Провадження № 11-кп/803/1870/22 Справа № 181/628/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041560000075 від 07 листопада 2018 року, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акту, -
за участю:
секретаря - ОСОБА_7
прокурора - ОСОБА_8 , -
Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за №42018041560000075 від 07.11.2018, щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернено прокурору, як такий, що не відповідає положенням КПК України.
Мотивуючи постановлене рішення, суд послався на те, обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364 КК України є неконкретним, оскільки містить посилання вчинення нею 3 епізодів злочинної діяльності, за якими суму шкоди зазначено окремо, однак незрозуміло чому в подальшому в обвинувальному акті зазначається загальна шкода й чому сторона обвинувачення дійшла висновку щодо необхідності складати вартість трьох земельних ділянок, адже не зазначено, що ці інкриміновані ОСОБА_5 дії були охоплені однією метою, тобто вчинювався продовжений злочин. Також суд зазначив, що обвинувальний акт за цим злочином, містить посилання на висновок експерта №17/10.14/9 від 27.02.2019, в якому вказано, що вартість «.. могла складати..», і в подальшому це припущення покладено в основу обвинувачення, що свідчить про те, що пред'явлене обвинувачення, є неконкретним щодо наявної істотної шкоди.
Також, суд вказав, що обвинувальний акт, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за ч. 2 ст. 191 КК України, містить суттєві суперечності щодо форми вчинення злочину, які виключають одна одну та він не містить посилання на спосіб, мету вчинення злочину, яким чином рішення та протокол сесії були виготовлені - друкованим способом чи рукописним, також не зазначено спосіб виплати допомоги - чи отримала на руки обвинувачена ці кошти, чи вони були перераховані на її картковий рахунок. Крім того, не встановлено що ці кошти є бюджетними, як вказано в обвинувальному акті. Водночас суд зазначив, що обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України не містить даних щодо способу заволодіння вказаними коштами та моменту їх заволодіння й подальшого руху коштів, тобто є незрозумілим яким чином обвинувачена заволоділа вказаними коштами і чи є правильною у зв'язку з цим кваліфікація її дій як закінченого злочину. Окрім того, суд вказав, що є незрозумілим чому незаконно нараховані податки та збори за версією обвинувачення, які були сплачені з суми матеріальної допомоги, не інкриміновано ОСОБА_5 , які фактично вибули з володіння розпорядника бюджетних коштів та були нараховані як податки та збори з нібито отриманого доходу ОСОБА_5 . До того ж, суд зазначив, що аналогічних порушень стороною обвинувачення було допущено і при викладі фактичних обставин за ч. 1 ст. 366 КК України та обвинувальний акт не містить вказівки на місце вчинення злочину, спосіб його вчинення, характер вини та мотиви його вчинення, а також опису суб'єктивної сторони злочину (не зазначений характер вини) та об'єктивної сторони злочину (складання та видача завідомо неправдивого офіційного документу. Також суд вказав, що обвинувальний акт складений лише щодо ОСОБА_5 , втім його зміст стосується діянь й інших осіб, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , щодо яких обвинувачення у цьому провадженні пред“явлено не було, що є порушенням їх права на захист та презумпції невинуватості.
З огляду на ці обставини, суд дійшов висновку, що призначення судового розгляду є неможливим, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на незаконність судового рішення. Так, прокурор вказує, що обвинувальний акт було складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, та в ньому викладено, зокрема, фактичні обставини інкримінованих правопорушень, які прокурор вважає встановленими, їх правову кваліфікацію, з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також, час, місце спосіб, мету та наслідки вчинених злочинів. До того ж, прокурор зазначає, що суд вийшов за межі повноважень, наданих йому на стадії підготовчого судового засідання, оскільки фактично вдався в оцінку доказів у провадженні. Окрім того, прокурор наголошує на тому, що підготовче судове засідання у цьому провадженні тривало майже рік, внаслідок чого ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_11 , не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора подали до суду заперечення на неї, в якій вказують, що ухвала є законною та обгрунтованою й скасуванню з мотивів, викладених прокурором не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, до яких, зокрема, належить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Виходячи з наведених вимог закону, обвинувальний акт повинен містити саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення, у відповідностідо вимог ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню під час судового розгляду.
Колегією суддів встановлено, що обвинувальний акт вказаним вимогам закону відповідає, а тому висновки суду щодо необхідності його повернення є безпідставними.
Так, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікації її дій, а також обставини, що впливають на покарання, в разі його призначення.
Зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_5 видно, що в ньому зазначені всі обов'язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом відповідає вимогам вищезазначеної статті кримінального процесуального кодексу України, так як прокурор з достатньою повнотою відобразили фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, та виконав інші вимоги, передбачені законом.
Разом з цим, з оскаржуваного рішення видно, що суд першої інстанції керувався виключно тим, що ним під час підготовчого судового засідання було встановлено суперечності, які ставлять під сумнів правильність викладу обставин провадження та можуть вплинути в подальшому на висновки суду.
Окрім того, апеляційний суд не погоджується із посиланням суду, як на підставу повернення обвинувального акту, наявність в обвинувальному акті посилання на інших осіб, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , щодо яких обвинувачення у цьому провадженні пред'явлено не було, що є порушенням їх прав та перешкоджає призначенню судового розгляду, оскільки саме по собі зазначення, в цьому випадку, в обвинувальному акті відомостей про іншу особу, не перетворює обвинувальний акт на такий, який не відповідає приписам статті 291 КПК України, а вказані недоліки можуть бути усунені під час судового розгляду й з ініціативи прокурора в порядку ст. 338 КПК України.
На переконання колегії суддів, суд вийшов за межі попереднього судового розгляду, оскільки фактично вдався до оцінки викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального провадження, які підлягають дослідженню виключно на стадії судового розгляду.
За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені в ухвалі мотиви суду першої інстанції колегія суддів не може, оскільки встановлення відповідності зазначених в матеріалах провадження відомостей фактичним обставинам провадження не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків, а зазначені недоліки не є такими, що об'єктивно перешкоджають призначенню судового розгляду, хоча і можуть істотно вплинути на висновки суду.
Отже, посилання суду першої інстанції на порушення вимог ст. 291 КПК України, як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_5 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3