іменем України
30 червня 2022 рокуСправа №451/1764/20
Провадження № 2/451/65/22
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1764/20 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності,-
5 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності.
В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 30 березня 2017 року виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області. ОСОБА_3 заповідального розпорядження на випадок своєї смерті не складав, а відтак після його смерті відкрилася спадщина за законом у склад якої, окрім іншого, увійшло право приватної власності на землю загальною площею 1,0120 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області та на які 11 червня 2001 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №008645, а також право власності на будинковолодіння.
Позивач зазначає, що ОСОБА_4 (дружина померлого) після смерті ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу 11.04.2017 року було заведено спадкову справу за №69/2017, номер у спадковому реєстрі 60510037. Поряд з цим, в силу обставин, що по АДРЕСА_1 значаться два житлові будинки, один з яких зведений у 1987 році і, який знаходиться у аварійному стані та житловий будинок із датою зведення 1990 року, які увійшли у склад спадкової маси, нотаріус відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на заначений будинок.
Окрім цього, ОСОБА_4 , за життя також не встигла оформити і право власності на паї, що належали ОСОБА_6 і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що посвідчується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим 03 лютого 2020 року виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області.
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 склала заповідальне розпорядження, яке посвідчене секретарем Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області і зареєстроване у реєстрі за №53 та, відповідно до якого, все майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося, і взагалі все те що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .
Ще за життя спадкодавця рішенням Яструбичівської сільської ради 19 сесії 7 скликання № 279 від 04 грудня 2017 року було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для передачі у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинки та господарських будівель, розташованої по АДРЕСА_1 та передати їй цю земельну ділянку.
Окрім цього, у склад спадкової маси після смерті ОСОБА_4 увійшла передана їй земельна ділянка загальною площею 1,5701 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яструбичівської сільської ради Радехівського району.
Як вказано у довідці Яструбичівської сільської ради №152 від 03.04.2020 року, окрім того, що позивач власним коштом похоронив свою тітку ОСОБА_4 , до дня її смерті він проживав разом із спадкодавцем без реєстрації по АДРЕСА_1 та вів із нею спільне господарство.
Після його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , позивачу в усній формі було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з тих же причин, що і було відмовлено спадкодавцю, за результатом її звернення після смерті ОСОБА_7 , зокрема наявність двох житлових будинків на одній земельній ділянці та за однією адресою. На даний час житловий будинок, зведений у 1987 році, право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку, із-за аварійного стану позивачем розібрано, однак наявність на такий відповідного свідоцтва про право власності та розміщення на цій же земельній ділянці будинку, зведеного у 1990 році, право власності на який не було оформлено свого часу ОСОБА_8 , унеможливлює оформлення спадкових прав у позасудовому порядку.
Окрім цього, ОСОБА_9 за життя було втрачено оригінали Державних актів на земельні ділянки належні ОСОБА_6 та їй безпосередньо.
Просить суд: встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_9 до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0120 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 0,3768 га та 0,6352 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області, які належали ОСОБА_10 , відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серії Ш-ЛВ №008645, виданого 11 червня 2001 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,5701 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 0,3805 га та 1,1896 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право приватної власності на землю площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 4623988400:01:004:0496, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 (а.с.4-9).
В підготовчому засіданні 2 вересня 2021 року ухвалою замінено відповідача по справі №451/1764/20 - Яструбичівську сільську раду Радехівського району Львівської області на належного відповідача - Радехівську міську раду Львівської області (а.с.41-42).
9.12.2021 за вх.№9186 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Таким чином, окрім іншого, позивач просить встановити факт, що Державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №008645, виданий 11 червня 2001 року на ім'я ОСОБА_7 належить ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72).
Ухвалою підготовчого засідання від 21 березня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.79-80).
Позивач в судове засідання не з”явився.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність позивача, який знає про перебування справи у провадженні суду, але до суду неодноразово не з”являвся, станом розгляду справи не цікавиться. Крім того, позивач заяви про відмову від позову не подав, як і клопотань про відкладення розгляду справи.
При цьому суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення в судовому засіданні, суд робить висновки про розгляд справи без участі позивача, оскільки справа тривалий час перебуває у провадженні суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про визнання позову та про розгляд справи без його участі (а.с.71).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник відповідача.
Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 30 березня 2017 року виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.12).
Факт перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у шлюбі підтверджується копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_4 , виданого 26 січня 1971 року (а.с.14).
Згідно з копією Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №008645, зареєстрованого 11 червня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №15566, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,0120 га передано у приватну власність ОСОБА_6 .
Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки вищезазначена земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: площею 0,3768 га та площею 0,6352 га (а.с.13-13 зворот).
З довідки №492 від 21.10.2021, виданої виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області, вбачається, що громадянин ОСОБА_2 (за свідоцтвом про народження) є дійсно тією самою особою, що і ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54).
З матеріалів фотокопії спадкової справи №69/2017, спадкодавець ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочатої 11 квітня 2017 року, видно, що до приватного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого - ОСОБА_4 (а.с.56-70).
У листі №340/18/02-14 від 15 листопада 2018 року приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. роз'яснила ОСОБА_4 наслідки неподання відомостей та документів необхідних для вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із оформленням спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с.18).
З довідки №140 від 10 квітня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області, констатовано, що ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з ним проживала та була зареєстрована дружина - ОСОБА_4 (а.с.61).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.20).
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , склала заповіт, посвідчений 14 серпня 2017 року секретарем Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося, і взагалі все те що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.19).
Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджують наступні документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_5 від 28 грудня 1967 року; копія архівної довідки про народження ОСОБА_11 №Ф-37 від 29.09.2020, видана Центральним державним історичним архівом України, м. Львів (а.с.11,15-17).
Згідно з копією державного акта на право приватної власності на землю, серії ІV-ЛВ №011336, зареєстрованого 11 червня 2001 року в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №15336, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,5701 га передано у приватну власність ОСОБА_4 .
Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки вищезазначена земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: площею 0,3805 га та площею 1,1896 га (а.с.21-21 зворот).
З копії рішення 19 сесії 7 скликання Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області №279 від 04 грудня 2017 року констатовано, що сільська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га для передачі у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташований по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 4623988400:01:004:0496, та передати вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_4 (а.с.22).
Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623988400:01:004:0496, підтверджується також такими документами: копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №122431328 від 02.05.2018; копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605916042017 від 06.11.2017 (а.с.23,24-27).
З копії довідки №152 від 03.04.2020, виданої виконавчим комітетом Яструбичівської сільської ради Радехівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно власним коштом похоронив свою тітку ОСОБА_4 , а також до дня смерті постійно проживав разом без реєстрації по АДРЕСА_1 і вів спільне господарство (а.с.28).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Норми частини 1 статті 1269 ЦК України регламентують, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_4 прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За змістом частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності земельні ділянки за позивачем у порядку спадкування.
Однак щодо позовної вимоги про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 04 березня 2020 року, констатовано, що житловий будинок 1990 року побудови (а.с.29-33).
Окрім цього, з копії свідоцтва про право особистої власності на будівлі, записаного 05.10.1987 в реєстрову книгу за №130, встановлено, що будинок в АДРЕСА_1 належав на праві власності в цілому ОСОБА_6 , на підставі рішення Радехівської районної ради народних депутатів №116 від 21.05.1987 року (а.с.34,67).
Вищевказане також підтверджується копією довідки №3958 від 14.08.2017, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ». Окрім того, з довідки констатовано, що на вищезгаданій земельній ділянці в 2008 році побудовано новий цегляний житловий будинок літ. «Ж-1», реєстрація права власності житлового будинку не проводилася (а.с.68).
За загальним правилом статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 331 ЦК України регулює питання набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва: право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
Частиною третьою статті 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Не набувають такого права і спадкоємці цих осіб.
Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №127/5819/20 (провадження №61-3962св21).
Проаналізувавши подані позивачем документи в їх сукупності, враховуючи, що в копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зазначено рік побудови житлового будинку - 1990 (а.с.29-33), а згідно копії Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, видно, що таке видано 05.10.1987 та записано в реєстрову книгу за №130 (а.с.34,67), а також враховуючи інформацію про наявність на одній земельній ділянці побудованого в 2008 році нового цегляного житлового будинку, реєстрація права власності якого не проводилася, зазначену у довідці №3958 від 14.08.2017, виданій КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» (а.с.68), суд дійшов висновку, що позивач під виглядом будинку, право власності на яке належало спадкодавцю ОСОБА_6 , має намір легалізувати самочинно збудований спадкодавцем новий будинок, право власності на який спадкодавець у встановленому законом порядку не набув, а відповідно право власності на такий не можуть набути і його спадкоємці.
Таким чином, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності земельні ділянки за позивачем у порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
Разом з тим, в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на будинковолодіння за позивачем в порядку спадкування необхідно відмовити.
Враховуючи клопотання позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,258-259,263-265,279,353ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_9 до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт, що Державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №008645, виданий 11 червня 2001 року на ім'я ОСОБА_7 належить ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0120 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 0,3768 га та 0,6352 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Яструбичівської сільської ради Червоноградсько району Львівської області, які належали ОСОБА_6 , відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серії Ш-ЛВ №008645, виданого 11 червня 2001 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,5701 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 0,3805 га та 1,1896 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Яструбичівської сільської ради Червоноградсько району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право приватної власності на землю площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 4623988400:01:004:0496, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 30 червня 2022 року.