30 червня 2022 року справа №360/7442/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 р. у справі № 360/7442/21 (головуючий І інстанції Смішлива Тетяна Вікторівна) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019 при її перерахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/4197/21; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/4197/21 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року задоволенні позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач, не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач за перерахунком пенсії без її обмеження максимальним розміром та довідкою про розмір грошового забезпечення не звертався, рішення про перерахунок (відмову у перерахунку пенсії) головним управління не виносилось. На думку апелянта у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії слід відмовити, оскільки такі вимоги є передчасними, і можливості такого перерахунку не надавалася оцінка відповідачем. Апелянт посилається на те, що положення ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) не визнана неконституційною у встановленому законом порядку. Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для виплати пенсії в більшому, ніж обмежено розмірі, - відсутні.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , отримує пенсію за вислугу років, інвалід 2 групи, інвалід війни, призначену за Законом № 2262-ХІІ, що підтверджується копіями паспорта громадянина України (арк. спр. 7-9), картки платників податків (арк. спр. 10), пенсійного посвідчення (арк. спр. 6).
14.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 10.06.2021 № 8/02-21/334 (арк. спр. 27 зв.б., 28).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.06.2021 № 137 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 були визначені пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, визнано противоправними та не чинними, зокрема, пункти 1, 2 Постанови № 103. Інших нормативно-правових актів, що стосуються перерахунку пенсій, призначених за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Кабінетом Міністрів України до теперішнього часу не прийнято, а тому законні підстави для проведення перерахунку пенсії за довідкою від 10.06.2021 №8/02-21/334 про розмір грошового забезпечення відсутні (арк. спр. 26 зв.б. - 27).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 в адміністративній справі № 360/4197/21 позов задоволено повністю; судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.06.2021 № 137 "Про відмову в перерахунку пенсії"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 10.06.2021 № 8/02-21/334 з урахуванням раніше виплачених сум (арк. спр. 30-34).
Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 10.06.2021 № 8/02-21/334, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 становить: посадовий оклад 6770,00 грн; оклад за спеціальним званням полковник 1480,00 грн; надбавка за вислугу років (50%) 4125,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (50%) 6187,50 грн, премія (40%) 2708,00 грн, усього 21270,50 грн (арк. спр. 28).
Відповідно до розрахунку пенсії по інвалідності на 01.04.2019 (на виконання рішення суду) по пенсійній справі 1204010271 позивачу при обчисленні пенсії враховано грошове забезпечення: посадовий оклад 6770,00 грн; оклад за спеціальним званням полковник 1480,00 грн; надбавка за вислугу років (50%) 4125,00 грн; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяців 8895,50 грн, у т.ч. - надбавка за специфічні умови проходження служби, премія 40%, всього 21270,00 грн, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 21270,50 грн. Основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення у розмірі 17016.40 грн, з урахуванням підвищення або надбавки до пенсії: прирівняні до інвалідів війни 2 групи 598,80 грн, інваліди війни 2 гр./при виконанні обов'язків в/с 50,00 грн, особливості заслуги (23%) 344,31 грн, підсумок пенсії з надбавками 22263,61 грн, та з урахуванням максимального розміру 14970,00 грн, попередньої суми пенсії 6256,34 та підвищення 6535,25 (75% від 8713,66): 12791,59, остаточний 12791,59 грн (арк. спр. 11).
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою № 1204010271 МНС починаючи з 01.12.2021 розмір пенсії (з надбавками) внаслідок проведеного перерахунку на підставі довідки та рішення суду складає 19340,00 грн (арк. спр. 26).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Про пенсійне забезпечення", Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII(в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згодом відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Що стосується доводів апелянта про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону № 3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, то колегія суддів зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом №3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів дійшла висновку, що вони суперечать одна одній.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 27.01.2022 у справі №240/7087/20.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що рішення суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи скарги їх не спростовують.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 р. у справі № 360/7442/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 30 червня 2022 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Сіваченко
І.Д. Компанієць