Справа № 560/4628/22
іменем України
30 червня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
1.Визнати дії протиправними та такими, які мають ознаки бездіяльності не надання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 21.02.2022 року, який адресований до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області начальнику ОСОБА_2 .
2. Зобов'язати надати відповідь начальника Мартинова Андрія Юрійовича Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на запит на отримання публічної інформації від 21.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 21.02.2022 направив запит на отримання публічної інформації, адресований до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, начальнику Мартинову Андрію Юрійовичу. Звертає увагу на те, що запитувана інформація стосується безпосередньо начальника ОСОБА_2 . Проте начальником відповіді на запит не надано.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у його задоволенні. Вказує, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. З огляду на зазначене, відповідачем на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» повідомлено позивача про відмову у задоволенні запиту.
Дослідивши обставини справи, суд встановив такі обставини.
21.02.2022 позивач направив запит на отримання публічної інформації (адресований до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - Головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області - Мартинову Андрію Юрійовичу), в якому просив:
1. Надати інформацію - чи Вами видався дозвіл на спеціальне водокористування №258 для громадянина ОСОБА_3 .
2. Відповідь надати на електрону скриньку.
У відповідь Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області листом від 22.02.2022 повідомила, що запитуваною інформацією про надання дозволу на спеціальне водокористування №258 для громадянина ОСОБА_3 не володіє і не зобов'язана володіти відповідно до компетенції, передбаченої законодавством. З огляду на зазначене, на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вказано про відмову у задоволенні вказаного запиту.
Водночас повідомлено, що Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації володіє запитуваною інформацією. У зв'язку з цим на виконання вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області направлено запит до належного розпорядника - Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації.
Відповідь підписана в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.
У подальшому, листом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 29.03.2022 додатково повідомлено позивача про те, що Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації у відповіді від 25.03.2022 проінформував інспекцію, що запит позивача мав бути адресований до Сектору забезпечення доступу до публічної інформації апарату Хмельницької обласної державної адміністрації. Також у цьому листі відповідач вказує про безпідставність відмови Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації у розгляді запиту.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон № 2939-VI).
Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частинами першою-третьою статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
За змістом частин 1, 2 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно ч.3 ст.22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Частиною 4 цієї ж статті закріплено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду 25.06.2019 по справі №9901/925/18 викладено правову позицію, згідно якої розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі №9901/381/20, від 02.04.2020 у справі №9901/22/20.
При цьому законодавством України чітко встановлено обов'язок розпорядника інформації надати мотивовану відповідь на запит у визначений Законом строк.
У спірному випадку відмова в задоволенні запиту на інформацію містить мотивовану підставу відмови, а також прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації. Також позивача повідомлено про направлення запиту належному розпоряднику.
При цьому суд звертає увагу на те, що під поняттям "розпорядник інформації" розуміється не особа, яка має право розпорядження інформацією, а особа, під контролем якої знаходиться публічна інформація. Так само, у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", не є розпорядниками інформації, та, відповідно, суб'єктами владних повноважень посадові та службові особи органів влади.
Поняття "суб'єкти владних повноважень", викладене у статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відрізняється від інших законодавчих актів. Так, відповідно до статті 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У КАС України до суб'єктів владних повноважень віднесено посадових чи службових осіб. Проте такі особи не є суб'єктами владних повноважень та розпорядниками інформації згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації". Це пов'язано з тим, що окремі посадові чи службові особи не повинні володіти інформацією або бути її розпорядниками. До посадових чи службових обов'язків таких осіб може входити зберігання або обробка публічної інформації, вони також можуть використовувати інформацію у своїй роботі, але вони не є суб'єктами, які зобов'язані надавати публічну інформацію - таким суб'єктом є орган влади, в якому вони працюють. Тому, запитувачу при поданні запиту не важливо знати, хто саме з посадових чи службових осіб володіє інформацією - запит подається до органу влади, як до розпорядника такою інформацією.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 грудня 2020 року по справі № 240/1422/19.
Таким чином, помилковими є доводи позивача про те, що відповідь на запит мала бути надана лише начальником Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що інформація та відповідь, які відповідач надав за наслідками розгляду публічного запиту позивача, свідчать про належне виконання ним своїх обов'язків відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30 червня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області (вул. І. Франка, 2/2,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 38045514)
Головуючий суддя Д.А. Божук