30.06.22
22-ц/812/626/22
Провадження № 22-ц/812/626/22 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
30 червня 2022 року м. Миколаїв
справа № 468/836/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Лівшенком О.С.,
переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом
приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1 (треті особи: приватне підприємство «Гео-Прайм»; Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області; фермерське господарство «Володимир»
про встановлення права земельного сервітуту
за апеляційною скаргою
приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 25 січня 2022 року суддею Муруговим В.В. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 27 січня 2022 року),
У червні 2021 року приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про встановлення права земельного сервітуту.
Позивач зазначав, що НЕК «Укренерго» є виконавцем робіт з реконструкції опорних конструкцій повітряної лінії електропередач ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС - Трихати», яка є фізично зношеною і потребує негайного відновлення. Для забезпечення проведення реконструкції 14 вересня 2020 року між НЕК «Укренерго» та ПП «ГЕО-Прайм» укладено договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, на які поширюється право земельного сервітуту, та вчинення відповідних реєстраційний дій.
Маршрут траси повітряних ліній електропередач проходить через земельні ділянки, надані НЕК «Укренерго» в постійне користування на підставі державного акта від 17 червня 2002 року та перетинає земельну ділянку з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баштанської міської територіальної громади Миколаївської області, та належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 . При проведенні робіт у позивача виникає необхідність у використанні частини земельної ділянки суміжного землевласника шириною 14 м уздовж осі траси повітряної лінії електропередачі, яка необхідна для проходу, проїзду, складування будівельних матеріалів та інших матеріалів при експлуатації опорної конструкції, що потребує встановлення безстрокового земельного сервітуту площею 0,1792 га на земельній ділянці відповідачки.
ОСОБА_1 направлено пропозицію щодо узгодження та підписання договору про встановлення постійного земельного сервітуту та письмового погодження відповідної технічної документації із землеустрою, проте відповідь на пропозицію не надійшла.
Забезпечення експлуатації повітряної лінії електропередачі без використання частини земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться поряд із земельними ділянками, що належать НЕК «Укренерго» і на яких запланована заміна старих опор, і над нею будуть проходити електричні дроти, що тягне за собою встановлення обмежень, передбачених чинним законодавством.
Посилаючись на викладене та положення статті 401, 402, 404 ЦК, статтю 100 ЗК, статі 16,30 Закону «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», НЕК «Укренерго» просило:
- встановити право на безстроковий земельний сервітут для експлуатації опорної конструкції повітряної лінії електропередач 330кВ «Криворізька ТЕС-Трихати», що полягає у наданні ОСОБА_1 позивачу право проїзду-перевезення будівельних та інших матеріалів до земельної ділянки з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016, як зображено на кадастровому плані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту; строк сервітуту-безстроковий, площа, на яку поширюється сервітут - 0,1792 га, межі сервітуту - згідно з Планом меж земельного сервітуту. НЕК «Укренерго» відшкодовує збитки, які будуть заподіяні ОСОБА_1 внаслідок дій, пов'язаних з користуванням земельною ділянкою (її частинами), відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284;
- визнати погодженою землевласником ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,1792 га, на яку поширюється право земельного сервітуту на обмежене безоплатне та постійне користування НЕК «Укренерго» для реконструкції та експлуатації ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС-Трихати», розташованої за межами населеного пункту Баштанської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820686500:04:000:0016;
- відшкодувати судові витрати.
Третя особа, яка не заявляє позовних вимог на стороні позивача - ПП «Гео-Прайм», позов підтримало.
Третя особа - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області до суду надіслало пояснення, повідомивши, що не є розпорядником спірної земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності фізичної особи.
Суд першої інстанції до участі у справі як третю особу залучив фермерське господарство «Володимир» (а.с.124-125), представник якого просив у позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем не зазначені всі ті умови сервітуту, які передбачені законом.
Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що за змістом положень статті 16 Закону «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» право земельного сервітуту може виникнути на підставі рішення суду виключно щодо земель державної та комунальної власності, які не надані у власність та користування, а у разі недосягнення згоди між власником та експлуатуючим підприємством щодо встановлення такого сервітуту земельна ділянка може бути відчужена у встановленому законом порядку. Тому позивач може забезпечити свої права у інший спосіб, окрім встановлення права сервітуту (постанова Верховного Суду України від 5 квітня 2017 року у справі №658/5120/14ц). Крім того, позивач не довів факт направлення власниці ОСОБА_1 пропозицій щодо укладення договору про земельний сервітут, а тому це питання не може вважатись неузгодженим.
В апеляційній скарзі НЕК «Укренерго» порушило питання про скасування судового рішення та відмову у позові. Апелянт не погодився з висновком суду, що судове встановлення земельного сервітуту для потреб енергетики на землях приватної власності виключається, та наголошував, що підприємству необхідно право проходу(проїзду) будівельної техніки, розкладки проводів на ділянці відповідача, а розміщення опорних конструкцій буде здійснюватись на ділянці компанії. При задоволені позову ОСОБА_1 не позбавляється права користування землею за її цільовим призначенням, а лише має дотримуватись встановлених законом обмежень на використання земель у спеціальних зонах об'єктів енергетики. Правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 5 квітня 2017 року стосується інших обставин, зокрема нового будівництва лінії електропередач, а не реконструкції існуючої. До того ж питання щодо можливості використання спірної ділянки за цільовим призначенням за умови встановлення сервітуту судом не досліджувались. Помилковим є і висновок суду про недоведеність пропозицій відповідачці укласти договір про земельний сервітут, оскільки це питання обговорювалось з власником при складання технічної документації.
Правом відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
У судове засідання апеляційного суду відповідачі та треті особи не з'явились, повідомлені про час та місце судового засідання в електронній формі та телефонограмою. Відповідачка ОСОБА_1 за телефоном повідомила, що покладається на розсуд суду.
Судове засідання апеляційного суду проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеозв'язку «EasyCon» з представником позивача - адвокатом Горбенко М.С.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що наказом №511 від 17 жовтня 2018 року затверджено проект будівництва ПЛ 330 кВ «Криворізька ТЕС - Трихати», реконструкція в прогоні опор №172-289 (32,5 км), в тому числі у Баштанському районі Миколаївської області (а.с.34).
Виконавцем робіт з реконструкції електромережі є позивач.
Маршрут траси повітряних ліній електропередач проходить через земельні ділянки, надані НЕК «Укренерго» в постійне користування на підставі державного акту від 17 червня 2002 року та перетинає земельну ділянку з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баштанської міської територіальної громади (а.с.29-31).
Земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та перебуває у строковій (20 років) оренді ФГ «Володимир» на підставі договору оренди від 3 січня 2008 року (а.с.32-33).
У 2020 році приватним підприємством «ГЕО-ПРАЙМ» складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,1792 га гр. ОСОБА_1 , на яку поширюється право земельного сервітуту на обмежене безоплатне та постійне користування НЕК «Укренерго» для реконструкції та експлуатації ПЛ 330кВ «Криворізька ТЕС-Трихати» (а.с.36-58).
25 березня 2021 року на відому компанії адресу власника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та орендаря направлено пропозиції щодо узгодження технічної документації (а.с.19-20,22-23).
Відомостей про отримання письмових пропозицій власником та землекористувачем матеріали справи не містять.
Спір виник у сфері земельних відносин, і ці правовідносини регулюються нормами цивільного, земельного законодавства, та законодавства щодо енергетики.
Так, відповідно до частини 1 статті 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно зі статтею 98 ЗК право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
За правилами статті 403 ЦК сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном і може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом, рішення суду.
Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Право вимоги від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту передбачено і частиною 1 статті 404 ЦК.
Відповідно до статті 100 ЗК сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Особливості встановлення земельних сервітутів для розміщення об'єктів енергетики та передачі електроенергії передбачені Законом «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»9 липня 2010року № 2480-VI (далі - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону підприємства, які будують чи експлуатують об'єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки або за рішенням суду для розміщення об'єктів, зазначених у частинах 2,4 цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.
Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися, зокрема, для будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури; а також проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури (частини 2-4 статті 16 Закону).
Земельні сервітути щодо права будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
Земельні сервітути на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у власність чи користування, встановлюються за договором з органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України, та експлуатуючим підприємством або за рішенням суду (частини 5,6 статті 16 Закону).
У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"
У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки. (частина 9,12 статті 16 Закону).
Отже, зазначена норма передбачає підстави виникнення земельних сервітутів (в т.ч. договір та рішення суду) для розміщення та обслуговування об'єктів енергетики; види сервітутів (постійний, строковий); його зміст, який має відповідати Типовій формі договору про встановлення земельного сервітуту; наслідки недосягнення згоди та неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Проте її правила не містять перешкод для встановлення сервітуту на підставі судового рішення на землях, що перебувають у приватній власності. Правила частини 5, 6, 9 та 12 статті 16 Закону регламентують лише окремі умови встановлення сервітуту і не містять виключного переліку умов, за яких сервітут встановлюється судом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що земельний сервітут може встановлюватись судом лише на землях державної та комунальної власності або тільки після вилучення (викупу) земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб, не можна вважати переконливим.
При цьому застосування судом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 5 квітня 2017 року у справі №658/5120/14ц, є помилковим, оскільки висновок суду про неможливість встановлення земельного сервітуту для енергетичної компанії у цій справі ґрунтується на тому факті, що встановлені судом обмеження позбавляють власника використовувати земельну ділянку за призначенням.
За цих обставин, судове рішення в частині підстав відмови в позові підлягає зміні.
Водночас, позивачем порушені інші вимоги діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що унеможливлює встановлення сервітуту на умовах, викладених у позовній заяві.
Так, за частиною 8 статті 16 Закону у договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об'єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, місце розташування земельної ділянки, кадастровий номер, розмір плати за встановлення сервітуту, строк дії сервітуту. Типова форма договору про встановлення земельного сервітуту затверджується Кабінетом Міністрів України.
Дослідження Типового договору свідчать про те, що встановлений судом сервітут (як і сервітут, що виник на підставі договору) має визначати всі відомості, передбачені частиною 8 статті 16 Закону, а також зміст права користування чужим майном, умови встановлення та дія земельного сервітуту, терміни та умови припинення, права та обов'язки кожної сторони, в тому числі і конкретні обмеження для власника (користувача) у користуванні власністю та інше.
Але, звертаючись з позовом про встановлення земельного сервітуту, НЕК «Укренерго» у позовній заяві не зазначив, на яких умовах має бути встановлено сервітут, не виклав його зміст, в тому які конкретні права, обов'язки та гарантії набуває компанія як сервітуарій та власник(землекористувач), а також яких обмежень має дотримуватись власник (землекористувач).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що підставою відмови землекористувача у встановленні сервітуту (а.с.135) є саме відсутність у позовній заяві тих умов, які передбачені законом.
Конкретні умови земельного сервітуту складають зміст позовних вимог, які за принципом диспозитивності визначає позивач та спрямовує їх відповідачу. Тому ці умови не можуть встановлюватись судом за власної ініціативи.
Не обґрунтував НЕК «Укренерго» і вимоги про встановлення постійного (безстрокового) сервітуту, тоді як відповідно до частин 2 та 3 статті 16 Закону постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд (наявність таких об'єктів апелянт заперечує), а строкові земельні сервітути - на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури.
Крім того, аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що дійсною умовою для встановлення сервітуту є збереження за власником (користувачем) можливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК доведення умов для встановлення земельного сервітуту, як підстави позову, покладається на позивача.
Але зміст позовної заяви та додані матеріали не містять відомостей про те, у який спосіб використовується земельна ділянка власником (користувачем) та чи не призведене встановлення сервітуту до неможливості використання земельної ділянки, розташованої в межах цієї зони, за цільовим призначенням.
Отже, позивач не довів підстав позову про встановлення земельного сервітуту відповідно до статті 100 ЗК та статті 16 Закону.
Згідно до частини 7 статті 81 ЦПК суд не може збирати докази щодо предмету спору з власної ініціативи.
Не доведено належними та достатніми доказами і факт відмови власника (користувача) земельної ділянки від узгодження умов та укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
Посилання апелянта на те, що така відмова мала місце при особистому спілкуванні представників організації, яка виготовляла технічну документацію, з власницею ОСОБА_1 за місцем її фактичного (незареєстрованого) місця проживання, матеріалами справи не підтверджено.
Невірно визначено позивачем і склад учасників спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016 перебуває у строковій (20 років) оренді ФГ «Володимир».
Оскільки рішення суду за вимогами про встановлення земельного сервітуту прямо впливає на обсяг прав та обов'язків, а питання про можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням залежить від характеру господарської діяльності саме цього суб'єкта, ФГ «Володимир» є учасником спірних правовідносин, а тому і стороною у спорі.
Проте, до участі у справі ФГ «Володимир» позивачем не залучалось, а притягнення господарства судом як третю особу не може забезпечити права та інтереси належного землекористувача.
Третя особа відповідно до статті 53 ЦПК не має права на визнання позову (повністю або частково) та укладення мирової угоди, тоді як встановлення земельного сервітуту обмежує саме права належного землекористувача, покладає на нього певні обов'язки та надає право на дострокове розірвання договору оренди.
Залучення до участі у справі належного відповідача на стадії апеляційного розгляду справи процесуальними нормами не передбачено.
Позовна вимога про визнання погодженою ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту не відповідає способам захисту земельних прав, про що суд першої інстанції вірно зазначив у мотивувальній частині судового рішення.
Оскільки суд першої інстанції, хоча і помилково зазначив підставою відмови в позові можливість захисту прав позивача у інший спосіб, але дійшов вірного висновку про відсутність достатніх підстав для встановлення земельного сервітуту НЕК «Укренерго» на земельній ділянці з кадастровим номером 4820686500:04:000:0016, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для скасування судового рішення в повному обсязі та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Таке рішення не позбавляє позивача права на позов про встановлення земельного сервітуту з дотриманням вищеназваних вимог діючого законодавства.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року змінити в частині підстав відмови в позові за змістом мотивувальної частини постанови.
В іншій частині судове рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
Н.О.Шаманська
повну постанову складено 30 червня 2022 року