Справа № 943/2463/20 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.
Провадження № 22-ц/811/266/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
28 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., С.М. Копняк,
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року у складі судді Коса І.Б. в справі за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Галицьке" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У грудні 2020 року позивач ОСББ «Галицьке» в особі голови правління Куц А.Б. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Галицьке». Рішенням загальних зборів ОСББ «Галицьке» від 17 грудня 2016 року протокол №7 встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1,65 грн. за 1 кв.м загальної площі. Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Галицьке» від 14 січня 2018 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території встановлено в розмірі 2,48 грн. за 1 кв.м загальної площі. Також, 06 липня 2017 року позачерговими загальними зборами ОСББ «Галицьке» затверджено одноразовий платіж на капітальний ремонт даху будинку в розмірі 10 000 грн. кожним із співвласників квартир. Відповідно до умов Статуту, протоколу загальних зборів № 7 від 17 грудня 2016 року та протоколу загальних зборів від 14 січня 2018 року, відповідачка частково здійснювала сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, однак не у повному обсязі, зокрема загальна сума сплати внесків відповідачкою за 2017 рік становить 547,00 грн (борг 462,80 грн), 2018 рік - 1534,00 грн (переплата 16,24 грн), 2019 рік - 1 143,00 грн (борг 374,76 грн), 2020 рік - 1524,00 грн (переплата 6,24 грн). Загальна сума боргу за 2017 - 2020 роки становить 815,08 грн. Також, за відповідачем виникла заборгованість внесків у ремонтний фонд в розмірі 10 000,00 грн., 3% річних - 849,86 грн., інфляційні в розмірі 1174.00 грн., а всього у ремонтний фонд на загальну суму 12 586,86 грн. Разом заборгованість відповідачки перед ОСББ «Галицьке» становить 13 401,94 грн. Оскільки зобов'язання по оплаті внесків на утримання будинку є грошовим, тому просить також застосувати правові наслідки за невиконання грошового зобов'язання, які передбачені ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 рокупозов задоволено повністю.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке» заборгованість в сумі 13 401,94 гривень (тринадцять тисяч чотириста одну гривню 94 копійки).
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке» судовий збір в сумі 1 921 гривню 00 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 гривень.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні усіх фактичних обставин справи, зокрема, суд не дослідив докази надані стороною відповідача.
Звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відсутні дані з приводу спростування тверджень відповідачки та мотивів відхилення таких.
На думку апелянти, судом неналежно встановлені обставини щодо заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.
Зокрема, покликається на наявність порушень позивача під час прийняття рішень щодо встановлення внесків на утримання будинку та прибудинкової території, рішеннями загальних зборів, при цьому щоквартально сплачувала відповідні внески.
Також зазначає, що несплата платежів у визначеному рішенням розмірі пов'язана з неповідомленням відповідачки про час та місце проведення загальних зборів, затвердження відповідних рішень.
Визнає існування боргу зі сплати коштів за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 365,08 грн., однак такий був сплачений відповідачкою на час розгляду справи.
Оскільки позивач в силу вимог статуту взяв на себе обов'язок з утримання будинку та прибудинкової території, зобов'язаний належно визначити та підтвердити ціну послуги, однак суд не взяв до уваги те, що позивач не довів належними доказами обсягу спожитих чи наданих відповідачці послуг, при цьому не отримання відповідної інформації про розмір внесків на утримання будинку, не може ставитися в провину відповідачці, як несвоєчасну оплату послуг.
Суд не надав оцінки сплати відповідачкою послуг за газопостачання, водовідведення, електропостачання, вивезення твердих побутових відходів.
Вважає, що судом неправильно визначено природу походження та обов'язок сплати 10000,00 грн., 3% річних та інфляційних нарахувань.
Зокрема, при прийнятті рішення про капітальний ремонт даху, не було створено ремонтного фонду ОСББ, на час прийняття такого рішення не укладено договори з підрядниками, відповідальними за збір коштів та контроль за проведенням робіт, при цьому було визначено співвласників, які не були присутніми на зборах, оскільки відповідне рішення не відповідає вимогам закону та статуту ОСББ, таке є нікчемним.
Крім цього, фінансування ремонту, згідно тих же протоколів ОСББ, відбувається з бюджету Буської міської ради.
Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки за рішенням ОСББ сплата коштів на ремонт мала відбутися до 30.07.2017, а з позовом позивач звернувся лише у грудні 2020 року.
При цьому, покликаючись на відповідні позиції касаційного суду зазначає, що підстави вважати, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, сплачуючи поточні платежі, вчиняв дії, що свідчать про визнання ним всієї заборгованості, що передбачено ч. 1 ст. 264 ЦПК України, яка окреслює підстави переривання строку позовної давності.
Станом на 28.12.2020 ще один співвласник, за інформацією позивача, не вніс відповідного платежу, однак позову чи претензій до нього не пред'явлено.
Також вважає, що вимоги про стягнення судових витрат не можуть бути задоволені, крім цього частина документів, на які покликається позивач були подані до суду вже після звернення з позовом та відкриття провадження у справі.
Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
12.03.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСББ «Галицьке» на апеляційну скаргу, у якому просить відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення заборгованості за комунальні послуги, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСББ «Галицьке», яке створено власниками квартир за адресою: АДРЕСА_2 , з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та прибудинковою територією, несло витрати по його утриманню, що стверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема договорами, актами виконаних робіт, фотодоказами, а відповідач, яка є власником нерухомості у цьому будинку, не відмовлялася від вказаних послуг, отримувала їх, проте не оплачувала їх вартість, відтак, відповідачкою не спростовано заявлених позивачем вимог, оскільки такі обґрунтовані наявними у матеріалах справи доказами.
Також суд зазначив, що у разі несвоєчасного виконання боржником зобов'язання, його борг складатиме: основну суму богу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому, суд звернув увагу, що ОСББ звернулося до суду з даним позовом в межах строків позовної давності, тому правові підстави щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності, відсутні.
Крім цього, суд вирішив питання судових витрат.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.12.2001 за № 2514, а також листом Обласного комунального підприємства «БТІ та ЕО» № 2454 від 04.07.2017.
Власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ «Галицьке».
Так, 18.09.2009 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного «Галицьке» (т. 1 а.с. 9).
Відповідно до Статуту та законодавства України ОСББ «Галицьке» є юридичною особою, має рахунки у банківських установах, печатку, інші необхідні реквізити, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді.
До компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (п. 3 розділу IIІ Статуту).
Колегія суддів погоджується з тим, що враховуючи вимоги ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статут ОСББ «Галицьке», об'єднання створено з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
Так, рішенням Загальних зборів ОСББ «Галицьке» від 17 грудня 2016 року, протокол №7 встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1,65 грн. за 1кв.м загальної площі.
06 липня 2017 року позачерговими Загальними зборами ОСББ «Галицьке» затверджено одноразовий платіж на капітальний ремонт даху будинку в розмірі 10 000,00 грн. кожним із співвласників квартир.
Відповідно до протоколу Загальних зборів ОСББ «Галицьке» від 14 січня 2018 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території встановлено в розмірі 2,48 грн. за 1 кв.м загальної площі.
В свою чергу, через несплату окремими співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одного разового платежу в ремонтний фонд (на ремонт даху) в розмірі 10000,00 грн, об'єднанням вирішено розтермінувати одноразовий платіж в розмірі 10 000,00 грн у строк до 05 лютого 2018 року та при не сплаті до 05 березня 2018 року окремими співвласниками внесків в ремонтний фонд, звернутися до суду з позовом.
Звертаючись з позовними вимогами ОСББ «Галицьке» зазначало, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Галицьке». Поряд з цим, відповідачка частково здійснювала сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, тому виникла заборгованість у відповідному розмірі, яку просить стягнути, застосувати правові наслідки за невиконання грошового зобов'язання, які передбачені ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Заперечуючи позовні вимоги відповідачка покликається на часткову сплату заборгованості, оплату відповідних послуг в приватному порядку, відтак вважає, що на відповідні суми така має бути зменшена, покликається на пропуск, на її думку, позовної давності та неправильність рішень Загальних зборів ОСББ «Галицьке», недонесення таких до відома усіх співвласників будинку, про це ж зазначає і у доводах апеляційної скарги.
У цьому контексті, колегія суддів вважає суперечливими та взаємовиключними мотиви апеляційної скарги, оскільки стверджуючи про безпідставність позовних вимог, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні таких з підстав пропуску позовної давності, про що подала заяву, натомість положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення.
В свою чергу, слідуючи принципу диспозитивності та положенням ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє доводи відповідачки щодо неправомірності, на її думку, рішень Загальних зборів ОСББ «Галицьке» та недонесення таких до відома усіх співвласників будинку, оскільки таке не входять у предмет доказування у даній справі, відтак є безпідставними.
Крім цього, жодних належних доказів щодо оскарження дій чи рішень ОСББ «Галицьке» та відповідних правових наслідків, відповідачка ОСОБА_1 не надала.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.
Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, власник майна повинен нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, зокрема оплачувати житлово-комунальні послуги.
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно статті 6 Закону зазначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Схожі за змістом норми містились і у ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року з подальшими змінами), який втратив чинність 01.05.2019, на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII в редакції від 02.04.2020, який чинний на даний час.
Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" .
Згідно із ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володінні та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово- комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
Статтею 17 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: в тому числі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 15 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між власниками пропорційно до їх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Таким чином, особа, яка є власником приміщення у багатоквартирному будинку, у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягає стягненню (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13, від 11.11.2015 у справі № 914/189/14, від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно законодавства та Статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.
Відповідно до ч. 13, 15 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», на загальних зборах ОСББ прийняті рішення: від 17 грудня 2016 року протокол №7 встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1,65 грн. за 1кв.м загальної площі; від 14 січня 2018 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території встановлено в розмірі 2,48 грн. за 1кв.м загальної площі, від 06 липня 2017 року позачерговими загальними зборами ОСББ «Галицьке» затверджено одноразовий платіж на капітальний ремонт даху будинку в розмірі 10 000 грн. кожним із співвласників квартир.
Факт звернення та обговорення питання ремонту даху будинку із владою міста підтверджується відповідними клопотаннями та відповідями на такі (т.1. а.с. 95-98).
З наданого розрахунку заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території встановлено, що заборгованість відповідачки перед ОСББ «Галицьке» становить 13 401,94 грн.
Зокрема, відповідно до умов Статуту, рішення загальних зборів №7 від 17 грудня 2016 року та рішення загальних зборів від 14 січня 2018 року, відповідач повинна сплатити об'єднанню станом на 23 грудня 2020 року суму основного боргу за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 815,08 грн.
Крім цього, за відповідачкою числиться заборгованість внесків у ремонтний фонд в розмірі 10 000,00 грн., а також позивачем розраховано 3% річних - 849,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 1174.00 грн., а разом 12 586,86 грн.
Під час судового розгляду у суді першої інстанції були допитані свідки, які є мешканцями та власниками квартир по АДРЕСА_2 , покази яких є у логічні послідовності між собою та зводяться до того, що останніми сплачуються платежі на утримання будинку затверджені рішенням зборів ОСББ на офіційний рахунок об'єднання, а також будинок дійсно потребує ремонту даху, тому одноразовий платіж в розмірі 10 000,00 грн. є обов'язковим для усіх учасників ОСББ. При цьому, 70 % вартості ремонту даху оплачує Буська міська рада, 30 % має зібрати ОСББ, тому на зборах було затверджено одноразовий платіж в розмірі 10 000,00 грн.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розрахунку заборгованості відповідачка, як споживач послуг не оскаржувала, належних доказів на його спростування суду не надала.
Натомість, у суду відсутні будь-які підстави вважати такий розрахунок неправильним, чи поставити його під сумнів.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з тим, що оскільки ОСББ «Галицьке» фактично здійснювало управління житловим будинком та прибудинковою територією, несло витрати по його утриманню, що стверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема договорами, актами виконаних робіт, натомість відповідачка, яка є власником квартири у будинку, не відмовлялася від відповідних послуг, отримувала їх, однак не оплачувала їх вартість, суд першої інстанції правильно задовольнив заявлені позивні вимоги у частині стягнення суми внесків за 2017 - 2020 роки у розмірі 815,08 грн. та внесків у ремонтний фонд у розмірі 10 000,00 грн, оскільки такі підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦПК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов'язання, його борг складатиме: основну суму богу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Зважаючи на те, що судом констатовано неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані їй послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідні власники будинку АДРЕСА_2 , у тому числі відповідачка ОСОБА_1 у приватному порядку провели відповідні ремонтні роботи, відтак сума заборгованості мала б бути зменшеною суму потрачених коштів, на правильність рішення не впливають, оскільки власник майна у першу чергу зобов'язаний утримувати своє майно у належному стані та не використовувати таке на шкоду іншим.
З врахуванням висновків суду про підставність матеріально-правової вимоги, тобто доведення порушень суб'єктивних прав позивача, апеляційний суд враховує доводи відповідачки стосовно пропуску позивачем, на її думку, позовної давності та виходить з такого.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 ЦК України).
Неспростованим є той факт, що відповідачка ОСОБА_1 частково сплачувала внески на утримання будинку та прибудинкової території, зокрема у період з січня 2017 року по грудень 2020 року та такі сплачено загальну суму у розмірі 4 748,00 грн, відтак суд першої інстанції підставно не взяв до уваги доводи щодо пропуску позовної давності, оскільки перебіг такої переривався шляхом визнання та сплати боргу відповідачкою.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить із такого.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поряд з цим, колегія суддів виходить з того, що судові витрати є своєрідним важелем впливу на позивача при поданні ним безпідставних позовів та додатковим тягарем для відповідача при доведенні позовних вимог та задоволенні таких судом.
З врахуванням наведеного та того, що стороною позивача підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн., доводи апеляційної скарги висновків суду у цій частині не спростовують (т.1 а.с. 179-183).
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 29 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 28 червня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк