 року № 1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Законодавством не передбачено відрахування часу перебування на квартирному обліку з моменту прийняття нормативно - правового акту, а постанова КМУ від 03.08.2006 року № 1081 на момент переміщення позивача до іншого гарнізону була чинною.
Таким чином, Адміністрація Державної прикордонної служби України повинна виконати вимоги постанови КМУ та зарахувати позивача на квартоблік із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не перенесення та відмови змінити дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03 серпня 2006 року на 07 жовтня 2002 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги ОСОБА_1 на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у черзі м. Києва з 03.08.2006 року на 07.10.2002 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги ОСОБА_1 на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 816,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об'єднанням «Лучковський і партнери» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання правової допомоги від 27.11.2020 року.
Відповідно до звіту про надання правової допомоги та квитанції від 24.12.2021 року, позивач за позовом поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги на загальну суму 13 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи задоволення позову, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду, що справедливим і співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Доводи апеляційної скарги представника адміністрації Державної прикордонної служби України - Капелюха А.П. про те, що заявлений представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються актом наданих послуг та детальним описом виконаних робіт.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухвалених у справі рішень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухвалених у справі рішень.
Оскільки рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника адміністрації Державної прикордонної служби України - Капелюха Андрія Петровича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року- залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника адміністрації Державної прикордонної служби України - Капелюха Андрія Петровича на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року- залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2022 року.
Головуючий
Судді