Провадження № 22-ц/803/3952/22 Справа № 932/3459/20 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
29 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Паромової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Державної митної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 07 квітня 2017 року Дніпропетровською митницею ДФС відносно нього було складено протокол про порушення митних правил №0106/110000014/17 за ст. 485 Митного кодексу України.08 червня 2017 року Дніпровською митницею Держмитслужби винесена постанова у справі про порушення митних правил №0106/110000014/17, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 703 917 грн. 80 коп. 14 червня 2017 року ОСОБА_1 подав до Державної фіскальної служби України скаргу на цю постанову, за результатами розгляду якої 03 липня 2017 року ДФС України винесено постанову про відмову у задоволенні скарги. 13 липня 2017 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративним позовом на ці постанови органів доходів і зборів від 08 червня 2017 року та від 03 липня 2017 року, за результатами розгляду якого рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 200/11623/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 03 липня 2017 року та постанову Дніпропетровської митниці ДФС від 08 червня 2017 року у справі про порушення митних правил №0106/110000014/17. У зв'язку з тим, що рішенням суду встановлена відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, складання протоколу про порушення митних правил №0106/110000014/17 є протиправним, а довготривалий захист прав в суді спричинив йому моральну шкоду, на підставі зазначеної норми закону позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду. Внаслідок незаконного складання протоколу про порушення митних правил №0106/110000014/17 31,2 місяців (946 днів) перебував під судом у справі “кримінального обвинувачення” в розумінні Закону № 266/94-ВР та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Крім цього, Дніпропетровською митницею ДФС з порушенням вимог Митного кодексу України та Закону України “Про виконавче провадження” було направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання постанову від 08 червня 2017 року у справі про порушення митних правил №0106/110000014/17, яка не набрала законної сили та про що свідомо не був повідомлений орган державної виконавчої служби, внаслідок чого був протиправно накладений арешт на його майно та кошти позивача, що завдало додаткових моральних страждань через необхідність оскарження в Дніпропетровському окружному адміністративному суді дій державної виконавчої служби під час виконання постанови Дніпропетровської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0106/110000014/17, яка в подальшому була визнана незаконною. Це призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків ОСОБА_1 , оскільки він кожного дня усвідомлював, що йому загрожує стягнення штрафу у розмірі 1 703 917 грн. 80 коп., і на фоні постійного хвилювання докладав додаткових зусиль, щоб не втратити роботу та єдине джерело доходів. Моральна шкода розрахована позивачем наступним чином: 129 363 грн. (31 міс. х 4 173 грн.) + 278,20 (4 173 грн. / 30 днів х 2 днів) = 129 641 грн. 20 коп. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 129 641 грн. 20 коп.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби шляхом стягнення грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на якому консолідуються кошти бюджету Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 30 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Дніпровська митниця Державної митної служби України просить рішення суду від 15 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення Держмитслужбою прав позивача, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
За правилами, встановленими частиною 1 статті 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду, при наявності її вини.
За правилами, встановленими частиною 1 статті 1173 ЦК, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів
Статтею 1174 ЦК визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
З матеріалів справи вбачається, 07 квітня 2017 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста “аеропорт” Дніпропетровської митниці ДФС Заярською Л.П. було складено протокол про порушення митних правил №0106/110000014/17 відносно начальника відділу митного оформлення ТОВ “Агро-Союз-Термінал” ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким позивачу інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто повідомлення у митній декларації ІМ40ДЕ №110100002/2017/000116 від 18 січня 2017 року неправдивих відомостей з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, шляхом внесення у графу 36 коду 400, що призвело до безпідставного застосування преференційної пільги та несплати митних платежів на суму 567972 грн. 60 коп. (а.с. 3-5).
Постановою Дніпропетровської митниці ДФС, правонаступником якої є Дніпровська митниця Державної митної служби України, від 08 червня 2017 року у справі №0106/110000014/17, на підставі зазначеного вище протоколу, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1703917 грн. 80 коп. Копію постанови направлено митницею позивачу 09 червня 2017 року за вих. № 2062/04-50-20-2-23 (а.с.6-8).
21 липня 2017 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54368937 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 1 703 917 грн. 80 коп.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №804/4959/17, яка набрала законної сили 02 січня 2018 року, визнано протиправною та скасовано декілька постанов Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області: постанови від 12 липня 2017 року про відкриття виконавчих проваджень №№ 54301702, 54300431, 54302809, 54301463, 54302951, 54302544, 54302685; постанову від 13 липня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54300219; постанови від 14 липня 2017 року про відкриття виконавчих проваджень №№ 54319683; 54319755, 54318772, 54319928; постанову від 21 липня 2017 року про приєднання виконавчого провадження №54368937 до зведеного виконавчого провадження № 54314144; постанову від 21 липня 2017 року про приєднання виконавчого провадження №54368747 до зведеного виконавчого провадження № 54314144; постанову від 21 липня 2017 року про приєднання виконавчого провадження №54368798 до зведеного виконавчого провадження №54314144 за 0109/110000014/17 (а.с. 9-14).
Скасовуючи постанови державного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги на момент направлення митницею заяви про відкриття виконавчого провадження до відділу виконавчої служби, строк на добровільну сплату позивачем штрафу не сплив, у зв'язку з чим звернення постанови до примусового виконання було передчасним (а.с.9-14).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 09 листопада 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 03 липня 2017 року та постанову Дніпропетровської митниці ДФС, правонаступником якої є Дніпровська митниця, від 08 червня 2017 року у справі про порушення митних правил № 0106/110000014/17 (а.с.15-17).
Зазначеним рішенням суду першої інстанції встановлено, що 31 травня 2017 року ОСОБА_1 подав до Дніпропетровської митниці ДФС клопотання про відкладення розгляду справи про порушення митних правил на будь-яку дату після 09 червня 2017 року в зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.
08 червня 2017 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці Сличко С.В., без присутності особи, що притягується та відповідальності, та її представника, винесено постанову в справі про порушення митних правил №0106/110000014/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1703917 грн. 80 коп.
14 червня 2017 року позивач подав скаргу на вказану постанову про порушення митних правил до Державної фіскальної служби України.
03 липня 2017 року головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління митних розслідувань Департаменту організації протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України Бевза О.В. за наслідками перевірки скарги позивача прийняв постанову, якою постанову Дніпропетровської митниці ДФС від 08 червня 2017 року залишив без змін, про що позивача було повідомлено листом відповідача -2 від 04 липня 2017 року, який ОСОБА_1 отримано 12 липня 2017 року.
Дніпропетровською митницею ДФС у протоколі про порушення митних правил №0106/110000014/17 від 07 квітня 2017 року та у постановах Дніпропетровської митниці ДФС від 03 липня 2017 року та ДФС України від 08 червня 2017 року, які є предметом оскарження у цій адміністративній справі, відсутнє посилання на факт заявлення позивачем в момент здійснення митного оформлення товару, задекларованого за ІМ40ДЕ №110100002/2017/000116 від 18 січня 2017 року, у цій митній декларації неправдивих відомостей про товар, подання недостовірних документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної в нього інформації про товар, що підлягав декларуванню.
У даній справі відповідачами не було надано жодних належних письмових доказів, які б свідчили про викладення у сертифікаті форми СТ-1 на товар, який задекларований за ІМ40ДЕ № 110100002/2017/000116 від 18 січня 2017 року, недостовірних відомостей про цей товар, підроблення сертифікату, оформлення цього сертифікату на бланку не встановленого зразку, або отримання такого сертифікату не у встановлений чинним законодавством спосіб. Суд дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, оскільки у його діях відсутня вина у формі умислу або необережності, суспільно-небезпечні наслідки його дій не встановлені.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року у справі № 199/2663/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діяв як представник Дніпропетровської митниці ДФС та ДФС України у судовому засіданні при розгляді Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська справи № 200/11365/17, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, відмовлено (а.с.43, 44).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року залишено без змін (а.с.45, 46).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилався на те, що діями та рішеннями Дніпропетровської митниці ДФС, правонаступником якої є Дніпровська митниця, неправомірність яких встановлена судовим рішенням, йому було спричинено моральну шкоду.
Встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року визнано протиправною та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 03 липня 2017 року та постанову Дніпропетровської митниці ДФС від 08 червня 2017 року по справі про порушення позивачем митних правил № 0106/110000014/17.
Скасування зазначених постанов у справі про порушення митних правил про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали складання відповідної постанови.
Таким чином, судом першої інстанцій правильно застосовано норми частини першої статті 1173 ЦК України та статті 1174 ЦК України, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що протокол про порушення митних правил, а в подальшому і постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідають дійсним обставинам, то ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих рішенням посадових осіб Дніпровської митниці ДФС.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн., що є обґрунтованим та виправданим присудження позивачу відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди є безпідставними та спростовуються наведеними вище нормами закону та фактичними обставинами справи.
Посилання в апеляційний скарзі на те, що судом не взято до уваги відсутність даних про закриття провадження відносно позивача, що є підставою для відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Доводи апеляційної скарги Дніпровської митниці Держмитслужби про наявність рішень Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справах №932/3667/20 16/3464/20, якими вже було стягнуто моральну шкоду, та посилання на те, що багаторазове відшкодування шкоди не передбачене, не зможуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказаними рішеннями було відшкодовано моральну шкода не у зв'язку з складанням 07 квітня 2017 року протоколу про порушення митних правил № 0106/110000014/17 та винесенням постанови від 18 травня 2017 року справі про порушення митних правил № 0106/110000014/17.
Однак, зазначаючи порядок та орган, з якого підлягає стягненню моральна шкода, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 2 ЦК України, учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
Отже, суд помилково вважав, що кошти підлягають стягненню з Дніпровської митниці шляхом стягнення з єдиного казначейського рахунку, на якому консолідуються кошти бюджету Дніпровської митниці.
У зв'язку з наведеним аналізом норм матеріального права, а також, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у Постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), колегія суддів вважає за необхідне змінити другий абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині зазначення про стягнення коштів, вказавши, що кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Державної митної служби України - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - змінити.
Другий абзац резолютивної частини рішення суду викласти у такій редакції: Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова