Справа № 420/3983/22
30 червня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019-2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 03 лютого 2022 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 03 лютого 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надавши всі необхідні документи для призначення пенсії, що підтверджується копією заяви.
04.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, листом від 17.02.2022 року № 3623-2646/П-02/8-1500/22 Відповідач відмовив у застосуванні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це встановлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому обґрунтовуючи свою відмову, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу. Зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При обчисленні пенсії за віком, згідно Закону, врахована середня заробітна плата за 2014-2016 роки, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,17, 1,11, 1,11, відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (із змінами) - 5426,60 грн, що передбачено пунктом 4-3 розділу XV Закону. Застосовувати середньомісячний заробіток, обчислений згідно ч. 2 ст. 40 Закону, як зазначено у зверненні, немає законних підстав.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 21.02.2022 року позов залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.03.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
Ухвала про відкриття провадження по справі та позов з додатками направлені в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через Електронний суд 23.03.2022 року, що підтверджується довідкою від 30.03.2022 року.
Ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Строк для подання відзиву сплинув 07.04.2022 року.
Станом на дату розгляду справи Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
ОСОБА_1 з 30.01.2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
03.02.2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04.02.2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про проведення розрахунку пенсії із урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" тобто за 2019-2021 роки.
17.02.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №3623-2646/П-02/8-1500/22 надало відповідь, в якому зазначено:
«Частиною другою статті 40 Закону передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Однак ця норма використовується лише при первинному призначенні пенсії за віком, по інвалідності, за вислугу років, у зв'язку з втратою годувальника (якщо ні сам утриманець, а ні годувальник не отримували раніше пенсію).
З 30.01.2012 Ви отримували пенсію за вислугу років. У зв'язку з вищезазначеним при обчисленні Вам пенсії за віком за нормами Закону згідно із Вашою заявою від 03.02.2022, застосовано показник середнього заробітку по Україні за (2014-2016) проіндексованого на 1,17, на 1,11, на 1,11 - 5426,60 грн.
Розмір пенсії за віком розрахований, як не працюючій особі при страховому стажі 36 років 10 місяців (стаж враховано по 31.01.2012), середньомісячному заробітку 25571,33 грн, визначеному за період з 01.07.2000 по 31.01.2012 за даними персоніфікованого обліку, та з 03.02.2022 становить 9438,03 грн, де: 9418,69 грн - розмір пенсії за віком; 19,34 грн - доплата за 1 рік понаднормативного стажу.
Розмір пенсії обчислено вірно.»
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим же Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у т.ч. каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до ст.10 Закону №1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тобто, положеннями Закону №1058-ІV визначено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Отже, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-ІV.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 р., для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 3 (три) календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 р.р.; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 1 ст. 45 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.05.2019 р. у справі №314/272/17, від 31.03.2020 р. у справі №348/1296/17 та від 01.03.2021 р. у справі №488/1409/16-а.
Так, оскільки наявними в матеріалах даної справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 з 30.01.2012р. перебував на обліку у Територіальному управлінні Пенсійного фонду України та до 03.02.2022 р. отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а вже з 03.02.2022 р. йому призначено пенсію за віком відповідно Закону №1058-ІV, суд наголошує, що у даному випадку при зверненні позивача до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переходу з одного виду пенсії на інший на підставі Закону №1058-ІV.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше 03.02.2022 року, тобто переведення з одного на інший вид пенсії у межах одного Закону відсутнє.
Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів не надано.
Суд також вважає за доцільне зазначити про те, що Верховний Суд України у своїй постанові від 29.11.2016 р. у справі № 133/476/15-а висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до одного Закону, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом №1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим Законом, ніж пенсія яка до цього була призначена позивачу.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2018 р. у справі №876/5312/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
До того ж, аналогічних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 14.09.2018 р. у справі №127/18159/17 та від 26.03.2019 р. у справі № 335/13242/16-а.
Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданих правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що права позивача у спірних відносинах порушені діями пенсійного органу щодо відмови у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019-2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовна заява підлягає задоволенню, судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 992,40 грн., сплачені за квитанцією №ПН401 від 23.02.2022 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Одеській області.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019-2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 03 лютого 2022 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні) грн. 40 коп. за квитанцією №ПН401 від 23.02.2022 року за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Одеській області.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)
Головуючий суддя Потоцька Н.В.