Справа № 450/3484/21 Провадження № 2/450/332/22
"01" червня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді Кукси Д.А.
секретаря судового засідання Оленич О.І.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про (предмет спору) стягнення аліментів, -
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання їх малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Сторони перебували у шлюбі з 14.10.2016 року, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.06.2019 року між ними розірваний. Від шлюбу у сторін народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу позивач 07.07.2020 одружилася вдруге з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Донька, ОСОБА_4 , проживає з позивачкою та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач не виділяє грошових коштів на утримання доньки, не цікавиться її життям, побутом, дозвіллям. За таких обставин позивач змушена звернутися з даним позовом до суд. Оскільки відповідач не має постійного місця роботи, вважає за можливе стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн. щомісячно. Зазначає, що відповідач працездатний, має нерухоме майно, стан здоров'я дозволяє йому працювати, аліментів нікому не сплачує, стягнень за виконавчими документами з нього не здійснюється, після розлучення він вдруге шлюбу не реєстрував, непрацездатних батьків, повнолітніх дітей не має. За таких обставин просить позовні вимоги задоволити.
В судове засідання позивач не з'явилася. Представник позивача, адвокат Добушовський О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Позиція відповідача: представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, виходячи з якого відповідач позовні вимоги визнає частково. Розмір аліментів, які відповідач погоджується сплачувати щомісячно на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 складає ј його заробітку (доходу). Зазначає, що факти, викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Відповідач любить доньку, разом зі своїми батьками має намір приймати активну участь у її духовному розвитку. Зазначає, що виходячи з норм законодавства, відповідач як батько повинен сумлінно та добровільно виконувати покладені на нього обов'язку по утриманню дитини та має такі ж права на участь у вихованні доньки, як і мати. Проте позивачка перешкоджала йому в побаченнях з донькою і не дозволяла спілкуватися з нею, та продовжує це робити і надалі, що створює відповідачу перешкоди у виконанні покладених на нього обов'язків по утриманню дитини, приймати участь у її розвитку. З метою усунення перешкод у спілкуванні з донькою, відповідач неодноразово звертався до Комісії з питань захисту прав дитини Пустомитівської РДА та до суду. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.11.2020 року, залишеним в силі постановою Львівського апеляційного суду від 31.05.2021 року, його позов задоволено частково та встановлено порядок побачень з малолітньою донькою ОСОБА_8 . Однак, позивачка вказане рішення суду виконує лише частково, порушуючи право дитини на нормальний розвиток, в якому беруть участь обоє з батьків, та обмежуючи відповідача у його праві на особисте спілкування з дитиною. За таких обставин відповідач звернувся до Пустомитівського районного відділу ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №450/2332/19, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області та 19.01.2022 року було відкрито виконавче провадження ВП №66377824.
Відповідач намагався добровільно сплачувати аліменти та з цією метою відправляв кошти поштовим переказом, однак позивачка їх не прийняла та кошти повернулися відповідачу, що підтверджується копіями квитанцій.
Вважає суму аліментів 5000,00 грн., яку позивачка просить стягувати з відповідача щомісячно, завищеною та не обґрунтованою. Окрім цього зазначає, що відповідач, отримуючи щомісячний дохід на посаді механіка ТзОВ «Агробуд - Давидів» в розмірі 6200,00 грн., не має можливості сплачувати зазначену суму. Відтак, виходячи з законодавчо визначеного розміру прожиткового мімімуму для дітей у віці до 6 років, відповідач погоджується на стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі ј заробітку (доходу), що буде більшим від мінімального гарантованого розміру аліментів.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
27.08.2021 року запит щодо доступу до персональних даних; 20.09.2021 року відповідь на запит; 27.09.2021 року ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі; 25.10.2021 року акт про відсутність поштових марок; 10.11.2021 року довідка секретаря судового засідання; 13.12.2021 року акт про відсутність поштових марок; 28.12.2021 року довідка секретаря судового засідання; 04.02.2022 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; 04.02.2022 року клопотання представника позивача про приєднання доказів; 04.03.2022 року довідка секретаря судового засідання; 21.03.2022 року розпорядження щодо повторного автоматизованого розгляду справи; 26.04.2022 року заява представника позивача про відкладення розгляду справи; 27.04.2022 року ухвала судового засідання; 28.04.2022 року відзив на позовну заяву.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, надані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (пункти 2 і 3 статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно ч. 3 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 14.10.2016 року, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.06.2019 року у справі № 450/1393/19 між ними розірваний.
Позивач 07.07.2020 року уклала шлюб вдруге з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.07.2020 року.
Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Давидівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 27.10.2017 року, актовий запис № 84.
Положеннями статей 141, 180 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком обох сторін.
Згідно ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати такі обставини, як стан здоров'я і матеріальний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина, а також інші обставини, які мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов'язок матері і батька.
Із системного аналізу зазначених норм закону слідує висновок, що участь батька у вихованні дитини є його (батька) обов'язком, який реалізується з метою нормального розвитку та забезпечення потреб дитини.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви та не заперечується відповідачем, малолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 не виділяє грошових коштів на утримання доньки, не цікавить її життям, побутом, дозвіллям.
Як доказ у справі, представником позивача долучено до матеріалів справи копії квитанцій, якими сторона позивача підтверджує розмір витрат на дитину, що необхідні для її належного забезпечення.
Аналогічні докази в підтвердження добровільного належного забезпечення дитини подано і стороною відповідача.
Вказані докази суд оцінює критично, оскільки такі не є достатніми доказами для визначення судом розміру аліментів в розмірі, про який просить позивач, не підтверджують того, що вказані в касових чеках їжа, продукти, речі були придбані саме дитині, а зазначені в чеках лікарські засоби були призначені лікарем або за станом здоров'я дитина потребувала їх застосування.
Зі змісту відзиву на позовну заяву та поданих представником відповідача доказів, зокрема, довідки від 03.02.2022 року №3-02/22 та довідки про доходи від 18.01.2022 року, виданих ТзОВ Агробуд «Давидів», судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 працює на підприємстві ТзОВ Агробуд «Давидів» на посаді механіка. За період з 07.2021 року по 12.2021 року щомісячний розмір нарахованої йому заробітної плати становив 6200,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковою для застосування національними судами, вбачається, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Враховуючи те, що відповідач проживає окремо, між сторонами не досягнуто домовленості про участь батька в утриманні малолітньої доньки, а позивач наполягає на стягненні аліментів в примусовому порядку в твердій грошовій сумі, а також враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання їх малолітньої доньки в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу для дитини відповідного віку.
Так, при визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, враховує вік та стан здоров'я дитини, потреби на її утримання, те, що обов'язок брати участь в утриманні дітей до досягнення ними повноліття покладено на кожного з батьків, та приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2100,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення фізичного розвитку дитини, підтримки її життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини.
Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивач звернулася в суд з даним позовом 20 серпня 2021 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду вх. № 12981/21-Вх від 20.08.2021 року.
Виходячи із вищенаведеного та зазначених у ст. 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів дитини, а також з урахуванням того, що відповідач є здоровим та працездатним, суд приходить до висновку, що він може надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання доньки.
Докази того, що на утриманні відповідача знаходяться інші діти та непрацездатні члени сім'ї, а також докази щодо неспроможності сплачувати кошти на утримання дитини, відповідачем суду не представлено.
Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитини в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи всі вищевикладені обставини, рівний обов'язок батьків щодо утримання дітей, суд вважає необхідним встановити ОСОБА_3 розмір аліментів на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2100,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», то за приписами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 908 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 150, 180-184, 191 СК України, ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2100,00 (дві тисячі сто) гривень щомісячно, починаючи з моменту пред'явлення позову - 20.08.2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду або через Пустомитівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 10.06.2022 року.
СуддяД. А. Кукса