28 червня 2022 року Справа № 160/19963/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.02.2021 року по 24.09.2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.02.2021 року по 24.09.2021 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині у військовій частині НОМЕР_2, при звільненні позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення відповідачем не в повному обсязі було нараховано та виплачено належне позивачу грошове забезпечення, у зв'язку з чим позивач звертався до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року по справі № 160/14437/20, було зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 06.04.2014 року по 06.10.2017 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року по справі № 160/14185/20, було зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику' бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року по справі № 160/4984/21 було зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 по 06.10.2017 роки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі № 160/2657/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 03.02.2021 року. Отже, судовим рішенням по справі №160/2657/21 встановлено право позивача на нарахування та виплату середнього заробітна за затримку розрахунку при звільненні. Повний розрахунок по виплаті грошового забезпечення військова частина НОМЕР_2 провела лише 24.09.2021 року, при цьому відповідачем не виплачено позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.
27.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
14.12.2021 року від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що військова частина не є розпорядником коштів та фінансується з державного бюджету, то відповідно відповідач не може передбачити наперед компенсаційні витрати. Також, вказано, що відповідач під час виплати позивачу грошового забезпечення дотримувався вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.12.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
11.01.2022 року судом здійснено запит щодо набрання законної сили рішенням у справі №160/19963/21.
Відповідно до довідки начальника управління з організаційного забезпечення суду вказано, що справа №160/19963/21 направлена до Третього апеляційного адміністративного суду та станом на 13.01.2022 року до суду не надходила.
14.01.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду зупинено провадження до набрання законної сили рішення по справі №160/4984/21.
15.03.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про поновлення провадження у справі повернуто без прийняття до розгляду.
21.06.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2, наказом командира військової частини НОМЕР_3 №145 від 11 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , начальника розвідки штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2, було звільнено з військової служби у запас.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №96 від 06.10.2017 року, мене було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, починаючи з 2015 року по 2017 року.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 року по 2017 рік, позивач звертався до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року у справі №160/14185/20, яке набрало законної сили - 15.01.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено повністю та вирішено:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік (за 42 дня) при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік (за 42 дні) при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідно до виписки із карткового рахунку ОСОБА_1 відповідач виконав рішення суду від 15.12.2020 року у справі №160/14185/20 - 03.02.2021 року та виплатив кошти у розмірі 13794,96 грн.
Так, за період проходження військової служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення та при звільненні позивача з військової служби відповідачем не було здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 року по 06.10.2017 року, у зв'язку з чим позивач звертався до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року у справі №160/14437/20, яке набрало законної сили - 15.02.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та постановлено:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 року по 06.10.2017 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.04.2014 року по 06.10.2017 року.
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до виписки із карткового рахунку ОСОБА_1 відповідач виконав рішення суду від 13.01.2021 року у справі №160/14437/20 - 11.03.2021 року та виплатив кошти у розмірі 5 592,65 грн.
Також, позивач звертався до суду із позовною заявою щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 03.02.2021 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі №160/2657/21, яке набрало законної сили - 09.12.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено та вирішено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 03.02.2021 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 03.02.2021 року.
Також, позивач звертався до суду із позовною заявою щодо визнання протиправними дії відповідача щодо не вірного нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 по 06.10.2017 роки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року у справі №160/4984/21, яке набрало законної сили - 14.01.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 по 06.10.2017 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 по 06.10.2017 роки з урахуванням висновків суду у цій справі;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до виписки із карткового рахунку ОСОБА_1 відповідач виконав рішення суду від 11.06.2021 року у справі №160/4984/21 - 24.09.2021 року та виплатив кошти у розмірі 85 616,28 грн.
Позивач вказав, що відповідачем не виплачено позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.02.2021 року по 24.09.2021 року, у зв'язку з чим позивач вважає вказану бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.02.2021 року по 24.09.2021 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10.12.08р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року у справі №160/4984/21, яке набрало законної сили - 14.01.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 по 06.10.2017 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2014 по 06.10.2017 роки з урахуванням висновків суду у цій справі;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
З матеріалів справи вбачається, що нараховане грошове забезпечення позивача, а саме індексація грошового забезпечення з 06.04.2014 року по 06.10.2017 року згідно рішення суду від 11.06.2021 року у сумі 85 616,28 грн. була перерахована на рахунок ОСОБА_1 24.09.2021 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -Кодексом законів про працю України.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства вбачається, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.
Таким чином, не проведення з вини Військової частини НОМЕР_2 виплати індексації грошового забезпечення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини з 06.10.2017 року та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 24.09.2021 року, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі №160/2657/21, яке набрало законної сили - 09.12.2021 року було зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 03.02.2021 року.
Вказаний середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 03.02.2021 року було нараховано за невчасне нарахування позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби з 2015 року по 2017 року.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку індексації грошового забезпечення, а саме за період з 06.10.2017 року по 24.09.2021 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині здійснення виплати середнього заробітку за весь час затримки з 03.02.2021 року задоволенню не підлягають.
Доказів проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за затримку у виплаті грошової компенсації, суду не надано.
При цьому, суд зазначає, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 грошове забезпечення позивача за останні два місяці служби перед звільненням становив 20007,20 грн., кількість календарних днів за останні два місяці перед звільненням становить 61 день, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: 20007,20 грн. / 61 = 327,99 грн.
Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 475257,51 грн., виходячи із наступного розрахунку (327,99 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 1449 (кількість днів затримки з 06.10.2017 року по 24.09.2021 року)).
Водночас, суд звертає увагу, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою індексації грошового забезпечення в сумі 85616,28 грн., суму середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 475257,51 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.
Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18, де сформульована правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.
Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 85616,28 грн. (частка індексації грошового забезпечення) / 475257,51 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 06.10.2017 року по 24.09.2021 року (1449 днів)) х 100 = 18,01 %.
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 18,01 % становить: 327,99 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 18,01 % / 100 = 59,07 грн.; 59,07 грн. х 1449 (днів затримки розрахунку) = 85592,73 грн.
Таким чином, виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 85592,73 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не підлягають задоволенню.
Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та стягує з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 року по 24.09.2021 року.
Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.10.2017 року по 24.09.2021 року включно в розмірі 85592,73 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні сімдесят три копійки)
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв