Провадження № 2/742/392/22
Єдиний унікальний № 742/4904/21
28 червня 2022 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді - Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Линовицької селищної ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав-,
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
У грудні 2022 року позивач звертаючись до суду просить суд, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Линовицької селищної ради, Прилуцького району, Чернігівської області. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання у розмірі 1 / 4 частини заробітку, доходу щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до його повноліття.
Аргументує свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відомості про батька в актовому записі про його народження записані за вказівкою матері - ОСОБА_3 , відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного Кодексу України.
На даний час ОСОБА_1 перебуває в центрі соціально- психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації з 28 серпня 2020 року. За час перебування дитини в центрі соціально-психологічної реабілітації відповідач жодного разу не відвідувала сина, до закладку не телефонувала. Відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо виховання малолітнього сина, не займається його вихованням, не цікавиться його життям та здоров'ям. Не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, доглядом, не утримує сина, що свідчить про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, щодо свого сина.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 24.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду в загальному провадженні на 11 год. 00 хв. 18 січня 2022 року.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 09 год. 00 хв. 28 березня 2022 року.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 28 червня 2022 року.
ІІІ. Позиції сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але попередньо надав заяву в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася та не скористалася правом на надання відзиву на позовну заяву.
Суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.6)
Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 31.05.2021 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що було складено актовий запис №10 від 22 грудня 2015 року виконавчим комітетом Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області. Відомості про матір : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька записано згідно заяви матері, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України - ОСОБА_3 (а.с.7,8)
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб №780 від 16.12.2021 року, виданої Центром надання адміністративних послуг Линовицької селищної ради, Прилуцького району, Чернігівської області, за адресою: АДРЕСА_1 проживають : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 (а.с.14).
Згідно з характеристики №551 від 16.12.2021 року виданої селищним головою Линовицької селищної ради, Прилуцького району, Чернігівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період проживання на території Линовицької селищної ради Чернігівської області ніде не працювала, не стоїть на обліку в центрі зайнятості, підсобне господарство не утримує, проживала за рахунок того, що допомагала людям по господарству. Проживає на території Линовицької громади не постійно. Вживає алкогольні напої(а.с.9).
Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 09.12.2021 року, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Линовицької селищної ради №86 від 10.12.2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до вимог ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст.152 СК України).
При цьому, відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).
При цьому, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ст.166 СК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 Сімейного Кодексу України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Згідно ч. 4,5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування; Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).
Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров'я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини, і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.
Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).
Так, відповідачу, як батькові малолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).
Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
На думку Суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов'язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.
Повертаючись до обставин даної справи Суд підкреслює, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не приймає участі у виховному процесі свого сина, не цікавиться здоров'ям дитини.
Наведене в своїй сукупності на думку Суду може свідчити про ухилення відповідачем від виконання своїх материнських обов'язків.
При цьому, в даній конкретній ситуації Судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
Але реалізація таких обов'язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі відповідач жодного разу не звернулася до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні їй будь-яким чином реалізувати свої материнські обов'язки.
За таких обставин позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дітей у батьків, оскільки вони не проживають разом протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення батьків із своїми дітьми.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір'ю та сином.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни її поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України(стаття 169).
З огляду на те, що розлучення з матір'ю надає тяжкий вплив на її сина, Суд розуміє, що таке розлучення має проводитися лише в крайньому випадку, тому перш ніж вдатися до позбавлення батьківських прав в даній ситуації Судом була перевірена можливість застосування менш радикальних заходів. Зокрема враховано, що держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину.
Проте, в правовідносинах, що склались між сторонами Суд не знаходить підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов'язків, оскільки відповідачу надавалась можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання сина, такий час у неї був і протягом судового розгляду, але виходячи з наведених вище обставин, мати дитини таких заходів не вжила.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
В даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню його інтересів (Пункт 1 статті 3)).
Судом встановлено, що відповідач не цікавиться здоров'ям, вихованням, сина, не утримує його, та не бачиться з сином, тобто свідомо ухиляється від виховання свого сина та нехтує своїми обов'язками, то є всі підстави позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з ч.3 ст.166 Сімейного Кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей,непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
- інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти, визначається судом.
Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
У зв'язку з цим суд вважає, що на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідно стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з дня подання заяви.
Щодо позовних вимог про передачу малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Линовицької селищної ради, Прилуцького району, Чернігівської області, суд зазначає, що вирішення питання про передачу малолітньої дитини для подальшого її влаштування відноситься до компетенції органу опіки та піклування, у зв"язку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.
У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
VІ. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 2270 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265,273,279,280,281,315-319,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги органу опіки та піклування Линовицької селищної ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утримання у розмірі 1 / 4 частини заробітку, доходу щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до його повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Линовицької селищної ради Прилуцького району, Чернігівської області, ЄДРПОУ 04412455, місце знаходження: Чернігівська область, Прилуцький район, смт.Линовиця, вул.Шевченка, буд.1, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО