Справа № 420/8871/22
30 червня 2022 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
До Одеського окружного адміністративного суду 28 червня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви.
На обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, однак протягом тривалого часу проживає в Україні.
22.01.2019 року ОСОБА_1 видано посвідку на постійне проживання за № НОМЕР_2 строком дії до 10.01.2029 року.
Так, маючи намір уникнути негативних наслідків збройного конфлікту на території України, що виник у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, тимчасової окупації, порушення прав людини, позивач 06.03.2022 року у пункті пропуску «Грушів» перетнула державний кордон України з Республікою Польща, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № 267851 від 18.06.2022 року -«незаконно, без проходження прикордонного контролю».
При спробі повернутись до України 18 червня 2022 року органом охорони державного кордону Державної прикордонної служби України у пункті пропуску «Паланка» щодо ОСОБА_1 було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну на термін 5 років - по 17 червня 2027 рік, про що зроблена відповідна відмітка у паспорті заявниці.
Заявниця переконана, що прийняте щодо неї рішення про заборону в'їзду в Україну є протиправним та підлягає скасуванню, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення від 18.06.2022 року про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну на термін 5 років по 17.06.2017 рік, до набрання законної сили рішення суду у справі призведе до неефективності захисту та поновлення порушених прав заявниці, за захистом яких вона має намір звернутись до суду.
Також заявниця зазначила, що в Україні її чекає чоловік - ОСОБА_2 (громадянин України), та законних підставах в Україні проживає її матір ОСОБА_3 .
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, загостренням ситуації в м. Одесі, що проявляється у збільшенні кількості ракетних ударів по місту та області, а також через перспективу неможливості побачити дочку протягом п'яти років. Стан здоров'я ОСОБА_3 погіршився, що пов'язано з гіпертонічною хворобою матері заявниці.
До суду 29 червня 2022 року від заявника надійшла заява (клопотання) про приєднання до заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви додаткових доказів, в якій заявниця зазначила, що з 2021 року ОСОБА_1 проводить господарську діяльність як фізична особа - підприємець та сплачує податки відповідно до законодавства України, додавши копії первинної документації.
На думку заявниці, вказані документи (докази) свідчать про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, здійснює свою діяльність в сфері комп'ютерного програмування. Сплачує до державного бюджету податки за результатом своєї господарської діяльності, між заявником укладені контракти з міжнародними компаніями на виконання робіт та надання послуг.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Розглянувши матеріали заяви, суд вважає, що розгляд цієї заяви не потребує заслуховування пояснень позивача та/або всіх учасників справи, а тому ця заява може бути розглянута без повідомлення позивача та/або учасників справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву, та додані матеріали, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або буде знаходитись справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Тобто підставою для вжиття заходів забезпечення є неможливість виконання рішення суду у майбутньому.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, суд виходить з такого.
Позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення про заборону в'їзду на територію України протягом 5 років.
З наданого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а позивачем, не наведено суду істотних обставин та не надано достатніх доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Посилання заявниці на порушення її особистих немайнових прав прийнятим рішенням та здійснення господарської діяльності в Україні не є тими доказами, які підтверджують необхідність зупинення рішення про заборону в'їзду в Україну нагально до подання позовної заяви до суду, та не доводять, що не вжиття таких заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Заявниця не позбавлена права на звернення до суду щодо захисту порушених прав.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на стадії відкриття провадження у справі фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог, а тому заява позивача про забезпечення позову не належить задоволенню.
Тому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову на цій стадії є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст.150,151,154 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви, - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко