30 червня 2022 року Справа № 480/12377/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бондаря С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12377/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради (далі - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованих за межами населених пунктів Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області;
- зобов'язати Липоводолинську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 16.09.2021 позивачу було відмовлено у задоволенні поданої заяви. Проте, місце розташування бажаної для отримання у власність земельної ділянкиповністю відповідає вимогам законів та нормативно-правових актів.
Ухвалою суду від 01.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ст. 26 ч. 1 п. 30, 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що до виключної компетенції пленарних засідань рад відноситься як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, так і вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, тобто у випадку розгляду заяви ОСОБА_1 . Липоводолинська селищна рада повинна була та розглянула заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки на пленарному засіданні 16.09.2021. Ст. 59 ч. 3 цього ж Закону передбачено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. З огляду на вимоги ст. 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" вбачається, що кожен з депутатів Липоводолинської селищної ради являється представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини. Ст. 30 ч. 1 цього ж Закону передбачає, що ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Окрім вимог ст. 19, Конституція України має також і вимоги ст. 68 згідно якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Тому вимога позивача зобов'язати Липоводолинську селищну раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність повністю не відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 16.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області.
Пунктом 95 рішення четвертої cесії восьмого скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 вирішено не надавати ОСОБА_1 дозівл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України (надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
З копії витягу з рішення четвертої cесії восьмого скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021, яким вирішено не надавати позивачу дозівл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, суд вбачає, що воно взагалі не містить жодних підстав та обгрунтувань такої відмови.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо скасування спірного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Оскільки за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем не було прийнято мотивованого рішення, суд з урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Також суд зазначає, що відповідно до пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, задоволенню не підлягають.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн, сплачену позивачем при зверненні до суду згідно квитанції від 16.11.2021.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої cесії восьмого скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованих за межами населених пунктів Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області.
Зобов'язати Липоводолинську селищну раду Роменського району Сумської області (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар