30 червня 2022 року справа №360/6086/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 360/6086/21 (головуючий суддя І інстанції Свергун І.О.), складеного в повному обсязі 19 листопада 2021 року в м. Сєвродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.10.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 , яка викладена у листі від 27.07.2021 №1200-0405-8/26168;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, яка залишалась недоотриманою її чоловіком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.11.2014 по 15.01.2021.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої за період з 01.11.2014 по 15.01.2021 пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.11.2014 по 15.01.2021. Не погодившись з судовим рішенням, управління Пенсійного фонду подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 360/6086/21 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що суд не мав законодавчо встановлених підстав на задоволення позову оскільки позивачем попущений шестимісячний строк звернення до управління з відповідною заявою.
Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою від 18.09.2017 № 926 (арк. спр. 5-7, 8, 9, 28 зв.).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 16.07.1993 НОМЕР_2 позивачка перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 11).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть від 08.04.2021 НОМЕР_3 (арк. спр. 12).
За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області, як отримувач пенсії за вислугу років, що визнається сторонами.
15.07.2021 представник позивачки за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера (арк. спр. 27).
До заяви було додано копії: паспорта позивачки, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , а також нотаріально посвідчена довіреність та копія паспорта представника позивача (арк. спр. 27 зв. - 35 зв.).
Листом від 27.07.2021 № 1200-0405-8/26168 відповідач відмовив у виплаті недоодержаної пенсії, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Не погодившись із відмовою відповідача у виплаті недоотриманої її чоловіком пенсії та вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія померлого чоловіка позивачки нарахована в розмірі та у відповідності до приписів пенсійного законодавства, проте не виплачена з незалежних від пенсіонера причин то слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частина 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ).
Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Пунктом 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера та з урахуванням надання документів, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті, а у разі відсутності членів сім'ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Судами встановлено, що позивач є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка проживала з ним на день його смерті.
15.07.2021 ОСОБА_3 , який діяв в інтересах позивачки на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернувся до відповідача із заявою та необхідним пакетом документів для виплати недоодержаної пенсії ОСОБА_2 , проте, отримав відмову, мотивовану тим, що шестимісячний строк звернення із вказаною заявою сплив 14.07.2021.
Щодо строків звернення до фонду із заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин другої, третьої статті 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Аналогічний підхід до обрахунку строків визначено у статті 120 КАС України.
Відповідно до частин першої-четвертої цієї статті перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебіг строку для звернення із заявою про виплату недоотриманої пенсії починається з 16.01.2021, тобто з наступного дня після настання події, з якої пов'язано початок перебігу строку, та закінчується 15.07.2021.
Статтею 255 ЦК України передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Враховуючи те, що заяву про виплату недоотриманої пенсії подано до органу Пенсійного фонду 15.07.2021 (в останній день закінчення строку) суд вважає, що таку заяву подано своєчасно, а відтак відповідачем протиправно відмовлено представнику позивача у виплаті недоодержаної пенсії.
Щодо тверджень відповідача/апелянта про неможливість виплати позивачці недоотриману пенсію чоловіка у зв'язку з тим, що з 01.11.2014 по 15.01.2021 пенсія позивачу не нараховувалась.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, померлий чоловік позивача ОСОБА_1 , недотримував пенсійні виплати не з власної вини. Доказів припинення виплати пенсії у зв'язку з протиправними діями померлого пенсіонера відповідачем не надано.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Враховуючи те, що пенсія померлого чоловіка позивачки нарахована в розмірі та у відповідності до приписів пенсійного законодавства, проте не виплачена з незалежних від пенсіонера причин то слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 360/6086/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 червня 2022 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова