Справа 760/23046/21 Головуючий у І-й інстанції - Калініченко О.Б.
апеляційне провадження № 22-ц/824/2659/2022 Доповідач Заришняк Г.М
21 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
при секретарі - Діденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В червні 2021 року ОСОБА_2 звернуася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Одночасно з позовною заявою, ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив накласти арешт на ј квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та заборонити їй вчиняти будь-які дії, щодо відчуження квартири.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Застосовано арешт майна шляхом заборони відчуження нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , а саме: ј квартири АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 грн.
Правом подачі відзиву сторона позивача не скористалась.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Від відповідачки надійшла заява, в якій вона просила відкласти розгляд справи , оскільки ОСОБА_1 , з метою захисту своїх інтересів, звернулась до Правобережного Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги, але адвокат ще призначений не був. Посилаючись на те, що самостійно свої інтереси в суді представляти вона не моє можливості, просила відкласти розгляд справи.
Однак колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки явка в суд апеляційної інстанції не є обов'язковою, й переконливих доказів на підтвердження свого клопотання про перенесення відповідачкою розгляду даної справи надано не було.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотань позивачки у відкладенні розгляду справи апеляційний суд виходить із тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим у подальшому виконання можливого рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб.
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, і їх значення полягає в тому, що вони захищають законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму №9 Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 100 000 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим у подальшому можливе виконання рішення суду, та виходячи з того, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики, розмір якої є значним, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ј квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належу відповідачу квартиру відповідає вимогам норм процесуального права й не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась.
Доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову - це є втручання в особисте життя відповідачки ОСОБА_1 , а заява про забезпечення позову є протиправною, не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду, оскільки накладення арешту на ј частину квартиридо вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав відповідачки, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру не перешкоджає останній володіти та користуватись вказаною квартирою, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із її позовними вимогами.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюються у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи нерухомого майна, а у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадження не перевищує розмір мінімальної заробітної плати (з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року становить 120 000 грн. ) звернення стягнення на єдине житло боржника не здійснюється, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку предметом розгляду даної справи є стягнення коштів, а не звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна.
Твердження апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_2 подав заяву від свого імені, а по суті вказана заява складена про забезпечення позову ОСОБА_3 , який ніби-то остання подала до Солом'янського районного суду м. Києва про стягнення коштів з відповідачки, колегією суддів відхиляються, оскільки з матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в суд з даним позовом та із заявою про забезпечення позову звернувся ОСОБА_2 .
В матеріалах справи відсутні відомості про пред'явлення позову ОСОБА_3 в рамках даної цивільної справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення ухвали суду.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий
Судді: