17.01.2022 Справа №607/565/22
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого
за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №733563 від 10 січня 2022 року вбачається, що 10 січня 2022 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою місця проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чинив на останню моральний та психологічний тиск. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733564 від 10 січня 2022 року, 10 січня 2022 року громадянин ОСОБА_1 перебуваючи за адресою місця проживання АДРЕСА_1 , ухилявсь від виконання встановлених законом батьківських обов'язків, щодо виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2011 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, а саме перебував стані алкогольного сп'яніння та в їх присутності виражавсь нецензурною лайкою. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно до вимог частини другої ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Беручи до уваги, що в провадженні судді знаходяться дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддя вважає , що відповідно до вимог ст.36 КУпАП вони мають бути об'єднанні в одне провадження.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився не повідомивши про причину неявки. Приймаючи до уваги вимоги ст.268 КУпАП, вважаю за можливе розгляд справи у його відсутності.
Окрім протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733563 від 10 січня 2022 року та серії ВАБ №733564 від 10 січня 2022 року, у судовому засіданні досліджені матеріалами справи, а саме рапортом помічника чергового ЧЧ відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гамівка Н. Б. від 10 січня 2022 року; письмовими пояснення ОСОБА_1 від 10 січня 2022 року; письмовими пояснення ОСОБА_2 від 10 січня 2022 року; рапортом лейтенанта поліції В. Б. Василик від 10 січня 2022 року; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП повністю доведена матеріалами справи дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, тобто вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а тому вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.
Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей
Так, Законом України "Про охорону дитинства" визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Обов'язки батьків висвітлені в ст.150 Сімейного кодексу України, згідно якого батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Проте, в порушення вказаних норм, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що ОСОБА_1 неналежно виконує покладені на нього батьківські обов'язки, у чому конкретно полягало невиконання таких обов'язків та яким чином його дії або бездіяльність призвели до ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання її неповнолітнього сина.
У відповідності до пункту три частини першої статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина) - це дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства. Отже, вчинення домашнього насильства в присутності дітей охоплюється складом правопорушення яке передбачає відповідальність за насильство в сім'ї, само по собі не є достатнім доказом ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей та не потребує такої додаткової кваліфікації.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У відповідності до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у них відсутні належні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому адміністративну справу за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід провадженням закрити.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.9, ст.33, 36, п.1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Об'єднати справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/565/22 (провадження №3/607/306/2022) та за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/568/22 (провадження №3/607/307/2022) в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №607/565/22 (провадження №3/607/306/2022).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок в дохід держави
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Копію постанови надіслати ОСОБА_1 .
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. Л. Дзюбич