22 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/395/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року
у справі №280/395/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 січня 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- витребувати у відповідача довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки при звільненні з 27.11.2018 по день фактичної виплати (14.12.2021) шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з двох місячного грошового забезпечення перед звільненням;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 р. у справі № 280/395/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто заявнику.
Ухвалу суду мотивовано невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 р. у справі № 280/395/22, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивач є учасником бойових дій, а отже, є звільненим від сплати судового збору.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 13.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, які запропоновано усунути шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
16.02.2022 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач вказав на те, що він не вбачає підстав для сплати судового збору, оскільки має статус учасника бойових дій, а відповідно звільнений від сплати судового збору в силу приписів п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2022 позовну заяву повернуто заявнику, у зв'язку з не усуненням недоліків.
Суд зазначив, що відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на яку посилається позивач, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Адміністративний позов з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій, не пов'язаний. Отже, у порушення вимог статті 161 КАС України та п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивач не сплатив судовий збір. Суд зазначив, що аналогічний висновок щодо застосування норм права щодо звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій викладені в рішеннях Верховного Суду.
Дослідивши обставини по справі колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову.
Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Вказане положення застосовується у справах, пов'язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій та Героїв України.
Отже, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач - учасник бойових дій має право на звільнення від сплати судового збору лише у випадку звернення до суду із питаннями, що пов'язані з його соціальним захистом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Позивач звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Перелік визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить таку пільгу як право на звернення до суду цих осіб зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці оскаржувані ним дії, обсягу його соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосуються його соціального і правового захисту як ветерана війни - учасника бойових дій, тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Щодо клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору поданого до суду першої інстанції, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є правом суду.
Так, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» визначає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Отже, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпаний перелік умов за яким суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати сторону.
Матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження обставин скрутного матеріального становища позивача. Посилання позивача в клопотанні щодо звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір", як зазначалось, суд вважає помилковими.
Крім того, суд враховує, що недоліки позову були очевидними та суттєвими, а тому унеможливлювали відкриття провадження в адміністративній справі. Вимоги ухвали щодо усунення недоліків для позивача не були надто надмірними чи обтяжливими, тому у встановлений суддею строк позивач міг їх виконати.
Оскільки позивач не усунув указані недоліки щодо надання оригіналу документу про сплату судового збору, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі №817/2419/16, від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17, від 09 липня 2020 року у справі № П/811/201/16.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 р. у справі № 280/395/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 р. у справі № 280/395/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст. ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко