Справа № 148/626/21
Провадження № 22-ц/801/1008/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
30 червня 2022 рокуСправа № 148/626/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дунаєва Івана Борисовича на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року, постановлене у приміщенні того ж суду під головуванням судді Ковганича С.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який є його батьком, про стягнення аліментів на своє утримання , як повнолітнього, ,що продовжує навчання. Вказав, що протягом останніх чотирьох років батько не проживає разом із матір'ю - ОСОБА_3 та не надає фінансової допомоги на його утримання, мотивуючи свою відмову у його фінансовому забезпеченні тим, що він вже є повнолітнім. Посилаючись на те, що на даний час він не працює, навчається на третьому курсі Військового інституту Міністерства оборони Придністровської Молдавської Республіки імені генерала-лейтенанта А.І. Лебедя у м. Тираспіль , просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до закінчення ним навчання.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Дунаєв І.Б просив рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначив, що висновок суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення, є безпідставним , оскільки надана позивачем фотокопія довідки з Військового інституту Міністерства оборони ПМР ім. генерала-лейтенанта О.І. Лебедя №131 від 30.07.2021 року свідчить про факт проходження ним військової служби по контракту, в зв'язку з чим він не може продовжувати навчання. Наявні у матеріалах справи довідки з Управління Пенсійного Фонду та Державної податкової служби свідчать, що відповідач щомісячно отримує дохід у розмірі 18 795,84 грн. та має можливість надавати допомогу на утримання сина, який продовжує навчання. Незважаючи на перебування сина на повному державному утриманні під час навчання на першому курсі, відповідач добровільно перераховував кошти на його утримання.
У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кравець В.А. вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.
Суд встановив, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 ,якому 09.07.2019 року виповнилося 18 років (а. с. 6 ).
З фотокопії довідки Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Військовий інститут Міністерства оборони ПМР ім. генерал-лейтенанта О.І. Лебедя" №146 від 12.09.2018 вбачається, що ОСОБА_1 являється курсантом 1 курсу Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Військовий інститут Міністерства оборони ПМР ім. генерал-лейтенанта О.І. Лебедя" та згідно наказу Міністерства Оборони ПМР №158 від 13.08.2018 знаходиться на повному державному забезпеченні (а.с.8).
З фотокопії довідки Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Військовий інститут Міністерства оборони ПМР ім. генерал-лейтенанта О.І. Лебедя" №131 від 30.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно навчається на 4 курсі Військового інституту Міністерства оборони ПМР та згідно наказу начальника Військового інституту МО ПМР від 12.08.2020 №147 проходить військову службу по контракту з 12.08.2020. Строк закінчення контракту 11.08.2028 року (а. с. 48).
Відповідач працює у Тульчинській ДЮСШ для дітей-сиріт з 01.01.2011 та займає посаду тренер-викладач. Його заробітна плата за з червня 2021 року по листопад 2021 року склала 86641,39 грн (а. с. 94)
Також ОСОБА_2 знаходиться на обліку у відділі обслуговування громадян №17 м. Тульчин Управління ПФУ ГУ ПФУ у Вінницькій області і отримує пенсію за віком, розмір якої за 2020 рік склав 46507,40 грн. (а.с. 32).
Згідно інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_2 за період з 2 кварталу 2021 року по 3 квартал 2021 року отримував доходи з таких джерел: за 2 квартал квітня 2021 року - заробітну плату у ДЮСШ в розмірі 11224,29 грн; за 2 квартал травня 2021 року - заробітну плату у ДЮСШ в розмірі 11224,29 грн; за 2 квартал червня 2021 року - заробітну плату у ДЮСШ в розмірі 30849,61 грн; за 3 квартал серпня 2021 року - заробітну плату у ДЮСШ в розмірі 12498,09 грн; за 3 квартал серпня 2021 року - благодійну, у томі числі гуманітарну допомогу від профспілки працівників освіти в розмірі 1500 грн; за 3 квартал вересня 2021 року - заробітну плату у ДЮСШ в розмірі 16569,19 грн; за 3 квартал вересня 2021 року - соціальну виплату з відповідного бюджету в Тульчинській міській раді в розмірі 250 грн (а. с. 92).
З копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09.07.2021 та копії консультаційного висновку спеціаліста від 02.07.2021 року у ОСОБА_2 встановлений діагноз: Е11.9 Цукровий діабет типу 2 без ускладнень. . Гіпертонічна хвороба ІІ ст. суп. 2 ризик високий. ІХС а/с кардіосклероз СН І (а. с. 39, 40).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено факту продовження ним навчання на момент звернення до суду з позовом. Надана ним на підтвердження даного факту фотокопія довідки Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Військовий інститут Міністерства оборони ПМР ім. генерал-лейтенанта О.І. Лебедя" від 30.07.2021 №131 свідчить про те, що на даний час позивач проходить військову службу по контракту, а відтак останній не може одночасно продовжувати навчання.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у позові з підстав недоведеності позивачем своїх вимог.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду щодо недоведеності позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення, з тих причин ,що надана позивачем фотокопія довідки з Військового інституту Міністерства оборони ПМР ім. генерала-лейтенанта О.І. Лебедя №131 від 30.07.2021 року свідчить про факт проходження ним військової служби по контракту, в зв'язку з чим він не може продовжувати навчання, не заслуговують на увагу.
Згідно із ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а згідно ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Таким чином, заявляючи позов про стягнення аліментів на його утримання на період навчання, позивач повинен був довести в сукупності ряд обставин: продовження ним навчання, потребу у зв'язку з цим матеріальної допомоги і наявність у батька можливості надавати йому таку допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду з позовною заявою 07.04.2021 року, позивач в якості доказу надав суду довідку №147 від 12.09.2018 року , згідно якої він є курсантом першого курсу Державного освітнього закладу вищої професійної освіти "Військовий інститут Міністерства оборони ПМР ім. генерал-лейтенанта О.І. Лебедя" та згідно наказу МО ПМР №158 від 13.08.2018 знаходиться на повному державному забезпеченні (а. с. 8)
В ході судового розгляду справи 18.08.2021 року позивач надав іншу довідку №131 від 30.07.2021 року, згідно з якою він навчається на 4 курсі Військового інституту Міністерства оборони ПМР та згідно наказу начальника Військового інституту МО ПМР від 12.08.2020 №147 проходить військову службу по контракту з 12.08.2020. Строк закінчення контракту 11.08.2028 року (а. с. 48).
Відповідно до Протоколу про взаємне визнання дії на території Придністров'я і Республіки Молдова документів ,виданих компетентними органами Сторін від 16.05.2001 року, підписаного у м. Тирасполь, Придністров'я і Республіки Молдова (далі - Сторони) домовились визнавати на території Приднестровья и Республики Молдова дію документів, що видаються компетентними органами Сторін зокрема, трудових книжок, документів про трудовий стаж, а також посвідчень,дозволів,і інших документів,що видаються відповідними органами.
Згідно ст.15 « Визнання документів» Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Однак, колегія суддів критично оцінює вищевказану довідку, оскільки вона не достовірно підтверджує факт навчання позивача, оскільки у ній вказано, що починаючи із 12.08.2020 року згідно наказу начальника Військового інституту Міністерства Оборони Придністровської Молдавської Республіки від 12.08.2020 №147 ОСОБА_1 проходить військову службу по контракту з 12.08.2020 зі строком закінчення контракту 11.08.2028 року (а. с. 48). Крім того, інформації про навчання позивача на денній формі навчання та строк його закінчення ця довідка не містить.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про відсутність доказів про те, що станом на час звернення до суду з позовом позивач продовжує навчання, позбавлений можливості самостійного заробітку , в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, оскільки належних, допустимих ,достовірних і достатніх доказів цим обставинам станом на час розгляду справи позивач не надав.
Оскільки позивач не довів всіх юридичних фактів, які в сукупності надають право стягувати аліменти на підставі ст. 199 СК України, що є його процесуальним обов'язком, не надав суду доказів, що підтверджували б факт його навчання, його позовні вимоги про стягнення аліментів на період навчання задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до наведення норм матеріального права і не містять посилання на конкретні допущені судом їх порушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає ,що у відповідності до ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за останнім.
На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дунаєва Івана Борисовича залишити без задоволення.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.Г. Копаничук
Судді: С.К. Медвецький
В.В. Оніщук