Справа № 452/1557/22
Провадження № 1-кп/452/273/2022
30 червня 2022 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої
юридичної особи ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020140290000361 від 02 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баранівці Самбірського району Львівської області, громадянина України, працюючого водієм-трактористом ФГ «Оазис К», раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,
21 червня 2022 року до Самбірського міськрайонного суду Львівської області від Самбірської міськрайонної прокуратури Львівської області надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020140290000361 від 02 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України з угодою про примирення, укладеною між представником потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 20 червня 2022 року.
У підготовчому судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 просили угоду про примирення не розглядати.
При цьому обвинувачений ОСОБА_5 просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Вину у скоєнні даного кримінального правопорушення повністю визнав.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, вважав, що оскільки з дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння)минуло два роки, є правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Також просив за вказаних обставин угоду про примирення не розглядати.
Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 проти заявленого обвинуваченим клопотання не заперечував, пояснив, що останнім відшкодована спричинена шкода.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Приписами частини 1 статті 469 КПК України передбачено укладання угоди про примирення за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.
Враховуючи, що укладання угоди про примирення є суто добровільним, представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 просили угоду про примирення не розглядати, суд вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню.
Щодо заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту обвинувального акта органом досудового розслідування
ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що перебуваючи згідно наказу № 11 від 08.07.2019 року на посаді водія комунального підприємства Воле-Баранецької сільської ради «Сільський господар «ДГ», що за адресою: с. Воля-Баранецька, вул. Цимбрили, 26 а, Самбірського району Львівської області, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою економії часу та спрощення робочого процесу, в порушення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону земель»,ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», вимог Земельного Кодексу України, 01 червня 2020 року близько 15 год. автомобілем марки «Renault Premium» із номерними знаками RDECE 95 вивіз та незаконно здійснив складування, шляхом зсипання на поверхневий умовно-родючий шар ґрунту твердих побутових відходів у несанкціонованому місці, а саме незаконному сміттєзвалищі, що на земельній ділянці із земель запасу, розташованої за межами населеного пункту на території Воле-Баранецької сільської ради, в урочищі «Кирилів ліс» за межами с. Копань Самбірського району Львівської області, внаслідок чого відбулося забруднення земель, що спричинило шкоду на суму 7526, 35 гривень. В результаті незаконних дій ОСОБА_5 виявлено незаконне складування твердих побутових відходів на земельній ділянці, що призвело до забруднення земельних ресурсів: нітратами, свинцем, цинком, залізом, марганцем та фосфором, що створило небезпеку для довкілля.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 239 КК України, а саме як забруднення земель відходами шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.
Нормою ст. 58 Конституції України передбачено, що що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно частини 2, 3 статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України закон про кримінальну відповідальність має пряму дію у часі. Це означає, що закон поширює свою дію на ті кримінально-правові відносини, які виникли після набрання ним чинності (тобто на момент їх виникнення відповідний закон про кримінальну відповідальність уже набрав чинності і ще не втратив її).
Щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність необхідно констатувати, що у будь-якому випадку вона не допускається, якщо закон про кримінальну відповідальність встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи (ч. 2 ст. 5 КК України) (Постанова ВП ВС від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17).
Відповідно до частини 1 статті 239 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння) забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, -караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до статті 12 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння), залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідно до статті 12 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння), злочин, передбачений частиною 1 статті 239 КК України кваліфіковано як злочин невеликої тяжкості.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 49 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Як встановлено судом, кримінальне правопорушення у якому обвинувачується
ОСОБА_5 було вчинено 01 червня 2020 року. Обвинувальний акт до суду надійшов 21 червня 2022 року. На момент розгляду судом заяви ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України пройшло два роки.
Таким чином, строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за за ч. 1 ст. 239 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння) вчинене особою згідно з обставинами, викладеними в обвинувальному акті в кримінальному провадженні № 12020140290000361 від 02 червня 2020 року, закінчились.
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо (Постанова ВП ВС від 17.06.2020 року у справі №589/1781/17).
Відтак, відсутні правові перешкоди щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (Постанова ВП ВС від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17).
Як встановлено судом, по даному кримінальному провадженню призначена та проведена Львівським НДІСЕ судова інженерно-екологічна експертиза, що підтверджується відповідним висновком від 23 жовтня 2020 року №6565. Процесуальні витрати на проведення даної експертизи становлять 13075, 20 грн. і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно ст. 100 КПК України.
Речовий доказ в даному кримінальному провадженні - товарно-транспортну накладну № 12 від 01.06.2020 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не застосовувались, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 128, 284, 314, 372, 395 КПК України, суд
Заяву ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 239 КК України на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12020140290000361 від 02 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України - закрити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 13075, 20 грн.
Речовий доказ товарно-транспортну накладну №12 від 01.06.2020 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя