Справа № 463/82/22 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/257/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
28 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 січня 2022 року в складі судді Грицка Р.Р. у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-
встановив:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до якої просив встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 у березні 2014 року з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок терористичного акту, вчиненого російською федерацією.
Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - передано до Оболонського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 17 ст. 28 ЦПК України позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією російської федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Звертає увагу, що у заяві вказав, що перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , тому справа належить до територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.
Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 січня 2022 року та направити справу на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 8415 від 28.12.2016, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є адреса: АДРЕСА_2 , документів, які б підтверджували факт проживання заявника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до матеріалів заяви не додано, тому дана заява про встановлення факту, що має юридичне значення не підсудна Личаківському районному суду м.Львова, а таку необхідно передати до Оболонського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
Перевіряючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів виходить з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений у ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Натомість, згідно із вимогами ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Отже, провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відкриваються судом на підставі подання письмової заяви, і така заява подається за місцем проживання фізичної особи - заявника.
За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
З врахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на ч. 17 ст. 28 ЦПК України, як положення та умови альтернативної підсудності, оскільки у такому йде мова, як зазначає сам заявник, про подання позову, як відповідного провадження у порядку цивільного судочинства, а не подання заяви в окремому провадженні, порядок подання якої та розгляд є іншим.
В свою чергу, судом встановлено, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду саме із з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до якої просив встановити, що вимушене переселення ОСОБА_1 у березні 2014 року з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок терористичного акту, вчиненого російською федерацією. Свою адресу заявник зазначив, як АДРЕСА_1 , тобто подав заяву за територіальною підсудністю.
Жодних документів, які б підтверджували факт проживання заявника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до матеріалів заяви не додано.
Зокрема, згідно із довідкою Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області від 13 січня 2022 року, заявник за вказаною адресою зареєстрованим не значиться, як і не значиться зареєстрованим за будь якою іншою адресою.
При цьому, як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №8415 від 28.12.2016, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).
Таким чином, звернувшись до Личаківського районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значенн, заявник порушив правила підсудності, встановлені ЦПК України, відтак суд першої інстанції обґрунтовано та за встановлених правових підстав передав справу за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із вимогами ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 315, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 28 червня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк