Провадження № 11-сс/803/889/22 Справа № 183/2641/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дорошівці, Заставнівського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, командира 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 серпня 2022 року з визначенням розміру застави.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що ураховуючи зібрані органом досудового розслідування та надані суду докази, зокрема: протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, протокол огляду від 06 червня 2022 року, досліджений в судовому засіданні з якого вбачається віддання конкретного усного наказу ОСОБА_9 щодо вибуття за повідомленими координатами та повідомлення, в тому числі і ОСОБА_7 перед значною кількістю людей щодо необхідності висунутись до ТПУ для отримання зброї, боєкомплекту, засобів індивідуального захисту, для подальшого висування захисту до КСП батальйону в АДРЕСА_2 , в складі підрозділу для виконання завдань за призначенням та отримання бойових завдань від командування, на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_3 ) №1164 від 01.06.2022 року, витяг з наказу № 3 від 27 квітня 2022 року відносно ОСОБА_7 , копію військового квитка ОСОБА_7 , в їх сукупності, обґрунтованою є повідомлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 402 КК України.
Зазначає, що імовірним є виникнення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на особу ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Про наявність даного ризику свідчить і те, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на значній відстані від органу досудового розслідування, а також той факт, що військова частина НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_7 проходить службу, на даний час виконує бойові завдання пов'язані із військовою агресією російської федерації проти України в Луганській та Донецькій областях.
Вказує, що підтвердженим є наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний, будучи військовослужбовцем, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. При оцінці ймовірності даного ризику, враховується його наявність у сукупності із існуванням ризику летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї, як дійсного військовослужбовця та вчинення кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється в умовах воєнного стану.
Також зазначає, що недоведеними є ризики, передбачені п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обставини, покладені в їх обґрунтування фактично враховуються слідчим суддею при висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, з огляду на відсутність доказів наявності у підозрюваного судимості, пред'явлення органом досудового розслідування підозри за ст. ст. 407 - 408 КК України, наявність офіційного джерела доходів спростовують доводи слідчого про можливість підозрюваного спробувати вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наголошує, що прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Посилається на те, що враховуючи наявність стійких соціальних зв'язків у підозрюваного, його сімейний стан, зареєстроване місце проживання, також і вагомість наданих в обґрунтування клопотання доказів, вік та стан здоров'я підозрюваного, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу, про який просить слідчий, те, що дії, які інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність, оскільки відбулися в період триваючої збройної агресії російської федерації, особливо, в бойовій обстановці. Означене є беззаперечною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також вказує, що враховуючи майновий стан підозрюваного, те що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яким визначено межі розміру застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, також і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, які задіяні до відбиття збройної агресії російської федерації станом на час розгляду клопотання, внаслідок чого, з огляду на характер інкримінованого правопорушення та те, що підозрюваний вчинив злочини в період воєнного стану, застава у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, внаслідок чого визначає заставу у розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, застосування застави в розмірі, який просить сторона обвинувачення буде занадто обтяжливою для підозрюваного та не пропорційно великою у порівнянні з доведеними прокурором ризиками.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_7 має міцну родину, добровільно повернувся із Федеративної Республіка Німеччина, був волонтером, самостійно придбав декілька автомобілей, безліч засобів індивідуального захисту, квадрокоптери, тощо, а потім добровільно прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та став військовослужбовцем, має постійне місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язки.
Вказує, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними.
Також зазначає, що прокурором фактично не доведено необхідність обрання саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, та взагалі не обґрунтована підозра, проте суд без належних обґрунтувань займає позицію сторони прокурора без жодних належних посилань.
Наголошує на тому, що розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного.
Посилається на те, що підозрюваний тримається у неналежних умовах, що прямо вказує на ознаки катування.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, проте з невідомих причин в ухвалі вказано місце виконання ухвали ДУ “Дніпровська УВП № 4”, що є неприпустимим.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважали безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просили залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з цим, частиною 3 статті 183 КПК України встановлено, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані не в повному обсязі, а доводи скарги прокурора заслуговують на увагу, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріал справи, в провадженні Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, перебувають матеріали кримінального провадження № 42022131610000321 від 01 червня 2022 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР.
08.06.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
В межах цього провадження слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , з визначенням розміру застави, за наслідками розгляду якого було постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_7 міг скоїти цей злочин.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.
Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення ЄСПЛ у справах «Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88 та «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Більше того, докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень надаються стороною обвинувачення до суду та, відповідно, оцінюються судом лише на стадії дослідження доказів, що також позбавляє суд навіть теоретичної можливості встановити обґрунтованість підозри на даній стадії провадження.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що висунута підозра ОСОБА_10 не є вочевидь необґрунтованою на даній стадії провадження.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Так, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, який вчинений в умовах воєнного стану, покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, особу ОСОБА_7 та його репутацію, вік, стан здоров'я, сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку, про доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які є ймовірними.
Ці висновки також узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчий суддя правильно зазначив про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Що стосується доводів захисника про необгрунтованість визначення судом розміру застави у провадженні, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, надаючи оцінку доводам захисника щодо непомірного розміру застави, визначеного ухвалою, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому провадженні, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, згідно з якими суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.
Слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 402 КК України, його тяжкість та обставин справи, в умовах воєнного стану, а також суворість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим, й наявні відомості про особу підозрюваного, та встановлених, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ризиків, та інші обставини, які враховуються згідно зі ст.178 КПК України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі, зазначеному в ухвалі, та дійшла висновку, що такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_7 підозрюється, а також достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Доводи захисника про те, що підозрюваний тримається у неналежних умовах, що прямо вказує на ознаки катування, не підтверджуються жодними доказами, а тому апеляційним судом не приймаються.
Не заслуговують на увагу й доводи захисника про те, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, проте з невідомих причин в ухвалі вказано місце виконання ухвали ДУ “Дніпровська УВП № 4”, що є неприпустимим, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ “Про попереднє ув'язнення” для проведення слідчих дій, особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Також цією є статтею передбачено, що під час дії воєнного стану в Україні у зв'язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для тримання військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя та здоров'я такі особи можуть тимчасово перебувати у дільницях для тримання військовополонених, утворених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає рішення суду щодо ОСОБА_7 законним і обґрунтованим та не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_11