28 червня 2022 року Справа № 160/7403/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.05.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії № 046150006332 від 23 грудня 2021 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 313 від 23.10.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23 жовтня 2020 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 зі зменшенням віку відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, рішенням відповідача було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та необхідного загального та пільгового стажу. Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням зверталась до суду та рішенням від 11.03.2021 року у справі № 160/80/21, зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача відповідні періоди роботи та повторно розглянути заяву позивача. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року у справі №160/80/21 частково скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року. На виконання вказаної постанови відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 046150006332 від 23 грудня 2021 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу.Позивач вважає вказане рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.
25.05.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
21.06.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення було прийнято правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки у позивача відсутній необхідний пенсійний вік та відсутність необхідного пільгового стажу роботи. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, 23.10.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії за віком із зменшенням віку відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Також, 23.10.2020 року позивач поштою направила заяву про призначення пенсії за віком із зменшенням віку відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. В даній заяві, ОСОБА_1 , зокрема просила зарахувати до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 30.06.1989 року по 19.01.1994 року та навчання з 29.08.1988 року по 21.06.1989 року.
Листом від 03.11.2020 року за № 211610 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та необхідного загального та пільгового стажу.
Незгода позивача з незарахуванням певних періодів роботи до загального та пільгового стажу та з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах стала підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 160/80/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про визнання відмови та дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком за списком №1 ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1: періоду роботи з 30.06.1989 по 19.01.1994 на посадах оператора на гарячих роботах та оператора поста управління, зайнятого на гарячих роботах, в цеху Блюмінг №3 виробництва «прокатне» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та періоду навчання з 01.09.1988 по 28.06.1989 в ПТУ № 45 на денному відділенні по спеціальності «Оператор гарячої прокатки»; до пільгового стажу за списком №2: періодів роботи з 01.07.1996 року по 23.03.1997 року та з 24.01.2003 року по 10.12.2003 року на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, у відділі/управлінні технічного контролю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; до загального страхового стажу: періоду роботи з 06.01.1998 року по 04.05.1998 року, періоду отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 року по 02.11.2000 року, періоду навчання з 24.01.1994 року по 19.04.1994 року, часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 30.06.1989 по 19.01.1994 на посадах оператора на гарячих роботах та оператора поста управління, зайнятого на гарячих роботах, в цеху Блюмінг № 3 виробництва «прокатне» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та період навчання з 01.09.1988 по 28.06.1989 в ПТУ № 45 на денному відділенні по спеціальності «Оператор гарячої прокатки»; зарахувати до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 01.07.1996 року по 23.03.1997 року та з 24.01.2003 року по 10.12.2003 року на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, у відділі/управлінні технічного контролю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; зарахувати до загального страхового стажу: період роботи з 06.01.1998 року по 04.05.1998 року, період отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 року по 02.11.2000 року, період навчання з 24.01.1994 року по 19.04.1994 року, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року та висновків суду, зазначених в даному рішенні;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року у справі №160/80/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задоволено частково:
- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 р. в адміністративній справі № 160/80/21 скасовано в частині, якою визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу період з 06.01.1998 по 04.05.1998 та часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 по 23.01.2003, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати загального стажу ОСОБА_1 період з 06.01.1998 по 04.05.1998 та часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 по 23.01.2003 і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині;
- абзац п'ятий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 р. в адміністративній справі № 160/80/21 викласти у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах».
- в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 р. в адміністративній справі № 160/80/21 - залишено без змін.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року по справі №160/80/21 в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року у справі 160/80/21 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.10.2020 року про призначення пенсії за віком за списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду та у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.12.2021 року №046150006332.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 року, передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі №360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року у справі №160/80/21 встановлено, що оскільки позивачка станом на 23.10.2020 року досягла віку у 50 років, вона мала право звертатись із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 26 років 3 місяці 15 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 05 років 04 місяці 15 днів, що відповідає вимогам п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Таким чином, відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 1 статті 114 Закону № 1058-ІV та відсутністю пільгового стажу, є протиправною.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, отже рішення № 046150006332 від 23 грудня 2021 року області підлягає скасуванню.
При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.
Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23 жовтня 2020 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 зі зменшенням віку відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Так, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, позивачка має право на призначення пенсії з 23.10.2020 року.
Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з 23.10.2020 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію, то суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на передчасність таких вимог.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №3086-7678-4404-2636 від 18.05.2022 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 496,20 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046150006332 від 23 грудня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, пенсії за віком за Списком № 1 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23 жовтня 2020 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 зі зменшенням віку відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв