30 червня 2022 року Справа №160/2840/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №160/2840/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
12 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з урахуванням уточнень, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.02.2020 року № 12813 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.03.2020 року №20522 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ «Дніпроавтозапчастини» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, без права повторного включення до переліку ризикових з тих самих підстав та прийняти рішення про невідповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 р. у справі №160/2840/20 за адміністративним позовом ТОВ «Дніпроавтозапчастини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 р. у справі №160/2840/20 за адміністративним позовом ТОВ «Дніпроавтозапчастини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень змінено, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 р. по справі №480/4006/18. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 р. у справі №160/2840/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 20.01.2022 р. у справі №160/2840/20 касаційну скаргу ТОВ «Дніпроавтозапчастини» задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Адміністративна справа №160/2840/20 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.01.2022 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 р. у справі №160/2840/20 позовну заяву ТОВ «Дніпроавтозапчастини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.02.2020 року № 12813 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку.
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.03.2020 року №20522 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку.
- зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ «Дніпроавтозапчастини» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» (вул.Набережна Перемоги, 98, кв.195, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 36641388) судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн.
Також в рішенні суду від 11.05.2022 р. було відмовлено у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн. у зв'язку із відсутністю у поданій заяві цифрового підпису, у зв'язку з чим зазначений електронний доказ не міг бути прийнятий судом до уваги.
29 червня 2022 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №160/2840/20, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у цій справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь ТОВ «Дніпроавтозапчастини» документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 27.06.2022 р. на адресу ТОВ «Дніпроавтозапчастини» було отримано поштове відправлення, в якому містилася копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 р. по справі № 160/2840/20 про задоволення позовних вимог ТОВ «Дніпроавтозапчастини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 р. № 12813 та від 13.03.2020 р. № 20522 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку. Також даним рішенням вирішено питання про стягнення на користь ТОВ «Дніпроавтозапчастини» витрат на сплату судового збору в сумі 4204.00 грн. Разом з тим, в зв'язку з розглядом цієї справи ТОВ «Дніпроавтозапчастини» також понесло інші судові витрати, зокрема:
1) витрати на сплату судового збору в сумі 6 306,00 грн. за подання апеляційної скарги на раніше прийняте рішення від 05.06.2020 р., що було скасоване постановою Верховного Суду від 20.01.2022 р. та платіжне доручення №10311 від 10.06.2020 р.;
2) витрати на сплату за професійну правову допомогу в розмірі 12 500,00 грн. за підготовку адміністративного позову, що були сплачені ТОВ «Дніпроавтозапчастини» на користь ТОВ «Бейгул та партнери» платіжним дорученням № 9938 від 10.03.2020 р. на підставі договору про надання юридичних послуг №10/03/20 від 10.03.2020 р., рахунок №1 від 10.03.2020 р. та акт надання послуг № 1 від 12.03.2020 р.
Вирішуючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає на таке.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Приписами частини 3 статті 143 КАС України передбачено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що у справі, що розглядається, має місце випадок, передбачений ч.3 ст.143 КАС України, відповідно за результатами розгляду заяви представника позивача суд має вирішити чи наявні у даному випадку підстави для ухвалення додаткового рішення.
Так, ч.1 ст.252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. п. 6, 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обставиною, яка підлягає доведенню та яку належить оцінити за формою та змістом.
За формальним критерієм, про що йдеться у ч. 3 ст. 134 КАС України, на сторону, яка заявляє про розподіл, покладається тягар надання відповідних первинних документів, які дають можливість зробити висновок про наявність договірних відносин між адвокатом та стороною у справі (1) з приводу надання останньому правничих послуг, які стосуються такої справи, (2) за результатом яких такі послуги були реально надані, а їх вартість сплачена.
Змістовий аналіз обставини понесення судових витрат полягає у наданні оцінки їх співмірності, при цьому, обов'язок доведення співмірності та неспівмірності покладається відповідно на сторону, яка заявляє про розподіл та яка заперечує щодо такого.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, судом враховано таке.
Як зазначалося вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 р. у справі №160/2840/20 позовну заяву ТОВ «Дніпроавтозапчастини» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.02.2020 року № 12813 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку.
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.03.2020 року №20522 про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості платника податку.
- зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ «Дніпроавтозапчастини» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» (вул.Набережна Перемоги, 98, кв.195, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 36641388) судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн.
З наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено таке.
10 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» (Клієнт), в особі директора Арабського Ростислава Миколайовича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бейгул та партнери» (Виконавець) в особі директора Бейгул Альбіни Григорівни, що діє на підставі Статуту, укладено Договір №10/03/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі Договір), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати Клієнту послуги, передбачені рахунком на оплату. Виконавець зобов'язується надати послуги, передбачені в 1.1. Договору в обсягах і порядку, передбачених Договором. Інші послуги (порядок надання, вартість і терміни) Сторони узгоджують в Додаткових угодах до Договору ( 1.2. Договору). Клієнт зобов'язується оплатити послуги, передбачені в п. 1.1. Договору. (1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1, п.п.2.1.1. Договору 2.1. Виконавець зобов'язаний надати послуги, передбачені п. 1.1. Договору своєчасно і якісно відповідно до умов договору та вимог, які звичайно пред'являються до надання послуг такого роду.
За умовами п.п. 3.1.4. Договору Клієнт зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі проводити передбачені Договором платежі.
Пунктом 4.2. Договору вартість послуг за Договором передбачені рахунком на оплату.
Згідно з п.4.3. Договору днем оплати за послуги за Договором вважається день фактичного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Пунктом 4.4. Договору Виконавець починає роботу за Договором тільки після фактичного зарахування оплати за Договором на поточний рахунок Виконавця.
Відповідно до Акта надання послуг від 12.03.2020 р. №1 виконавцем були надані такі послуги:
- підготування адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення та надання консультацій з правових питань - 12,5 год. - 1 000,00 грн.
Загальна вартість послуги склала 12 500, 00 грн.
Згідно із додатком до Акта надання послуг від 12.03.2020 р. №1 Виконавцем було надано такі послуги:
1. Підготування адмін. позову про визнання протиправним та скасування рішення:
- аналіз рішень комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 12813 від 07.02.2020 р., №20522 від 13.03.2020 р. про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості - 1 год.;
- аналіз листування ТОВ «Дніпроавтозапчастини» з органами ДПС (листи, заяви, скарги) з питання відповідності критеріям ризиковості та вибірковий аналіз фінансово-господарської документації ТОВ «Дніпроавтозапчастини» за II півр. 2019-1 кв. 2020 р. - 2 год. 30 хв.;
- вивчення податкового законодавства з питань реєстрації податкових накладних та ознак ризиковості платника податку - 2 год. 30 хв.;
- підготовка позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправними і скасування рішень комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 12813 від 07.02.2020 р., № 20522 від 13.03.2020 р. про відповідність ТОВ «Дніпроавтозапчастини» критеріям ризиковості - 6 год.
2. Надання консультацій з правових питань:
- надання правової консультації щодо порядку підготовки та подачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними і скасування рішень комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 12813 від 07.02.2020, № 20522 від 13.03.2020 (порядок сплати судового збору, перелік додатків до позовної заяви та вимоги до їх оформлення, порядок подачі позовної заяви з додатками до суду) - 30 хв.
Загальні витрати часу 12 год. 30 хв.
Також представником позивача надано копію платіжного доручення №9938 від 10.03.2020 р., згідно з яким ТОВ «Дніпроавтозапчастини» оплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «Бейгул та партнери» від кошти у сумі 12 500 грн., за надану професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку доказам, щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн., суд бере до уваги, що правничі послуги в такому розмірі не співмірний з урахуванням складності справи, витраченого часу, ціни позову.
При цьому, такі послуги як дослідження спірних правовідносин є складовою частиною позовної заяви та не можуть нараховуватися окремо; складання процесуальних документів є правовою допомогою, однак слід чітко зазначити, які саме процесуальні документи складено, щоб не допустити повторного стягнення за одні і ті ж послуги, оскільки складання позову відноситься до складання процесуальних документів; водночас, наданих доказів та подання процесуальних документів не є правовою допомогою яка підлягає окремій оплаті, оскільки до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Так, така послуга як «Консультація правового характеру, постановка Клієнтом завдань до виконання, дослідження Клієнтом завдань; вивчення правової природи спірних правовідносин, наявних доказів, витребування необхідних доказів від Клієнта; дослідження чинної судової практики по спірним правовідносини» є складовими частинами формування позовної заяви, тому не можуть бути розгалужені та оплачені окремо.
Зокрема, складання позовної заяви як процесуального документа включає в себе консультації правового характеру, постановку Клієнтом завдань до виконання, дослідження Клієнтом завдань; вивчення правової природи спірних правовідносин, наявних доказів, витребування необхідних доказів від Клієнта; дослідження чинної судової практики по спірним правовідносинам.
Тому зазначена сума на правничу допомогу є завищеною.
Крім того, позивачем не надано суду інформації про вартість однієї години роботи ТОВ «Бейгул та Партнери».
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що ця справа є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що позивачем не надано суду інформацію про вартість однієї години роботи ТОВ «Бейгул та Партнери», то суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 гривень.
Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Також, суд зазначає, що відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 6 306,00 грн. за подання апеляційної скарги на раніше прийняте рішення від 05.06.2020 р., що було скасоване постановою Верховного Суду від 20.01.2022 р. позивачу необхідно звернутись саме до Третього апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відшкодування судового збору сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд,-
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №160/2840/20 - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» (вул.Набережна Перемоги, 98, кв.195, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 36641388) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
В іншій частині заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко