Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 червня 2022 року № 520/414/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_2 ) до Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ40108578) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати грошового забезпечення - додаткової доплати на період дії карантину за грудень 2020 року, згідно дорученням Голови Національної поліції України від 25.06.2020 № 7789/01/29-2020, Постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 та Наказу МВС України від 03.06.2020 № 431 заступнику начальника 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) - начальнику 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) ДКР Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_1 , в день звільнення з посади 23.04.2021.
- зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення - додаткову доплату на період дії карантину за грудень 2020 року, згідно дорученням Голови Національної поліції України від 25.06.2020 № 7789/01/29-2020, Постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 та Наказу МВС України від 03.06.2020 № 431.
В обгрунтування заявленого позову зазначив, що проходив службу в органах Національної поліції та наказом Національної поліції від 19.04.2021р. № 477 о/с був звільнений зі служби в поліції через хворобу. Позивач зазначає, що йому не було нараховано та виплачено при звільненні додаткову доплату на період дії карантину за грудень 2020 року згідно доручення Голови Національної поліції від 25.06.2020р. № 7789/29-2020 про організацію виконання Національною поліцією України постанови КМУ від 29.04.2020р. № 375 та Наказу МВС України від 03.06.2020р. № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину».
На думку позивача вказаними діями (бездіяльністю) було порушено його права та законні інтереси, що спричинило звернення до суду.
В зв'язку із тим, що позивачем було сплачено за отриману правничу допомогу, пов'язану із підготовкою матеріалів та зверненням до суду в даній справі, він також просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, які ним було усунуто.
З урахуванням наведеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022р. відкрито спрощене провадження у цій адміністративній справі.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
В зв'язку з оголошенням в Україні воєнного стану та неможливістю здійснення діяльності Харківського окружного адміністративного суду, даний строк розгляду було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, Національна поліція України, надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити. При цьому пояснив, що позивач необгрунтовано посилається на здійснення відповідачем одночасно дій та бездіяльності в контексті спірних правовідносин, адже ці поняття є різними за природою та правовим визначенням. Також зазначив, що відповідно до пункту Постанови КМУ від 29.04.2020р. № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», вказані у ній виплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Постановою КМУ від 10.06.2020р. № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» Національній поліції було виділено кошти для здійснення доплат до грошового забезпечення поліцейських, а також затверджено Порядок використання цих коштів. Згідно п. 2 вказаного порядку головним розпорядником відповідних коштів є МВС.
Таким чином відповідач зазначає, що він, як виконавець бюджетної програми, використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, а відтак здійснення доплат, які стали предметом спору, виконувалося Національною поліцією в межах видатків державного бюджету на 2020 рік, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів .
З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність клопотань учасників процесу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в поліції та обіймав посаду заступника начальника 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) - начальника 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) Департаменту карного розшуку Національної поліції України (на час звільнення). Наказом Національної поліції України від 19.04.2021р. № 477 о/с (по особовому складу) позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
Згідно листа Департаменту карного розшуку Національної поліції України від 18.11.2021р. № 14/01/20-31 аз, позивача було включено до списку працівників 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) Департаменту карного розшуку Національної поліції України, які в грудні 2020 року забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням та листом КДР від 15.01.2021р. № 14/01/20-181 подавались для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни.
Згідно Інформації про суми нарахувань та утримань грошового забезпечення за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р., наданої до суду, позивачу нараховано додаткову доплату на період карантину за серпень 2020 року в сумі 12856,96 грн. та грудень 2020 року в сумі 42088,17 грн., разом за 2020 рік - 54945,13 грн.
Згідно копії Розрахункового листа за квітень 2021 р. виплата позивачу доплати на час дії карантину за грудень 2020 року не вбачається.
Листом від 18.11.2021р. № 14/01/20-31аз Департамент карного розшуку Національної поліції України (далі-ДКР НПУ) повідомив, що 15.01.2021р. за № 14/01/20-181 до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України (далі - ДФЗБО) за встановленою формою направлено інформацію, для виплати додаткової доплати за грудень 2020 року поліцейським Департаменту карного розшуку Національної поліції України, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням у період дії карантину, визначеного постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-Co-2".
Листом від 08.12.2021 № П-666/29/5/02-2021 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України повідомив, що наказ Національної поліції України "Про затвердження персонального переліку працівників Департаменту карного розшуку", яким встановлена доплата у грудні 2020 року, визначена постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України у грудні 2020 року не надходив; відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таким чином, за відсутності доказів, які свідчать про фактичну виплату позивачу сум додаткової доплати на період карантину, суд виходить з того, що нарахована додаткова доплата за грудень 2020 року позивачу виплачена не була.
Вирішуючи спір, суд вказує таке.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року(далі по тексту -Закон №580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19"(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня2020 року на усій території України карантин.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29 квітня 2020 року «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, зокрема, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»(далі - Постанова№ 375), поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян)та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах встановлюється доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Згідно з п. 5 Постанови № 375, доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020р. № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок), який згідно п. 1 визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі бюджетні кошти).
Відповідно до п. 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами першим та другим пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказом ГУНП в Харківській області № 2165 на виконання пункту 4 Постанови № 375, доручення Національної поліції від 25.06.2020р. № 7789/01/29-2020 "Про організацію заходів, спрямованих на забезпечення встановлення додаткової доплати поліцейським, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375", пункту 12 нової редакції рекомендацій до аудиторського звіту, що викладені в листі начальника управління внутрішнього аудиту Національної поліції України від 15.10.2020 № 1014/30/01-2020 "Про перегляд окремих фактів, зазначених в аудиторському звіті", було затверджено Порядок визначення персонального переліку поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду питання щодо встановлення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Цей порядок установлює алгоритм визначення керівниками підрозділів Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області) персонального переліку поліцейських підпорядкованих їм підрозділів відповідно до абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Відповідно до п.1 розділу II Порядку персональний перелік поліцейських, яким установлюється доплата, визначається керівниками підрозділів ГУНП в Харківській області, перелік яких наведено в додатку 1 до цього Порядку.
У пункті 3 Порядку зазначено, що до персонального переліку поліцейських, яким установлюється доплата, включаються поліцейські, які відповідають наступним критеріям:
1) несли службу в період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, та у безпосередньому контакті з населенням виконували відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2") (далі - постанова 641) одну або декілька з наступних функцій:
здійснення поточного контролю за перебуванням особи в місці самоізоляції шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції (відвідування на дому) (згідно з пунктом 28 постанови 641);
виконання поточного контролю дотримання карантинних обмежень на вулицях, у парках, інших громадських місцях, проведення вибіркової перевірки документів, що посвідчують особу (згідно з пунктом 31 постанови 641);
здійснення заходів контролю виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень (згідно з пунктом 46-4 постанови 641);
2) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням протиепідемічні заходи, покладені на поліцію протоколами засідань державних чи регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до "зеленого", "жовтого", "помаранчевого" та "червоного" рівнів епідемічних загроз, зокрема:
заходи контролю за дотриманням маскового режиму при посадці у громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай) на зупинках, які постійно мають значні навантаження та найбільш завантажених кінцевих зупинках (у пікові години);
проведення рейдів щодо недопущення роботи нічних розважальних закладів відповідно до діючого протиепідемічного законодавства;
контроль за недопущенням порушень протиепідемічного законодавства та обмежень керівниками (власниками) приватних навчальних закладів області (якщо такі обмеження встановлено рішеннями державної чи регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).
3) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян згідно з пунктом 1 постанови 375:
поліцейські, які залучаються до підтримання публічного порядку та додержання вимог протиепідемічного законодавства під час проведення масових заходів (збори, мітинги, походи, демонстрації, пікети, публічні релігійні заходи; святкові та пам'ятні заходи, організовані органами державної влади та місцевого самоврядування; заходи, організовані іноземними дипломатичними установами в Україні; офіційні спортивні змагання, масові спортивні та культурно-видовищні заходи, візити осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, вибори до органів влади та місцевого самоврядування);
поліцейські, які несуть службу на стаціонарних постах та в складі мобільних груп із забезпечення карантинних заходів, розташованих на кордонах території обслуговування з іншими областями країни.
4) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення захисту прав дітей згідно з пунктом 1 постанови 375, статті 5 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 19.12.2017 № 1044:
проведення за місцем проживання чи навчання бесід з питань індивідуальної профілактики з дітьми, які перебувають на профілактичному обліку, складання відповідного рапорту (акту);
заходи за заявою про безвісне зникнення дитини (опитування родичів, друзів, вчителів, однокласників, оточення, подомовий обхід), отримання пояснень від опитаних;
за повідомленнями медичних, освітніх закладів, соціальних служб відвідування дитини за місцем проживання з питань запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, збір медичних документів для підтвердження фактів, отримання пояснень опитаних осіб, складання рапорту, адміністративного протоколу;
рейди у метрополітені, на ринках, місцях скупчення дітей з метою запобігання дитячій бездоглядності; здійснення заходів поліцейського піклування щодо дітей (з поміщення до лікарні чи дитячого закладу, складання рапорту, протоколу поліцейського піклування;
відвідування за повідомленням органу освіти дитини за місцем проживання з метою залучення дитини до навчання та захисту права дитини на здобуття освіти, складання рапорту та повідомлення до органу освіти;
рейди з перевірки дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів та складання рапорту, адміністративного протоколу;
рейди з перевірки дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування, складання рапорту, адміністративного протоколу;
проведення рейдів та виявлення фактів уживання дітьми алкоголю, складання адміністративних протоколів;
відвідування за повідомленням соціальної служби проблемних сімей, складання рапорту та адміністративних протоколів за фактами невиконання батьківських обов'язків;
рейди з відвідування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з'ясування умов проживання, складання акту;
бесіди з дітьми та їх батьками (законними представниками) під час провадження в справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною; складання адміністративного протоколу;
заходи за участю дітей (за окремими планами, вказівками НПУ); проведення, за запитами навчальних заходів, бесід з дітьми, схильними до вчинення правопорушень, за місцем проживання, навчання або роботи (складання рапорту, відібрання пояснень, підготовка відповіді до навчального закладу);
відвідування дитини за місцем проживання для з'ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї, бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім'ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення дитиною адміністративного чи кримінального правопорушення, та складання рапорту.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 нарахована доплата до грошового забезпечення за серпень та грудень 2020 року загалом у розмірі 54945,13 грн., в тому числі за грудень 2020 року в сумі 42088,17 грн., однак виплату останньої суми не проведено з огляду на ненадходження коштів від головного розпорядника (МВС України).
Відповідач у відзиві на адміністративний позов не заперечував наявності права позивача на отримання спірної доплати за період з грудень 2020р., проте фактично посилався на відсутність коштів.
Відповідно до положень ст.ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку із цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Таким чином суд не приймає доводів відповідача про неможливість проведення з позивачем повного розрахунку із спірної доплати з посиланням на відсутність фінансування.
Суд зауважує, що відповідачем надано суду копії листування з державними органами з приводу виділення додаткових коштів на здійснення доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, однак розцінювати ці зусилля як такі, що виключають необхідність виплати спірної доплати позивачу суд не може.
При цьому слід мати на увазі, що позивач, проходячи службу в Національній поліції України, фактично перебував у трудових з відповідачем та при звільненні мав право на отримання всіх належних йому виплат, в тому числі і спірної доплати у складі його грошового забезпечення, адже згідно Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом міністра внутрішніх справ України від 06.04.2016р. № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (п.3, 15 Розділу 1 Положення).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.
При цьому суд ураховує, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати спірну доплату задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказана доплата була фактично нарахована за грудень 2020 року в сумі 42088,17 грн. Позивачем доводів про неправильне нарахування суми доплати не наведено.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо невиплати грошового забезпечення - додаткової доплати на період дії карантину за грудень 2020 року, згідно дорученням Голови Національної поліції України від 25.06.2020 № 7789/01/29-2020, Постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 та Наказу МВС України від 03.06.2020 № 431, суд зазначає, що оскільки відповідачем не було здійснено дій (як форми активної поведінки) щодо виплати позивачу нарахованої суми доплати, в даній справі вбачається наявність бездіяльності з боку відповідача, тобто не вчинення дій, які він був зобов'язаний та мав вчинити.
Таким чином позовні вимоги мають бути задоволені в частині визнання протиправною саме бездіяльності відповідача. При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог та безпосереднього стягнення суми спірної доплати у нарахованій сумі, оскільки не має на час розгляду справи обгрунтованого сумніву, що задоволення позовних вимог у обраній позивачем формі не призведе до повного та належного захисту прав позивача, а судове рішення не буде виконуватись відповідачем, з урахуванням його обов'язковості.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 12.05.2021р. з адвокатом Полторапаловим М.Г., а 05.01.2022р. між ними складено Акт виконаних робіт за названим договором, згідно якого визначено отримання правової допомоги в сумі 8700 грн., в тому числі: підготовка та направлення адвокатського запиту - 1500 грн., підготовка та направлення адвокатського клопотання - 1200 грн., за невизначеним видом робіт (п.3) - 6000 грн. Вказані роботи сплачено згідно рахунку № 02-00-1205 від 05.01.2022р. на суму 8700 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даній справі з дослідженого судом Акту виконаних робіт від 05.01.2022р. встановлено, що він не містить визначення виду робіт, виконаних адвокатом згідно пункту 3 Акту. Відтак, незважаючи на оплату позивачем згідно рахунку на оплату 8700 грн. (з урахуванням 6000 грн. за пунктом 3 Акту), суд вважає надання правової допомоги у визначеній сумі непідтвердженим.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги фактичний обсяг виконаних робіт, належна до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу в даній справі складає 2700 грн. згідно пунктів 1,2 Акту виконаних робіт від 05.01.2022р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ40108578) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиплати грошового забезпечення - додаткової доплати на період дії карантину за грудень 2020 року, згідно дорученням Голови Національної поліції України від 25.06.2020 № 7789/01/29-2020, Постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 та Наказу МВС України від 03.06.2020 № 431 заступнику начальника 2-го управління (розкриття злочинів проти особи) - начальнику 1-го відділу (організації розкриття злочинів проти особи) ДКР Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_1 , в день звільнення з посади 23.04.2021р.
Зобов'язати Національну поліцію України виплатити на користь ОСОБА_1 у складі грошового забезпечення додаткову доплату на період дії карантину за грудень 2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ40108578) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на оплату правових послуг в сумі 2700 грн. (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Текст рішення виготовлено та підписано 29.06.2022р.
Головуючий суддя Григоров Д.В.