Справа № 951/240/22
Провадження №1-кп/951/41/2022
27 червня 2022 року смт. Козова
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12022211050000036 від 30 березня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 15.01.1997 року Козівським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;
- 19.04.2000 року Козівським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.81 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст.45 КК України, призначено іспитовий строк строком 2 роки та штраф 700 гривень;
- 14.03.2003 року Козівським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу 600 гривень;
- 20.09.2007 року Козівським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, 76 п.2,3 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі 1 рік 6 місяців, на основі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнити, з іспитовим строком 1 рік;
- 08.10.2013 року Козівським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, 76 п.2,3,4 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на основі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнити з іспитовим строком 3 роки;
- 02.07.2021 року Козівським районним судом Тернопільської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на основі ст.75 КК України звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків згідно з п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, востаннє 02.07.2021 року Козівським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків згідно з п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, на шлях виправлення не став, а вчинив новий, умисний злочин за наступних обставин.
Так, о 4 годині ранку 29 березня 2022 року, ОСОБА_4 знаходився у будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме харчових продуктів, які належать ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про наявність яких йому було відомо раніше, з метою спожити харчові продукти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, о 5 годині ранку 29 березня 2022 року, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, взяв із собою дорожню сумку, підійшов до житлового будинку ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені, відчинив хвіртку огорожі та проник на територію домоволодіння ОСОБА_6 .. Далі, ОСОБА_4 за допомогою драбини піднявся на горище підсобного приміщення яке було відчинене, звідки і проник до підсобного приміщення де зберігалися харчові продукти. Переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, із стелажів підсобного приміщення взяв пляшку з полімерних матеріалів заповнену соняшниковою олією рафінованою торгової марки «Спокуса Солохи», масою нетто 3650 г. (об'ємом 5 л.) вартістю 257, 67 гривень (двісті п'ятдесят сім гривень шістдесят сім копійок) та 4 скляні бутлі, а саме одна скляна банка ємкість 1 літра та три скляні банки ємкістю 0,5 літра (загальним об'ємом дві з половиною літра) заповнені натуральним бджолиним медом загальною вартістю 400 гривень (чотириста гривень), які помістив в дорожню сумку та покинув підсобне приміщення і територію домоволодіння.
З викраденим майном ОСОБА_4 , покинув місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 , майнової шкоди на загальну суму 657,67 гривень (шістсот п'ятдесят сім гривень шістдесят сім копійок).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-ІХ від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року.
Таким чином, своїми діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у приміщення в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони пред'явлені в обвинуваченні, та дав показання що він дійсно проник у будинок ОСОБА_6 де вчинив крадіжку харчових продуктів. У вчинену щиро розкаявся, просить суворо його не карати.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками судового провадження не оспорюється, є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 , просила призначити ОСОБА_4 найменшу міру покарання, оскільки він щиро розкаявся у вчиненому.
Допитана потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердила вчинене. Цивільний позов не подавався.
За згодою сторін, згідно з ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого, допитом потерпілої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст.ст.349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.185 КК України.
Його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаній з проникненням у приміщення в умовах воєнного стану.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом встановлено рецидив злочинів.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що він раніше судимий, судимість не погашена, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, характеризується позитивно за місцем проживання, офіційно не працевлаштований, одружений.
Відтак, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України необхідно призначити у межах, установлених у санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, яке буде для нього необхідне і достатнє.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Судом встановлено, що згідно з вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 02.07.2021 року ОСОБА_4 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Водночас, відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, визначені ст.76 КК України. З обставин даної справи видно, що дане, нове, кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив у березні 2022 року, тобто під час іспитового строку.
Відповідно до ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу. Також відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання" у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.
З врахуванням наведеного, беручи до уваги, що нове кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 в період іспитового строку, визначеного йому вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 02.07.2021 року, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК України, частково приєднавши йому до покарання, визначеного новим вироком суду, також частину невідбутного покарання за попереднім вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 02.07.2021 року. При цьому, суд враховує вимоги ч.4 ст.71 КК України, згідно яких остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи викладене остаточне покарання ОСОБА_4 має бути призначене відповідно до ст.ст.71, 72 КК України.
Також підлягає врахуванню те, що відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання" у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 року (справа № 127/25037/17), яким наголошено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.
У відповідності до положень ч.1 ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання за вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 02.07.2021 року у виді 6 місяців позбавлення волі.
На думку суду, визначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 буде цілком справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання.
Крім того, судом враховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років шість місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , відповідно до ухвали слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 27.04.2022 року обрано у вигляді тримання під вартою, який згодом ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 14.06.2022 року продовжено на 60 діб до 12 серпня 2022 року включно і такий слід залишити до набрання вироком законної сили.
При цьому, в силу ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати строк його попереднього ув"язнення з розрахунку один день попереднього ув"язнення за день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.124 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 02.07.2021 року та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення з 27.04.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_4 до надбання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 27.04.2022 року.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Державного бюджету України витрат на залучення експертів на загальну суму 2917 (дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійок.
Речові докази:
- пляшку з полімерних матеріалів заповнену соняшниковою олією рафінованою торгової марки «Спокуса Солохи», масою нетто 3650 г. (об'ємом 5 л.) та 4 скляні банки, а саме одна скляна банка ємкість 1 літра та три скляні банка ємкістю 0,5 літра (загальним об'ємом дві з половиною літра) заповнені натуральним бджолиним медом - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1
Вирок суду виготовлений в нарадчій кімнаті та проголошений 29 червня 2022 року о 09 год. 40 хв..