30 червня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/3019/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовомОСОБА_1
доІванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Іванівська сільрада), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства, площею 1,3145 га на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;
- зобов'язати відповідача на найближчій сесії затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,3145 га, у власність для ведення особистого селянського господарства;
Свої позовні вимоги мотивує тим, що розробивши та погодивши у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту. Відповідач не прийняв жодного рішення щодо затвердження проекту, а тому позивач звернувся до суду та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №620/7541/21 було визнано таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язано прийняти вмотивоване рішення. Однак відповідач, не дивлячись на визнання вказаних дій протиправними жодного рішення не прийняв, чим порушив право позивача на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності.
Ухвалою судді від 05.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено сторонам термін для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав через електронний кабінет 05.05.2022 (а.с. 40). Окрім того, копія ухвали, позовна заява з доданими документами направлена відповідачеві на офіційну електронну адресу. Правом подання відзиву відповідач не скористався.
Разом з тим, судом встановлено таке.
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/7541/21 за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2021, що набрало законної сили 06.10.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме вирішено:
«Визнати протиправною бездіяльність Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства, площею 1,3145 га, на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Зобов'язати Іванівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства, площею 1,3145 га, на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, та прийняти мотивоване рішення.»
29.10.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листі у справі №620/7541/21.
Суд зауважує, що за змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Такі вимоги закону, щодо обов'язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають Рекомендаціям Ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права.
Так, в Рекомендації REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка була прийнята Комітетом Міністрів 9 вересня 2003 року на 851 нараді зазначено, що враховуючи необхідність забезпечення довіри приватних осіб до адміністративної і судової системи і, з огляду на це, також необхідність забезпечення виконання як рішень адміністративних органів, які покладають обов'язки на приватних осіб, так і судових рішень у сфері адміністративного права, які визначають права приватних осіб. Дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв'язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід'ємною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку.
У постанові від 22.08.2019 по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені вище правові норми Кодексу адміністративного судочинства України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням чи невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення належним чином.
Обраний же позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно неналежного виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати відповідача виконувати рішення суду у певний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення.
Належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є звернення до суду із заявою про визнання неправомірними дій відповідача, в рамках процедури судового контролю.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вказана правова позиції викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 16.12.2019 у справі № 336/1379/17-а, яка згідно положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення. Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в зазначеній частині.
Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Квитанцією від 21.02.2022 №21-671835/1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1984,80 грн.
Керуючись статтями 238, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1984,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 21.02.2022 №21-671835/1.
Роз'яснити позивачу, що, відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття провадження у справі.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. О. Скалозуб