Справа № 445/2295/21 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 33/811/481/22 Доповідач: Партика І. В.
29 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496,20 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_1 , 16 жовтня 2021 року о 02 год. 05 хв., в м. Золочів, по вул. Січових Стрільців, Львівської області керував автомобілем марки «AUDI A6», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати дану постанову та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, викликати та допитати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зазначає, що він не погоджується з постановою місцевого суду, оскільки вважає її упередженою, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, прийнятою на підставі сфабрикованих матеріалів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Наголошує, що він виявляв бажання пройти огляд на стан сп'яніння, а свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було, копії протоколу він не отримав.
Суддею місцевого суду не було дотримано вимог ст.ст. 7, 245 КУпАП, розгляд справи проведено без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були допитані в судовому засіданні. Клопотання адвоката Колодзінського В.М. про відкладення розгляду справи було безпідставно відхилено, аргументи ОСОБА_1 та його представника адвоката Колодзінського В.М. до уваги суддею місцевого суду не було прийнято.
Наголошує, що працівником поліції не роз'яснено його прав та обов'язків, не зазначено ознак алкогольного сп'яніння, не відсторонено його від керування транспортним засобом.
Пояснення свідків, відібрані лейтенантом поліції Островською М.В., суддею не досліджувалися, в судове засідання не викликалася лейтенант поліції ОСОБА_4 , яка відбирала пояснення у свідків, окрім того під час складання протоколу свідки не були залучені.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 29 червня 2022 року не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, окрім того не надав суду даних, що перевірка за його звернення в ДБР, щодо працівників поліції, триває.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 копію рішення отримав 25 квітня 2022 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 099220 від 16 жовтня 2022 року (а.с. 3), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився;
- поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( а.с. 4-5), з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на місці зупинки транспортного засобу, та в медичному закладі;
- відомостями, що містяться у відеозаписі, долученому до матеріалів справи, відповідно до якого водія ОСОБА_1 , було зупинено у зв'язку із неналежним освітленням номерного знаку (п. 30.2 ПДР України); водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі;
- рапорті, працівника поліції (а.с. 7), згідно якого під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння були присутні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (пояснення виклали на окремих аркушах), водієві було роз'яснено його права та обов'язки, від пояснень він відмовився, та роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
Що стосується клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 то таке клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Правовий аналіз ч. 2 ст. 266 КУпАП свідчить про те, що обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
У даній справі факт відмови водія ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння був належним чином зафіксований на відеозаписі, з урахуванням вимог чинного законодавства такий відеозапис є достатнім доказом для підтвердження вказаного вище факту, а відтак за встановлених у цій справі обставин виклик та допит свідка є недоцільним.
Аргументи сторони захисту, що постанова місцевого суду прийнята на підставі сфабрикованих матеріалів, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки вказані доводи не підкріплені жодними доказами, наприклад, результатами службової перевірки за зверненням особи, щодо якої складено протокол, а тому є безпідставними.
Твердження ОСОБА_1 , що він виявляв бажання пройти огляд на стан сп'яніння, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Як встановлено з відеозапису, долученого до матеріалів справи, водій категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Що стосується доводів сторони захисту, що свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
З рапорту працівника поліції ( а.с. 7), вбачається, що працівниками патрульної поліції, під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення було залучено двох свідків, окрім того, як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №099220 від 16 жовтня 2021 року ( а.с. 3), свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписали зазначений протокол про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта, що судом не було допитано свідків в судовому засіданні, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , місцевим судом викликалися в судові засідання, призначені на 1 березня 2022 року, 29 березня 2022 року, 12 квітня 2022 року, 14 квітня 2022 року проте в судове засідання вони не прибули.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що виклик у судове засідання та допит свідків є правом, а не обов'язком суду.
Що стосується аргументів апеляційної скарги, що місцевим судом не було взято до уваги клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи, то таке не заслуговує на увагу апеляційного суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
Апеляційним судом встановлено, що судові засіданні у даній справі, місцевим судом, неодноразово відкладалися, окрім того матеріали справи не містять доказів, що сторона захисту, зверталася з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Покликання сторони захисту, що працівником поліції не роз'яснено прав та обов'язків особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не зазначено ознак алкогольного сп'яніння, які в нього були, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №099220 від 16 жовтня 2021 року ( а.с. 3) встановлено, що ОСОБА_1 було роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зазначено ознаки алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), про що зроблено відповідні відмітки в протоколі.
Твердження ОСОБА_1 , що йог не було відсторонено від керування транспортним засобом не беруться до уваги судді апеляційного суду, оскільки відсутність відомостей про те, чи особа була відсторонена від керування транспортними засобами не спростовує правильності висновків судді першої інстанції та не впливає на обсяг винуватості останнього.
Покликання апелянта, що місцевим судом не було досліджено письмові пояснення свідків, спростовуються матеріалами справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з постанови місцевого суду від 14 квітня 2022 року ( а.с. 33), суд повно об'єктивно досліди письмові пояснення свідків та надав їм належну правову оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року.
Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.