25.06.2022 Справа №607/7962/22
Провадження № 1-кс/607/2492/2022
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодар Російська Федерація, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,
Слідча СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022211040000887 від 24 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12022211040000887 від 24 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 24.06.2022 року близько 09 год. 30 хв. у ОСОБА_4 , який перебував у приміщенні магазину «Сільпо» що в м. Тернополі, по вул. Петлюри, 2б, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість за які не знято та не погашено у встановленому законом порядку, діючи умисно, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, таємно викрав із торгового стелажа, скляну пляшку лікеру торгової марки «Baileys» об'ємом 0,7 літра, вартістю 559 грн., яку в подальшому заховав під куртку, що утримувалася на його лівій руці. Надалі ОСОБА_4 , пройшов повз касову зону магазину та не розрахувавшись за вищевказаний товар, вийшов із торгівельної зали магазину, проте біля виходу із приміщення магазину «Сільпо», був зупинений охоронником.
Таким чином, ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, його не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки з викраденим майном був затриманий охоронником магазину.
24.06.2022 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: прокол огляду місця події від 24.06.2022 року; заявою про вчинення кримінального правопорушення від 24.06.2022 року; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 від 24.06.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.06.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.06.2022 року; протоколом огляду викраденого товару від 24.06.2022 року; протоколом огляду відеозапису від 24.06.2022 року; відомістю про викрадений товар.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Мотивуючи подане клопотання, слідча посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та у зв'язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. На думку слідчої, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній не працює, не має постійного джерела доходів, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, вчинив новий злочин не відбувши попереднього покарання, у зв'язку із чим просить задовольнити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, у розкритті якого активно сприяв, у зв'язку з чим просив в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Окрім того зазначив, що на даний час у нього незадовільний стан здоров'я, а перебуваючи в умовах місць попереднього ув'язнення, його стан може погіршитися де не надається відповідна кваліфікована медична допомога. Тому просить застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання свого підзахисного, та просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування щодо ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги наступне.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до вимог ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст.5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно з положеннями ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022211040000887 від 24 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
24 червня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, тобто - крадіжка вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику а ризикам, зазначеним у поданні.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, зокрема такими є: заява про вчинення злочину від 24.062022 року; протокол огляду місця події від 24.06.2022 року; протокол допиту представника потерпілого від 24.06.2022 року;протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 24.06.2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 24.06.2022 року; протокол огляду предмету ( відеозапису) від 24.06.2022 року; постанова про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 24.06.2022 року; акт від 24.06.2022 року в якому зазначена вартість товару викраденого ОСОБА_4 ; копія ухвали Терноільського міськрайонного суду від 09.05.2022 року; копія вироку Тернопільського міськрайонного суду від 27.05.2022 року, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357 КК України; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.06.2022 року; протокол допиту підозрюваного від 24.06.2022 року; вимога на ОСОБА_4 .
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, підозрюваним ОСОБА_4 не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні №12022211040000887 від 24 червня 2022 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 , оцінивши наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або ж продовжити злочин у якому підозрюється.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім того, на переконання слідчого судді, наявність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що останній будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, а вчинив нове кримінальне правопорушення.
За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими. Зазначені ризики у цьому кримінальному провадженні є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
При цьому в клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Разом з тим, вивченням особи підозрюваного, під час розгляду клопотання, слідчим суддею вивчається можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків наведених слідчим у клопотанні та зазначених прокурором у судовому засіданні. Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, останній співпрацював із слідством, добровільно надав пояснення, в яких чітко виклав свою позицію, більше того шкода завдана його діями повністю відшкодована, адже викрадений ним товар був повернутий ОСОБА_4 одразу після затримання в приміщенні магазину.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, серед іншоговік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого.
На думку слідчого судді, слід звернути увагу на скарги ОСОБА_4 щодо незадовільного стану здоров'я, адже у відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу.
Отже, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019 р.).
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам і буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
З урахуванням обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, за адресою по місцю проживання: АДРЕСА_1 , шляхом заборони залишати житло цілодобово.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
За таких обставин клопотання слідчого до задоволення не підлягає.
Керуючись ст..ст.177, 178,181, 183, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 23 год. 59 хв. 22.08.2022 року.
На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) утримуватися від спілкування з представником потерпілого та зі свідками в даному кримінальному провадженні;
3) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 22.08.2022 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до Тернопільського РУП ГУНП України в Тернопільській області.
Після оголошення ухвали негайно доставити підозрюваного ОСОБА_4 до місця його проживання і звільнити з-під варти.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1