Справа 761/11588/20 Головуючий у І-й інстанції - Пономаренко Н.В.
апеляційне провадження № 22-ц/824/728/2022 Доповідач Заришняк Г.М
21 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
при секретарі - Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2020 року АТ "Укрпошта" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнути в солідарному порядку заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 15.06.2016 року між АТ "Укрпошта" та ОСОБА_1 був укладений договір безвідсоткової довготривалої цільової позики №20-303, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 грн. для придбання житла (квартири, будинку) на умовах використання позики виключно за цільовим призначенням та повернення позики у строк та в порядку, визначеному договором позики.
У подальшому, 17.06.2016 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Договору позики, згідно з якою п. 3.3 ст. 3 зазначеного договору був викладений у наступній редакції:
"п.3.3 позичальник зобов'язаний підтвердити цільове використання отриманої позики:
- в разі придбання житла (квартири, будинку), що введено в експлуатацію - не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів за цим Договором шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку); свідоцтва на права власності та/або договору купівлі-продажу житла;
- в разі придбання житла (квартири, будинку), що не введено в експлуатацію - не пізніше тридцяти місяців з моменту отримання коштів за цим Договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла".
При цьому, в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором позики 17.06.2016 року між АТ "Укрпошта" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася перед АТ "Укрпошта" за виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за договором позики та у разі порушення ним зазначеного договору зобов'язалась нести відповідальність перед позивачем разом з ОСОБА_1 , як солідарний боржник.
Посилаючись на те, що в порушення умов договору позики на численні вимоги позивача відповідач не надав документи щодо цільового використання коштів за вказаним правочином, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку залишок позики за Договором позики у розмірі 598 906,42 грн. та пеню у розмірі 134 928,14 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрпошта» заборгованість за договором безвідсоткової довгострокової цільової позики №20-303 від 15.06.2016 р., в розмірі: залишок позики 598 906,42 грн., пеня 121 889,72 грн., а всього: 720 796, 14 грн.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрпошта» судовий збір в розмірі 10 811,94 грн.
В апеляційній скарзі АТ «Укрпошта», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором безвідсоткової довгострокової цільової позики №20-303 від 15.06.2016 року в сумі 733 834 грн. 56 коп., з них: залишок позики - 598 906 грн. 42 коп., та 134 928 грн. 14 коп. - пеня.
Судові витрати стягнути з відповідачів.
У поданому відзиві адвокат Гичко О.А., діюча в інтересах відповідачки ОСОБА_2 ,. просила апеляційну скарга залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.
Відповідач ОСОБА_1 правом подачі відзиву не скористався.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечили, вважаючи рішення суду законним.
Ні відповідач ОСОБА_1 , ні його представник неодноразово 18.11.21 р., 16.12.21 р., 10.03.22 р., 14.06.22 р. та 21.06.2022 р. в судові засідання апеляційного суду не з'явилися.
В поданому адвокатом Заворотнюк М.С. в інтересах відповідача ОСОБА_1 клопотанні ставиться питання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що адвокат приймає участь в кримінальній справі й не може прибути в судове засідання в даній справі, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Добровільному формуванні територіальної громади «Воля», надавши при цьому відповідну довідку.
Обговоривши заявлене клопотання про необхідність зупинення провадження у даній справі, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Дана цивільна справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з липня 2020р., в провадженні апеляційного суду знаходиться з жовтня 2021 р.
Як видно із наданої відповідачем ОСОБА_1 довідки від 11.04.2022 р., виданої Добровільним формуванням територіальної громади «Воля», відповідач перебуває на військовій службі в ДФТГ «Воля» з 31.03.22р.
Разом з тим, згідно Положення «Про добровольчі формування територіальних громад» вказані добровольчі формування не є військовим формуванням. Із інформації, наявної в Інтернеті, вбачається, що ДФТГ «Воля» діє на території Солом'янської територіальної громади м.Києва. Будь-яких доказів на підтвердження того, що ДФТГ «Воля» входить до складу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, суду не надано.
За таких обставин, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про необхідність зупинення провадження у даній справі, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Відсутні також докази щодо поважності причини неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_1 та його адвоката Заворотнюк М.С., тому колегія суддів з урахуванням передбачених процесуальним законом строків розгляду справи, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і вважає необхідним розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 та його представника за наявними у справі доказами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Частиною другою ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049).
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Згідно з ч.1ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що між АТ (до перетворення Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта») «Укрпошта» та ОСОБА_1 15.06.2016 року був укладений Договір безвідсоткової довгострокової цільової позики № 20-303, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 200 000 гривень 00 коп. для придбання житла (квартири, будинку) на умовах використання позики виключно за цільовим призначенням та повернення позики у строк і в порядку, визначені договором позики.
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що позичальник зобов'язаний підтвердити цільове використання отриманої позики не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів за цим договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла.
Вподальшому, 17.06.2016 р. між сторонами АТ (до перетворення Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта») «Укрпошта» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору позики, згідно із якою п. 3.3. договору позики був викладений в наступній редакції: «п. 3.3. Позичальник зобов'язаний підтвердити цільове використання отриманої позики: в разі придбання житла (квартири, будинку), що введено в експлуатацію, - не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів за цим договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла; в разі придбання житла (квартири, будинку), що не введено в експлуатацію, - не пізніше тридцяти місяців з моменту отримання коштів за цим договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, шо засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла».
Інші умови договору позики залишились без змін.
Відповідно до п. 9.1 договору позики, цей договір вважається укладеним з моменту передання грошових коштів (позики) згідно умов цього договору від позикодавця позичальнику та діє протягом 15 років, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики.
При цьому, отримання ОСОБА_5 позики від АТ «Укрпошта» не оспорється й підтверджується виконанням ним своїх зобов'язань за договором позики та частковим поверненням суми позики.
Згідно із п. 5.1. договору позики позичальник зобов'язався повертати позику щомісячно рівними частинами згідно графіку повернення позики (додаток 1 до договору позики) шляхом здійснення позикодавцем утримань із заробітної плати позичальника за його заявою та/або шляхом внесення грошових коштів у касу позикодавця.
У відповідності до пункту 3.1., 3.2. договору позики, позичальник зобов'язався використати позику виключно за цільовим призначенням для придбання житла (квартири, будинку) і повернути її у строк та в порядку, визначеному договором.
Пунктом 3.3. Договору позики встановлено, що позичальник зобов'язався підтвердити цільове використання отриманої позики не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів за цим договором у разі придбання житла (квартири, будинку), що введено в експлуатацію та не пізніше тридцяти місяців у разі придбання житла (квартири, будинку), що не введено в експлуатацію, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла.
За умовами пунктів 3.5., 3.6. договору позики, використання позики не за цільовим призначенням та ненадання позикодавцю у встановлений строк документів, передбачених п. 3.3. договору позики, є підставою для дострокового припинення договору позики.
Згідно із п. 7.4. договору позики в разі порушення позичальником пунктів 3.3. та/або розділу 4 цього договору, та/або настання події, вказаної в пункті 5.4. цього договору, позичальник протягом двох робочих днів повертає позику позикодавцю шляхом внесення необхідної суми коштів в касу позикодавця або перерахування необхідної суми коштів на рахунок позикодавця, вказаний у договорі.
Відповідно до п. 7.2. договору позики у разі пред'явлення позикодавцем позичальнику вимоги згідно з п. 7.1. ст. 7 цього договору, позичальник зоов'язаний повернути весь залишок позики в касу позикодавця в строк, вказаний у вимозі, але в будь-якому випадку не пізніше двох тижнів з моменту отримання вимоги.
Судом встановлено, що відповідно до п. 7.1. договору позики у зв'язку із наявністю підстав для дострокового припинення договору позики АТ «Укрпошта» звернулось до ОСОБА_5 із письмовою вимогою від 26 березня 2019 року, врученою йому особисто під розписку, в якій поставило йому наступні вимоги: в термін до 28.03.2019 р. надати документи, що підтверджують цільове використання позичальником коштів та засвідчують придбання ним житла за договором позики (свідоцтво про право власності та/або договір купівлі-продажу житла), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно; протягом двох робочих днів від дати отримання вимоги повернути позикодавцю залишок позики в розмірі 972 000,00 грн. у касу підприємства або шляхом перерахування на рахунок АТ «Укрпошта».
На вказане звернення 23.04.2019 року ОСОБА_5 на адресу АТ «Укрпошта» надіслав листа від 05.04.2019 року з проханням відтермінувати встановлені у вимозі строки про надання документів, що підтверджують цільове використання коштів та засвідчують придбання житла за договором позики, та із зобов'язанням надалі сумлінно виконувати свої обов'язки щодо повернення залишку позики відповідно до графіку повернення позики, а за можливості й з випередженням графіку.
Вдруге АТ «Укрпошта» звернулося до ОСОБА_5 листом від 22.05.2019 року за №110.1.1-734 з проханням у строк до 24.05.2019 року надати документи щодо цільового використання коштів за Договором позики та надати свої пропозиції щодо прискорення погашення залишку Позики за Договором позики шляхом внесення залишку грошових коштів в касу чи на рахунок Позикодавця або шляхом збільшення суми утримання із його заробітної плати.
АТ «Укрпошта» отримало лист від ОСОБА_5 від 24.05.2019 року про те, що ним було подано заяву до бухгалтерської служби АТ «Укрпошта» з проханням подвоїти відрахування із його заробітної плати для забезпечення прискореного розрахунку за договором позики, а з приводу надання документів щодо цільового використання коштів за договором позики знову попросив відтермінувати строки.
Наказом АТ «Укрпошта» за № 1620/к від 15.07.2019 року позичальник був звільнений з посади заступника директора департаменту підтримки інформаційних технологій АТ «Укрпошта».
З матеріалів справи слідує, що 17.09.2019 року АТ «Укрпошта» пред'явило ОСОБА_5 вимогу №1 про термінове і повне повернення залишку позики за договором позики в сумі 793 905,42 грн., яка була вручена йому особисто під підпис.
26.07.2019 року АТ «Укрпошта» отримано лист від ОСОБА_5 з проханням надати можливість і надалі виконувати свої обов'язки за договором позики та повертати залишок позики щомісячно (до 16 числа кожного місяця, в якому повинен здійснюватися щомісячний платіж). Також, в цьому листі ОСОБА_5 зазначено, що він планує не пізніше 30.09.2019 р. додатково здійснити часткове погашення позики в розмірі 200 000,00 грн.
10 вересня 2019 р. на адресу АТ «Укрпошта» надійшов лист від ОСОБА_5 , в якому він зазначив, що й надалі планує здійснювати часткове погашення позики за Договором позики, та зазначив, що до 31 грудня 2019 року планує повністю погасити заборгованість за Договором позики.
В подальшому, 28.01.2020 р. АТ «Укрпошта» направило ОСОБА_5 ще одну вимогу, на яку ОСОБА_5 відповіді не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
За правилом ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Положення ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом першої інстанції правильно було встановлено факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором позики та обґрунтовано стягнуто з відповідача залишок неповернутої позики у розмірі 598 906 грн. 42 коп. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Однак колегія суддів не погоджується з сумою стягнутої на користь позивача пені в розмірі 121 889 грн. 72 коп., виходячи з наступного.
Відповідно до п.7.5 розділу 7 договору позики, в разі порушення строків повернення позики, передбачених п.7.2 та п. 7.4 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення.
З розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за договором позики станом на 26 березня 2020 року складає 598 906 грн. 42 коп., а розмір пені, відповідно до п.7.5 розділу 7 договору позики, становить 134 928 грн. 14 коп. Правильність даного розрахунку сумнівів не викликає, оскільки відповідає обставинам справи та умовам укладеного сторонами договору позики.
Разом з тим, обраховуючи розмір пені в сумі 733 834 грн. 56 коп., суд першої інстанції помилково виходив з облікової ставки Національного банку України, не з подвійної облікової ставки Національного банку України, як передбачено умовами договору позики.
За таких обставин, рішення суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі 733 834 грн. 56 коп. підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача пені в сумі 134 928 грн. 40 коп.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_2 , як з поручителя, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно додаткової угоди до договору позики, яка укладена без її згоди, відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя у відповідності до договору поруки від 17 червня 2016 року, та в силу ч.1 ст. 559 ЦК України порука припинилася.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за договором позики 17 червня 2016 року між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого остання поручилась перед АТ «Укрпошта» за належне виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань та у разі порушення ним умов даного договору зобов'язувалась нести відповідальність перед АТ «Укрпошта» разом з ОСОБА_5 , як солідарний боржник.
Зі справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 були порушені умови повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За правилом ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки
Відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України, в редакції Закону, чинного на час укладення додаткової угоди до вказаного договору позики, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника.
В постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа №760/4105/14-ц) зроблено висновки про те, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Як вже було встановлено судом, що п. 3.3 Договору безвідсоткової довгострокової цільової позики № 20-303, сторони визначили, що позичальник зобов'язаний підтвердити цільове використання отриманої позики не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів за цим договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла.
17.06.2016 р. між позивачем та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору позики, згідно із якою п. 3.3. договору позики був викладений в наступній редакції: «п. 3.3. Позичальник зобов'язаний підтвердити цільове використання отриманої позики: в разі придбання житла (квартири, будинку), що введено в експлуатацію - не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів за цим договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла; в разі придбання житла (квартири, будинку), що не введено в експлуатацію - не пізніше тридцяти місяців з моменту отримання коштів за цим договором, шляхом надання позикодавцю нотаріально завірених копій документів, шо засвідчують придбання ним житла (квартири, будинку): свідоцтва на право власності та/або договору купівлі-продажу житла».
Інші умови договору позики залишились без змін.
При цьому п.3.3 договору поруки визначено, що кредитор не має права змінювати умови основного договору без згоди на те поручителя, якщо внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Також п.6.14 договору поруки сторони передбачили, що у разі якщо до основного договору вноситимуться зміни чи доповнення, у зв'язку з чим кредитор визнає за необхідне внести змінити чи доповнення до цього договору, поручитель має з'явитися до кредитора в місце, що буде письмово вказане кредитором, для оформлення відповідних змін (доповнень) до цього договору, та підпише такі зміни.
Отже, додатковою угодою № 1 від 17.06.2016 р. сторони збільшили обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 без згоди останньої, оскільки підписуючи договір поруки поручитель була ознайомлена лише з договором позики, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язаний був підтвердити цільове використання отриманої позики не пізніше шести місяців з моменту отримання коштів, шляхом надання позивачу нотаріально завірених копій документів, що засвідчують придбання ним житла ( п.3.3 договору позики), і вона знала, що в короткі терміни житло буде придбане ОСОБА_1 , про що будуть надані докази. В подальшому у відповідності до п.4.3 договору позики мав укластися договір застави щодо придбаного житла, й укладання договору застави є достатнім забезпеченням повернення позики та є підставою для розірвання договору поруки з ОСОБА_2 (п.4.3.2 договору позики).
Разом з тим, укладена додаткова угода №1 погіршила становище відповідачки ОСОБА_2 , оскільки строк виконання ОСОБА_1 зобов'язання за договором
поруки в частині надання доказів придбання квартири був занадто збільшений, а тому без згоди поручителя був збільшений обсяг (термін) відповідальності поручителя, й порука є припиненою у відповідності до вимог ч.1 ст.559 ЦК України, в редакції Закону на час укладення додаткової угоди до вказаного договору позики.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 , обґрунтовано відмовивши в задоволенні даний позовних вимог. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам норм матеріального й процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, викладених а апеляційній скарзі позивача.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителя не заслуговують на увагу, та спростовуються наведеним вище.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням задоволених в повному обсязі позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, підлягає стягненню з нього на користь позивача судовий збір в сумі 11 007 грн. 33 5коп. за подачу позовної заяви.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрпошта» пені в сумі 733 834 грн. 56 коп. та судового збору в сумі 10811, 94 грн. підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача пені в сумі 134 928 грн. 40 коп. та судового збору в сумі 11 007 грн. 33 5коп.
В решті дане судове рішення необхідно залишити без змін.
У відповідності зі до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 16 511 грн. 28 коп. за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» пені в сумі 121 889 грн. 72 коп. та судового збору - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045) пеню в сумі 134 928 грн. 40 коп., а всього, з урахуванням заборгованості за договором безвідсоткової довгострокової цільової позики №20-303 від 15 червня 2016 року в сумі 598 906 грн. 42 коп., підлягає стягненню з ОСОБА_1 сума 733 834 грн. 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045) судовий збір в сумі 11 007 грн. 35коп. за подачу позовної заяви та в сумі 16 511 грн. 28 коп. за подачу апеляційної скарги.
В решті дане судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови.
Повний текст постанови виготовлений 29 червня 2022 року.
Головуючий
Судді: