29 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/1078/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасувати рішення,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (далі також - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення 13 сесії 8 скликання Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 30.09.2021 в частині відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та визнання за ОСОБА_2 право на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, згідно поданих графічних матеріалів, без отримання відповідного рішення Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним, оскільки прийнято без зазначення мотивів відмови, що не відповідає вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу.
02.05.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти доводів позивача, оскільки рішенням 14 (позачергової) сесії 8 скликання від 25.10.2021 надано дозвіл Виконавчому комітету Сухополов'янської сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби загальною площею 25,1822 га з метою створення громадського пасовища на території Замостянського старостинського округу № 4 Сухополов'янської сільської ради (до вказаною дозволу включена земельна ділянка, на яку претендує гр. ОСОБА_1 ).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
19.08.2021 позивач звернувся до Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, додавши до заяви копію паспорта громадянина України, графічні матеріали про бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с.10-11).
Розглянувши заяву позивача, рішенням 13 сесії 8 скликання Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 30.09.2021 відмовлено у зв'язку із необхідністю залишення земельних ділянок у землях загального користування, та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин та природокористування (а.с.13-14).Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 4 Земельного України завданням земельного законодавства є регулювання відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Положеннями частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За змістом положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 вказаної норми передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких особі, яка звертається до відповідного суб'єкта із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, може бути відмовлено у її задоволенні, і чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Кодексу.
У свою чергу, відмова може бути визнана обґрунтованою (вмотивованою) лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ.
Водночас, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
При цьому на законодавчому рівні зобов'язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови, з посиланням на нормативно-правові акти.
Аналізуючи наведене можна зробити висновок, що обов'язковими умовами для акту індивідуальної дії у даному випадку є зазначення конкретних положень нормативно-правового акту, які передбачають підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та мотиви відмови.
Водночас оскаржуване рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить мотиви цієї відмови, з посиланням на нормативно-правові акти, як і не містить підстави для відмови, передбачені положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Тобто, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.
Проте докази про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища, розроблення (договір на розроблення землевпорядної документації); затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення на території сільської ради громадського пасовища; формування такої земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо, на час прийняття спірного рішення (30.09.2021), відсутні.
Відтак, спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог Земельного кодексу України та не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.
Посилання у відзиві як на підставу правомірності спірного рішення на те, що бажана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7424183200:07:000:0900 та відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, на підтвердження чого надає копію рішення 14 (позачергової) сесії 8 скликання від 25.10.2021 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2022 № НВ-7400066452022, суд відхиляє, оскільки відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Адже, спірне рішення прийнято 30.09.2021, а наведені документи оформлені 25.10.2021 та 11.02.2022, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 право на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, згідно поданих графічних матеріалів, без отримання відповідного рішення Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, суд зазначає таке.
Згідно із абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Суд наголошує, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Отже, у спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними доводи позивача про визнання за ним права на виготовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, тому в цій частині позову слід відмовити.
За встановлених у справі обставин, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, згідно заяви від 19.08.2021 та графічного матеріалу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 13.12.2021, розрахунок витрат робочого часу, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги до договору про надання юридичних послуг від 13.12.2021, розрахункову квитанцію ББАУ №296414 на суму 4800,00 грн, ордер серії ЧН № 119249 від 13.12.2021 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 508.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 496,20 грн. та 2400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 30.09.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, за заявою від 19.08.2021.
Зобов'язати Сухополов'янську сільську раду Прилуцького району Чернігівської області повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, згідно заяви від 19.08.2021 та графічного матеріалу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість грн 20 коп), сплачений відповідно до квитанції № 1016053771 від 11.01.2022 та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2400 (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.), сплачені відповідно квитанції № ББАУ №296414 від 13.12.2021.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Сухополов'янська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області вул.Чернігівська, буд.32, с.Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область,17542 код ЄДРПОУ 04415867.
Повний текст рішення виготовлено 29 червня 2022 року.
Суддя І.І. Соломко