465/3231/21
2/465/1016/22
Іменем України
27.06.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова,
в складі:
головуючого-судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Лозинському Т.-Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором «150/03-8 від 11.08.2008 р. укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , на предмет застави, а саме: транспортний засіб автомобіль марки «MAZDA» модель «СХ -9», 2008 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Альфа-Банк» на публічних торгів в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною оцінкою майна на момент продажу.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 11.08.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір №150/03-8 на купівлю автотранспортних засобів.
14.06.2010 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк».
15.10.2019 між АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» було підписано передавальний акт, згідно умов якого правонаступником усіх активів та зобов'язань АТ «Укрсоцбанк» стало АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 40 979 доларів США 00 центів, зі сплатою 9 % з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10.08.2015 на умовах визначених цим Договором.
Так, даний кредит надавався для оплати придбаного вищевказаного автомобіля.
11.08.2008 р. в забезпечення виконання вищевказаного зобов'язання за кредитним договором між Акціонарно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір застави №576, який посвідчений приватним нотаріусом. За умови Договору застави ОСОБА_2 передав в заставу банка вищевказаний транспортний засіб.
18.08.2008 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано приватне обтяження на автомобіль.
Так, ОСОБА_2 тривалий час порушував умови кредитного договору та не виконував покладені на нього обов'язки. В результаті чого, станом на 18.09.2012 р. в нього утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 372 171, 60 грн.
Третейським судом при Асоціації Українських банків ухвалено рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором 372 171, 60 грн.
16.04.2013 р. Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/4783 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу на загальну суму 372 171, 60 грн.
Разом із тим, позивач дізнався про те, що вищевказаний автомобіль відчужений ОСОБА_1 . Перереєстрація автомобіля відбулася 30.07.2013 року у (0502) Вінницькому ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області.
Так, ОСОБА_2 не отримував дозволу на відчуження т/з, а отже свідомо порушив закон.
Таким чином, оскільки у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна на момент відчуження та станом на сьогодні наявна інформація про обтяження, ОСОБА_1 не є і не може бути визнаним добросовісним набувачем.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
21 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , який мотивований тим, що 30.07.2013 року ОСОБА_1 придбано транспортний засіб марки «Mazda», модель СХ-9, номер шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , що було зареєстровано Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області.
Спірний транспортний засіб був придбаний не у боржника ОСОБА_2 , а в іншої фізичної особи, яка мала документи, які підтверджували її право власність на спірний транспортний засіб.
Тобто, ОСОБА_1 не вступав в жодні правовідносини з ОСОБА_2 який начебто виступає заставодавцем спірного транспортного засобу, а придбав такий автомобіль у власника майна, який мав відповідні підтверджуючі документи на авто.
Задля отримання інформації про наявність або відсутність обтяжень на спірний транспортний засіб в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та отримання документів на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на спірний автомобіль представником відповідача було скеровано адвокатський запит до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області.
З відповіді на адвокатський запит вбачається, що надання копій документів на підставі яких проводилася реєстрація спірного транспортного засобу за ОСОБА_1 неможлива, оскільки термін зберігання реєстраційних документів складає 3 (три) роки.
Разом з тим, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Вінницькій області повідомлено, що на момент реєстрації права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_1 не проводилася перевірка інформації на предмет наявності або відсутності обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки такий обов'язок в працівників сервісного центру виник лише з 05.10.2016 року на підставі постанови КМУ за № 687.
Відтак станом на час продажу ОСОБА_1 автомобіля марки «Mazda», Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року N 1371), не передбачав перевірки відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу.
Так, на момент реєстрації спірного автомобіля за ОСОБА_1 законодавство не передбачало обов'язку перевірки транспортних засобів на наявність будь-яких обтяжень, а тому останній не знав та не міг знати, що автомобіль, який виступає предметом продажу перебуває в заставі.
Більше того, ОСОБА_1 не купляв спірний автомобіль у третьої особи, а при укладанні в нотаріуса договору купівлі-продажу рухомого майна та реєстрації такого автомобіля за ОСОБА_1 уповноваженими органами державної влади було перевірено наявність документів у власника та відповідність їх вимогам законодавства, встановлено право продавця на продаж такого майна, а тому за відсутності будь-яких перешкод у реєстрації автомобіль марки «Mazda» було зареєстровано таке авто за ОСОБА_1 .
Наведене підтверджує, що в діях ОСОБА_1 як набувача майна не вбачається недобросовісного характеру, набувач майна не був усвідомлений про порушення законодавства та купівлю авто, яке перебуває у заставі.
Водночас позивач заявляючи позовні вимоги не довів у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України, що на момент купівлі ОСОБА_1 спірного транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існувало обтяження за договором застави від 11.08.2008 року.
На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.
Крім того, на адресу суду поступило клопотання від представника відповідача про застосування строків позовної давність.
23 чернвя 2022 року на адресу суду поступили заперечення на заяву про застосування строків позовної давності від представника Альфа-Банк".
Так, АТ "Альфа-Банк" не погоджується із твердження відповідача про те, що у позивача виникнуло право звернутися із позовом про звернення стягнення на предмет застави у 2012 році. Таке тверджння вважає абсурдним. Оскільки АТ "Альфа-Банк" стало відомо про перереєстрацію заставного транспортного засобу лише 26.10.2020 р. з відповіді Головного сервісного центру МВС на адвокатський запит. У 2012 році спірний автомобіль не був перереєстрований.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. В задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не зявилася, причини неявки суду не повідомила.
Однак, в силу вимог ст. 223 ЦПК України, така неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Судом встановлено, що 11.08.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір №150/03-8 на купівлю автотранспортних засобів.
14.06.2010 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк».
15.10.2019 між АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» було підписано передавальний акт, згідно умов якого правонаступником усіх активів та зобов'язань АТ «Укрсоцбанк» стало АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 40 979 доларів США 00 центів, зі сплатою 9 % з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10.08.2015 на умовах визначених цим Договором.
11.08.2008 р. в забезпечення виконання вищевказаного зобов'язання за кредитним договором між Акціонарно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір застави №576, який посвідчений приватним нотаріусом. За умови Договору застави ОСОБА_2 передав в заставу банка вищевказаний транспортний засіб.
Згідно п.19 вищевказаного Іпотечного договору, реалізація предмету іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватися наступними способами, зокрема на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналогічні норми також передбачені ст. ст. 572, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу».
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Так, судом встановлено, що 30.07.2013 року ОСОБА_1 придбано транспортний засіб марки «Mazda», модель СХ-9, номер шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , що було зареєстровано Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не придбавав спірний автомобіль у ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Головним сервісним центром МВС від 27 квітня 2022 р. за №31/346аз.
Доказів того, що на момент купівлі ОСОБА_1 спірного автомобіля марки «Mazda» було наявне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - матеріали справи не містять.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд неодноразо наголошував, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
В постанові Верховного суду у справі № 200/17569/18 від 07.04.2021 року колегія суддів звернула увагу на те, що станом на час продажу автомобіля FORD KUGA, 2012 року випуску, законодавство не передбачало перевірки відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу, а тому відповідач є добросовісним набувачем такого майна, а автомобіль не може бути витребуваний.
Отже, на момент реєстрації спірного автомобіля за ОСОБА_1 законодавство не передбачало обов'язку перевірки транспортних засобів на наявність будь-яких обтяжень, а тому суд не бере до уваги доводи позивача щодо недобросовісної поведінки відповідача.
Щодо застосування строків давності, то суд вказує наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Згідно п. 1.1.1 кредитного договору № 150/03-08 від 11.08.2008 року кінцевий термін повернення основної суми заборгованості є 10 серпня 2015 року.
У зв'язку з невиконання умов кредитного договору боржником, первісний кредитор звернувся з позовом про дострокове стягнення боргу за кредитним договором № 150/03-08 від 11.08.2008 року до постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків, яким 14.12.2012 року було винесено відповідне рішення.
Надалі 16.04.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором.
Так, на думку суду з 15.12.2012 року в первісного кредитора виникло право звернутись з позовом про звернення стягнення на предмет застави та захистити своє порушене право.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Так як відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, підстав для застосування строків позовної давності не має.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що підстав для задоволення позову не має.
На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,258,259,263,265,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне Товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ: 23494714, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач: ОСОБА_1 , іпн - НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: ОСОБА_2 , іпн - НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Ванівський Ю.М.